20 травня 2010 Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі № 21055/09 «Хайдаров проти Росії». Суд встановив, що відносно заявника були порушені статті 3, 5 (1) (f) і 5 (4) Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Інтереси заявника представляли юрист Мережі «Міграція і право» правозахисного центру «Меморіал» адвокат Роза Магомедова і експерт по роботі з біженцями з Центральної Азії Олена Рябініна.

Громадянин Таджикистану Мамурджон Хайдаров був затриманий в Москві 17 квітня 2008 р. у зв’язку з тим, що таджицька влада вимагала його видачі для кримінального переслідування за звинуваченнями в причетності до антиурядовому заколоту в 1997 р.

Документи, спрямовані таджицької стороною до Генпрокуратури РФ разом із запитом про видачу Хайдарова, рясніють суперечностями, що свідчать про сфабрикованому характер звинувачень. Так, наприклад, з них випливає, що Мамурджона двічі, з інтервалом рівно в 5 років – у 2001 та 2006 р.р., – залучали як обвинуваченого по кримінальних справах з ідентичною фабулою і, не менше 4 разів оголошували в розшук .

 Тим часом, в ці ж роки він неодноразово відвідував батьківщину, легально перетинаючи кордон, обміняв там внутрішній паспорт і отримав закордонний паспорт. Однак Генпрокуратура РФ проігнорувала ці та інші суперечності і винесла постанову про його видачу, яка згодом була визнана законною судами першої та касаційної інстанцій.

Європейський Суд встановив, що ні заяви Хайдарова про реальний ризик зазнати тортур, ні матеріали міжнародних організацій, що підтверджують цей ризик, ні той факт, що УВКБ ООН визнало Хайдарова особою, яка потребує міжнародного захисту через політичний характер переслідувань, не були проаналізовані владою РФ при вирішенні питання про екстрадицію.

Як зазначено в постанові, уряду не вдалося переконливо показати, що ситуація з правами людини в Таджикистані значно покращала в порівнянні з положенням, описаним у доповідях безлічі авторитетних організацій, у зв’язку з чим Суд готовий визнати, що жорстоке поводження з заарештованими є серйозною проблемою в Таджикистані.

Суд врахував, що за інформацією  джерел, що заслуговують довіри, у місцях позбавлення волі в Таджикистані містяться кілька сотень політв’язнів, в т.ч., колишніх опонентів правлячої партії, що брали участь у громадянській війні. Однак національні суди не вжили жодних спроб досліджувати той факт, що пред’явлені заявникові звинувачення пов’язані з подіями, які відбувалися в контексті наслідків громадянської війни, і що таджицькі влада може використовувати їх як спосіб помсти своїм колишнім політичним опонентам.

І, нарешті, оцінюючи ризик застосування тортур до заявника (етнічний узбек), Суд взяв до уваги численні повідомлення про дискримінацію узбеків в Таджикистані.
У підсумку, Суд дійшов висновку, що особисті обставини Хайдарова збільшують ризик застосування до нього катувань у випадку екстрадиції на батьківщину.
Також судом встановлено, що тривале утримання заявника під вартою без продовження термінів застосування даного запобіжного заходу і без судових перевірок законності позбавлення його волі спричинило порушення його права на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 5 Конвенції.

Суд зобов’язав владу РФ виплатити заявникові 15 000 EUR як компенсацію моральної шкоди.

******
Мамурджон Хайдаров був звільнений з-під варти 23 квітня 2010 – менш ніж за місяць до винесення рішення по його справі в Страсбурзі. Він провів у СІЗО Москви 2 роки і 6 днів, хоча максимальний термін утримання під вартою, відповідно до ст. 109 УПК РФ, не може перевищувати 18 місяців.

В даний час Хайдаров очікує на розгляд Московським міським судом його касаційної скарги на відмову в наданні тимчасового притулку на території РФ, за яким звернувся саме у зв’язку з ризиком зазнати тортур у разі повернення на батьківщину.

 
Олена Рябініна,
керівник програми «Право на притулок»
Тел. для довідок: +7-903-197-04-34