Євгену Захарову – 60!
Наш колега вступив у клуб зрілих людей. Від душі вітаю!
Здогадуюся, що Євген Юхимович при його хронічній сверхзайнятості громадськими справами проскочить цей життєвий полустанок, не особливо переймаючись круглою цифрою. Швидше за все, він сприйме її, як рекламну вивіску, що промайнула за вікном вагона в поїзді Харків – Київ, у якому він практично живе.
Сумніваюся, що Захаров після цієї календарної випадковості почне подумувати про «підведення підсумків». Адже для цього йому треба зупинитися. А він не здатний на це – у нього такий недолік. Він людина-рух. Він зліплений з тієї особливої форми життя, яка «пробилася крізь асфальт», укочений катком нелюдського режиму. Ще в 70-ті-80-ті своєї молодості він знав: цей «асфальт» – не дорога до храму. І присвятив своє життя руху проти пануючої течії, по важкій дорозі вільного життя.
Євген Захаров, як мені здається, з тієї породи російсько-української, скажу навіть так: харківської інтелігенції (такого собі прикордонного замісу), яка вдало поєднує в собі моральний імператив служіння спільній справі з упертим індивідуалізмом. Тому і право для нього – релігія цієї «спільної справи», а гідність окремої людини – святиня. Тому і його, може бути, найпомітніша і в певному сенсі парадоксальна інтелектуальна риса – з одного боку, прагнення до гармонізації людських відносин, наполегливе уникання крайнощів у судженнях і оцінках, що може бути сприйняте тими, хто мало його знає, за схильність до опортунізму , з іншого – справжній аристократизм духу, що поєднує м’якість інтонації і непоступливу твердість ціннісних принципів.
Бажаю Вам, дорогий ювіляр, рухатися і далі дорогою свободи. На цій дорозі, на жаль, багато перепон і розбійників, але у Вас багато товаришів-попутників. А ще поруч з Вами чисте джерело духу свободи – чудовий поет Інна Борисівна Захарова, чотири рядки її вірша дозволю собі тут процитувати:
… И даль, будто гавань, где зеленью воды взялись,
Куда даже чайки уже никогда не садятся,
И только одно остаётся – движение ввысь,
И в этом движеньи мне некого больше бояться