Експерти закликають Верховну Раду законодавчо врегулювати статус корінних народів
Законодавче врегулювання статусу корінних народів України зможе посилити вплив України на ситуацію в Автономній Республіці Крим та привернути до кримського питання максимальну увагу міжнародної спільноти.
Про це йшлося під час прес-конференції, організованої Центром інформації про права людини та Коаліцією з протидії дискримінації в Україні за підтримки Європейського союзу та Міжнародного фонду «Відродження» у Києві 20 квітня 2015 року.
За словами експертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталії Беліцер, дискусія про статус корінних народів була активною ще в кінці 90-х років, однак пройшло 15 років, а рівень розуміння цієї проблематики в експертному середовищі та в суспільстві назагал не підвищився. Наталія Беліцер звернула увагу, що в Конституції України корінні народи згадуються одразу у трьох статтях, однак держава досі не спромоглася розробити та прийняти відповідне законодавство про статус корінних народів та закріпити їхнє право на самовизначення.
Як зазначила експертка Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко, 20 березня 2014 року Верховна Рада ухвалила постанову, якою кримські татари були визнані корінним народом України. Таким чином Україна приєдналась до Декларації ООН про права корінних народів. Подальшим кроком має стати ухвалення відповідних законів, як це передбачено Конституцією України.
«Це законодавство покликане унормувати суспільну, політичну та економічні сфери взаємовідносин держави та корінних народів, зокрема, сферу безпеки. Адже, відповідно до декларації ООН, розміщення військових баз на території кримськотатарського народу має узгоджуватися з його представницькими органами. Народи мають бути включені в процес обговорення розвитку тієї землі, на якій вони сформувалися і продовжують жити», – сказала Юлія Тищенко.
Тексти законопроектів, якими планується врегулювання питання корінних народів, були розроблені робочою комісією, яку очолював глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Як розповів завідувач Відділу забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу Арсен Жумаділов, законопроекти регулюють правовідносини держави з усіма трьома корінними народами України: кримськими татарами, караїмами і кримчаками. При цьому з усталеної практики ООН береться термін «малочисельні корінні народи» щодо караїмів і кримчаків, яких у Криму нараховується кілька сотень осіб, згідно з останнім переписом населення.
Зокрема, законопроект «Про статус кримськотатарського народу» передбачає представництво кримськотатарського народу (в особі Курултаю, Меджлісу і місцевих меджлісів) на трьох рівнях – Верховної Ради України, Верховної Ради АР Крим та місцевих рад.
Виходячи з норм міжнародного права, Курултаю надається право самостійно визначати пріоритети розвитку, а Меджлісу – реалізовувати ці пріоритети у тих сферах, які стосуються кримських татар. До таких «внутрішніх» сфер віднесені освіта, культура, медіа, спорт, земельні відносини.
У питаннях, що мають значення для Кримського півострова як ареалу проживання, кримськотатарський народ залучається до процесу прийняття рішень органами державної влади. «Обов’язковість отримання попередньої і усвідомленої згоди Курултаю дозволить не допустити знищення реліктових кримських лісів через вирубку лісу, засолення кримських степів через непродумане водокористування, знищення унікальних екосистем через безвідповідальну експлуатацію ресурсів землі», – пояснив Арсен Жумаділов.
Серед інших аспектів законопроекту слід виділити обов’язковість згоди кримськотатарського народу на зміну статусу адміністративно-територіальних одиниць, які включають територію Кримського півострова.
При цьому в проекті закону не обговорюється власне статус Автономної Республіки Крим, оскільки врегулювання таких питань – прерогатива Конституції України, зміни до якої обговорюватимуться в тому числі в рамках діяльності Конституційної комісії України.
Експерти сподіваються, що з часом, ситуація, яка наразі склалася з півостровом, зміниться, і це дасть можливість корінним народам впливати на долю історичної батьківщини.
«Чомусь в Україні склалась така традиція, що про кримських татар ми згадуємо лише на річницю депортації. А тема врегулювання статусу корінних народів завжди вторинна. Завжди знаходиться щось більш важливе. В результаті ми отримали нинішню ситуацію. Тепер завдання держави – спробувати виправити власні помилки. І хорошим кроком в цьому напрямі стане ухвалення закону», – підсумувала Юлія Тищенко.
***
Захід відбувся в рамках проекту: “Досягнення рівності: спільний підхід для покращення стану рівності та недискримінації”
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ: ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ
Які корінні народи існують в Україні?
Кримські татари, караїми і кримчаки.
Чому українці не можуть вважатися «корінним народом»?
Тому що однією з ознак корінного народу є, як правило, відсутність власної державності поза межами країни свого проживання/громадянства; у переважній більшості випадків вони складають меншість населення своєї країни.
«Державотворчі нації» («титульні етноси», від яких часто походить назва держави) не підпадають під категорію «корінних народів».
Які специфічні права належать корінним народам згідно з Декларацією ООН про права корінних народів
Перш за все, це право на самовизначення, а також визнання колективного характеру прав корінних народів
Чи може бути ухваленим Закон «Про корінні народи України» до внесення відповідних змін у Конституцію України?
Так, може, оскільки виокремлення категорії «корінні народи» міститься у трьох статтях чинної Конституції (ст. 11, 92 (3), ст. 119 (3).
Чи треба вносити зміни, що стосуються корінних народів, до оновленої Конституції України?Так, це варто зробити.Хоча стаття 92 чинної Конституції прямо передбачає розроблення відповідного національного законодавства стосовно прав корінних народів, у нову версію Конституції доцільно додати конституційну норму щодо права кримськотатарського народу на самовизначення, а також гарантії збереження етнокультурної ідентичності та самобутності нечисленних корінних народів – караїмів і кримчаків.
Чи пов’язана реалізація кримськими татарами права на самовизначення із загрозою появи нового (кримськотатарського) сепаратизму?
Ні, такої загрози не існує. Зокрема, згідно 46-ї статті Декларації ООН, «ніщо в цій Декларації не може трактуватися… як виправдання або заохочення до будь-яких дій, що могли б [загрожувати] територіальній цілісності або політичній єдності незалежних суверенних держав». Тобто, йдеться про так зване «внутрішнє самовизначення», яке реалізується в кордонах існуючої держави, зокрема, шляхом встановлення різних форм автономії – включно з національно-територіальною.
Підготувала Наталія Беліцер, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика