Публікація

Євгенія Генова: «Популяризація ідей правозахисту у медіа – важлива справа»

Нове інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну»

Євгенія Генова – кандидатка філологічних наук, журналістка-розслідувальниця і правозахисниця, до сфери зацікавлень якої входять теми функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, виборчі системи, права людини, комунікації під час конфліктів тощо.

Закінчила філологічний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. З 2015 року працює редакторкою сайту izbirkom.org.ua, який входить до медіа-холдингу Одеської обласної організації Комітету виборців України. Із  2017 року – радниця з питань комунікації Одеського центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України.

Також Євгенія – медіатренерка, проводить серію тренінгів з медіаграмотності, комунікації та прозорості роботи органів влади. Працювала регіональною консультанткою з питань комунікацій проекту ПУЛЬС, який реалізується Асоціацією міст України за сприяння USAID, кореспонденткою ІА «Центр Медіа», була авторкою проекту «Право вибору», у якому регулярно висвітлювала тему децентралізації.

– Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

– Я працюю у журналістиці вже понад 13 років. Чесно кажучи, цю роботу важко відокремити від сфери захисту прав людини. Принаймні, у мене це не виходить, та й не треба. Якщо журналістика – це, зокрема, історії про людей і для людей, то це й про права людини.

Тож принципового рішення працювати у сфері правозахисту не приймала. Це те, що є невід’ємним елементом моєї повсякденної діяльності.

– Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

Спеціальної освіти у цій сфері не маю. Тож отримую знання через різноманітні тренінги, семінари, круглі столи та інші публічні й навчальні заходи. Наприклад, різноманітні навчальні тренінги, що проводить «Інтерньюз-Україна» з питань виборчих прав, гендеру тощо, тренінги Ради Європи, ООН та ОБСЄ. Правам людини у вишах не дуже вчать, на жаль. Хоча варто було б.

– З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

Недискримінація, злочини на ґрунті ненависті, мова ворожнечі, протидія гендерному насильству, тематика прав жінок, дотримання прав людини стосовно ромської громади, дотримання прав національних громад в Україні та прав ЛГБТІК.

– Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

Як журналістка і редакторка сайту «ІзбірКом» час від часу працюю з матеріалами у цій сфері. Це й статті та аналітичні огляди про дотримання прав жінок, про участь жінок у політиці та органах влади, про протидію домашньому насильству та заохочення дівчат до навчання і бізнесу тощо. Наприклад, у лютому 2018 року в Одесі вперше розпочала функціонувати робоча група, яка впродовж декількох місяців у рамках проекту «Ґендерне бюджетування в Україні» займатиметься проведенням ґендерного бюджетного аналізу двох обласних програм – «Підтримка фізкультурно-спортивного руху» та «Інші заходи з розвитку фізичної культури та спорту». Я зробила про це розлогий матеріал на тему «Спорт, ґендер і бюджет: як в Одеській області запроваджуватимуть нові підходи до ґендерної рівності у сфері фінансів».

До речі, мій матеріал «Мужчина из Рады и женщина из сельсовета. Как распределяются должности в местных советах Одесской области между женщинами и мужчинами» отримав третє місце на Всеукраїнському конкурсі журналістських матеріалів на гендерну тематику (2017).

Пишу також і на міжнародну тематику. Наприклад, про вибори в Руанді та участь у них жінок у кінці літа підготувала статтю «Тысяча африканских холмов: “женский” парламент, последователь Куан Ю и избирательные права в Руанде».

Сферою мого зацікавлення є також висвітлення роботи жінок і органах місцевого самоврядування, роль жінок в реалізації реформ в Україні, особливо у царині реформи територіального і адміністративного устрою влади.

Якщо говорити про результат і вплив журналістики на будь-яку сферу, то, мабуть, ми не так часто бачимо досяжний продукт у вигляді припинення дискримінації або підвищення участі жінок у політичних та економічних процесах. Однак, це не означає, що постійне висвітлення цієї теми в ЗМІ не є важливим і не дає результати.

Інша справа, що цей результат є складовою загального результату, зокрема й певних змін у свідомості людей.

– На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

Ще не так давно тема прав людини взагалі мало кого цікавила у нашому суспільстві. Зазвичай від неї відмахувалися, мовляв, не на часі, спочатку треба «підняти економіку».

Як бачимо, в Україну поступово приходить усвідомлення, що без політичних прав і свобод, без прав людини і їх захисту економіку «підняти» неможливо. І посилення правозахисного руху – тому підтвердження.

– Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

– Попри посилення впливу правозахисників на процеси, що відбуваються у владних структурах, підтримка суспільством є поки що не досить сильною. Звісно, це не означає, що всі правозахисники ідеальні і всі українці мають підтримувати будь-які ідеї, що народжуються всередині цього руху.

Але різні прикрі ситуації, що час від часу виникають в нашій країні, свідчать про низку больових точок, про проблеми дискримінації і нетолерантності, що є досить сильними. Це не означає, що в Україні погіршилася ситуація, порівняно з іншими країнами Європи або порівняно з минулими роками. Якраз навпаки – популяризація ідей правозахисту викриває такі хворобливі оазиси, які існували завжди, але про них просто не було прийнято говорити або ж звертати увагу.

Тепер перед нам другий етап: звернувши увагу суспільства на проблеми з правами людини, залучити якомога більше громадян до когорти однодумців.

– На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

– Вважаю, що недостатньо. Мені відомо про досить активну діяльність центру «Ла Страда-Україна», можливо, ще декілька більш-менш активних рухів – і це все.

Та не завжди самі правозахисники, опікуючись якоюсь однією сферою, є прибічниками гендерної рівності. Як на мене, це дивно, бо права людини – це для всіх, а не лише для однієї дискримінованої групи.

– Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

– Не буду оригінальною, якщо повторюся про необхідність ратифікації Стамбульської конвенції.  Крім того, має посилюватися робота в інформаційному полі, зокрема щодо унеможливлення мови ворожнечі в ЗМІ, навчання для представників органів влади і правоохоронців.

Власне, чимало проблем у сфері прав людини випливає із неосвіченості або нерозуміння. І це можна і треба виправляти.

– Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

– Це всі, хто не є байдужими. Такі люди відкриті до всього, що стосується правозахисту, бо їм небайдуже, яка доля кожної людини. А таких чимало насправді. І вони додають віри у людство.

Спілкувалась Тамара Марценюк

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Правозахисниця і дослідниця Ґаяне Нуріджанян: «Збройний конфлікт у державі ставить під ризик верховенство права»

Нове інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала...

12 Вересня 2019

Правозахисниця та екоактивістка Ольга Мелень-Забрамна: «Cаме зв’язок прав людини і довкілля є важливим»

Інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала екоактивістка...

05 Серпня 2019

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: