Херсонська пенсіонерка перемогла в Євросуді
Боротьбу з державою за свої зароблені гроші Наталя Олександрівна Патріно розпочала іще в 2001 р. Вона пройшла всі судові інстанції в Україні, дійшла до Європейського суду, не здалася, коли держава запропонувала їй невигідний компроміс, і – виграла.
Навряд, чи Наталя Патріно змогла б подолати цей шлях самотужки – усі 4 роки їй допомагали громадські правозахисники Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я.
Коли в 2000 р. працівниця центрального конструкторського бюро “Ізумруд” Наталя Патріно звільнилася з роботи, то очікувала, що підприємство виплатить їй і заборгованість по зарплатні. Принаймні, цього вимагають статті 116, 117 Кодексу Законів про працю. Та минуло півроку, а гроші їй не заплатили. Тоді Наталя Олександрівна звернулася до суду, і 24.04.2001 р. місцевий суд Комсомольського району виніс рішення: стягнути зарплатню Наталі Патріно з ЦКБ. Але й це не подіяло.
І таких одурених пенсіонерів “Ізумруду” було кілька десятків. Вони звернулися в громадську приймальню коаліції “Партнерство за прозоре суспільство”, і юристи Херсонського обласного Фонду милосердя, який входить до “Партнерства”, допомогли їм створити громадську організацію “Справедливість”, консультували, допомагали складати листи і заяви.
У 2002 р. Херсонська міська Асоціація журналістів “Південь” на прохання пенсіонерів ЦКБ провела засідання медіа-клубу, де заступник начальника облуправління юстиції з питань виконання судових рішень Віталій Оліфіренко при журналістах пообіцяв, що гроші з ЦКБ за рішенням суду стягнуть.
Після того пенсіонерам частково виплатили заборгованість. Але потім знову все завмерло. І тоді юрист Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я Наталя Козаренко запропонувала усім бажаючим скласти заяви до Європейського суду. Першою виявила бажання подати заяву Наталя Патріно. Решта пенсіонерів ЦКБ не наважилися – “щоб чого не вийшло”.
У серпні 2004 р. Європейський суд надіслав державі Україна матеріали справи з проханням надати пояснення, чому не виконуються рішення суду. І одразу ж Наталю Олександрівну запросили до бухгалтерії ЦКБ “Ізумруд” і виплатили заборговану зарплатню. Але – без урахування компенсації втрат від інфляції. Незважаючи на умовляння чиновників, Наталя Олександрівна не відмовилася від позову в Європейський суд. Вона мала твердий намір отримати від держави Україна грошову компенсацію за те, що впродовж трьох років витрачала час і нерви, аби отримати чесно зароблені гроші.
І ось у перших числах січня 2006 р. Європейський суд зобов’язав Україну виплатити мешканці Херсона Наталі Патріно 1 тис. євро за невиконання рішення українського суду у її справі. Це доволі скромна компенсація моральної шкоди, завданої громадянці державою. Але цінність рішення Євросуду в тому, що він повернув Наталі Олександрівні почуття власної гідності, а в інших людях зміцнив віру: захистити свої права – можливо.
Іще Наталя Олександрівна вважає, що громадяни повинні виховувати свою державу, і Європейський суд – підходящий інструмент для цього.
Колектив Фонду милосердя і колектив редакції “Вгору” щиро вітають з перемогою Наталю Патріно, а також нашу колегу – юриста і журналіста Наталю Козаренко, яка вела цю справу.
P. S. У 2002 р. ЄС виніс 1 рішення проти України, у 2003 – 6, у 2004 – 13, у 2005 – 100, у 1-й декаді 2006 – 4. Якби пенсіонери ЦКБ “Ізумруд” свого часу не відступили (“як би чого не вийшло”), рішень могло б бути набагато більше.
Алла Тютюнник,
президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я,
Член Правління УГСПЛ