Публікація

Експерти обговорили 4 стратегічні цілі концепції перехідного правосуддя в Україні

26 листопада відбулася фахова дискусія з питань перехідного правосуддя – експертне обговорення «Запровадження засад перехідного правосуддя як передумови підготовки до державної політики постконфліктного періоду, деокупації територій та реінтеграції населення».

Експертне обговорення організували УГСПЛ спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Підтримка в організації заходу надалась  Програмою USAID «Права людини в дії».

Програма заходу побудували на традиційних чотирьох складових перехідного правосуддя (transitional justice): відповідальність винних, репарації жертвам, право на правду, гарантії неповторення. Новою темою для правозахисного кола стала тема ролі  діалогових ініціатив у врегулюванні конфлікту в Україні.

Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Дар’я Свиридова зазначила, що запровадження перехідного правосуддя безпосередньо пов’язане з деокупацією та відновленням контролю над окупованими територіями.

«Та при цьому ми маємо запроваджувати принципи та підходи правосуддя перехідного періоду вже зараз. Ми маємо знати чіткі відповіді на питання, що нас чекає на наступний день після завершення війни. Перехідне правосуддя так само має стати одним з інструментів побудови миру», зазначила Дар’я Свиридова.

Одним з найскладніших та найбільш обговорюваних питань стало питання першої стратегічної цілі перехідного правосуддя –  щодо мір відповідальності осіб за співпрацю з окупаційною владою, за злочини, вчинені в ході збройного конфлікту. Адвокат УГСПЛ Максим Тимочко наголосив на важливості врахування 2 аспектів для досягнення цієї стратегічної цілі перехідного правосуддя.

«Перший аспект – проблеми на національному рівні. На Сході України систематично відбуваються порушення звичаїв ведення війни.  І за 5 років ми маємо лише 1 вирок відносно учасника конфлікту за порушення норм МГП. Це красномовно свідчить про рівень обізнаності в праві збройних конфліктів слідчих працівників, прокурорів та суддів. Інший аспект – міжнародний рівень. Першочергово це стосується Міжнародного кримінального суду. МКС уже має право розслідувати воєнні злочини на території Донбасу і в Криму. Але ми досі не ратифікували Римський статут. А тепер без статуту задумайтесь – чому Офіс прокурора МКС має розглядати воєнні злочини, вчинені на території Донбасу і Криму, якщо сама Україна не впевнена у тому, що їх треба розслідувати? Ми уже маємо обов’язки, а тепер повинні мати ще й права», – розповів Максим Тимочко.

Учасники експертного обговорення акцентували увагу на потребі ухвалення законів, які нададуть можливість здійснювати ефективне правосуддя в Україні органами досудового розслідування та судам. Йдеться про прийняття в другому читанні та цілому законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права, прийнятий у першому читанні, реєст.№0892 від 29.08.2019); ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Крім того, має бути напрацьована законодавча рамка застосування амністії, а також інших форм відповідальності осіб,  які не вчиняли кримінально караних злочинів, але співпрацювали з органами окупаційної адміністрації. З цього приводу висловилася народна депутатка України Ірина Геращенко.

«Такі важкі і чутливі закони апріорі не можна приймати без політичної і суспільної дискусії, в турборежимі. Натомість, жодного обговорення поки що не відбувається навіть в Верховні Раді. Мене бентежить, що в риториці влади на перше місце виходить слово «прощення», начебто це Україна напала на Україну. Мені ближче в контексті перехідного правосуддя й соціального діалогу досягнення справедливості і відповідальності. Перехідне правосуддя зав’язане на виборах і роззброєнні. Демілітаризація і роззброєння мають бути передумовами амністії. Як і чітке визначення , хто і за які злочини може потрапити під амністію, хто ж – ні і нестиме кримінальну відповідальність. Ми повинні створити єдиний реєстр жертв війни. Передумовою амністії має бути визнання провини, роззброєння, виплата репарацій і компенсацій жертвам, у тому числі з боку «розкаявшихся», – наголосила Ірина Геращенко.

Керівник аналітичного напрямку УГСПЛ, аналітик Олег Мартиненко розповів присутнім про позитивні та негативні аспекти амністії.

«Це не зрада, це міжнародне зобов’язання України, які витікають з Додаткового протоколу до Женевської конвенції. У міжнародній  практиці допускається амністія, але вона не може стосуватися усіх комбатантів і осіб, які скоїли воєнні злочини. З негативного – коли ми хочемо притягнути до відповідальності усіх винних, то їх буде забагато – 40 тисяч осіб. Тоді слідчі, судді, прокурори не просто будуть не кваліфіковані, як ми говоримо зараз, а й перенавантажені, їх і просто катастрофічно не вистачатиме або ж це буде занадто фінансово затратно для України. Нині в наших пенітенціарних установах уже перебуває 44 тисячі засуджених. Ще 40 нам просто буде нікуди посадити», – зазначив Олег Маритиненко.

Також він додав, що амністія бойовиків може виглядати як позитивна практика для відновлення соціального діалогу. Адже якщо ми притягнемо до відповідальності 1, то матимемо незадоволених ще трьох – батьків, дружину чи дітей. Тож якщо ми притягнемо до відповідальності усіх 40 тисяч, то отримаємо 120 тисяч незадоволених, а це зашкодить реінтеграції людей, які проживають на окупованих нині територіях.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Андрій Мамалига констатував: щоб розробити модель виходу з збройного конфлікту, необхідно вирішити природу цього конфлікту. І парламент це вже визначив у законі. Мова йде про міжнародний збройний конфлікт. І тут потрібно чітко розуміти хто такі колаборанти і громадяни інших країн, які підпорядковуються Росії, а хто такі російські військові, які зі зброєю прийшли воювати в іншу країну.

Жвава дискусія супроводжувала питання репарацій жертвам: від потреби визначення того, кого слід віднести до категорії «жертв збройної агресії» до  вироблення підходів до формування фонду компенсацій, їх виду і процедур виплати. Важливо також враховувати інші форми репарацій: реституцію, сатисфакцію, реабілітацію, які в багатьох випадках можуть стати достатнім засобом відшкодування моральної шкоди. Шкоди здоров’ю чи статусу жертви збройної агресії.

Право на правду є самим чутливим та найскладнішим з усіх питань, бо йдеться про подолання стереотипів, які виховувались протягом багатьох десятиліть. На прикладі сприйняття і викладення історичних подій, які базуються на версіях переможців, героїзації воїнів, можна зрозуміти, що в такій історії повністю ігнорується гуманітарний, людський аспект усіх конфліктів, які пережиті сучасниками та попередніми поколіннями.

Викладення історії з позиції жертв, правда про перебіг подій конфліктів, їх передумови здатне змінити ставлення нових поколінь до ситуацій, які можуть спровокувати нові конфлікти.

Документування подій збройного конфлікту з 2014 року забезпечувалось правозахисними організаціями, хоча це мала б робити держава. Адже йдеться про докази безпосередньої причетності Російської Федерації до розв’язання збройної агресії в Україні. І хоча таке документування наразі здійснюється органами досудового розслідування в рамках кримінальних проваджень, державними органами досі не створена система документування порушень прав людини, вчинення інших злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Вже сьогодні держава має робити висновки про те, які події стали передумовою збройної агресії. І на основі цих висновків забезпечити гарантії неповторення ситуації конфлікту в майбутньому. Йдеться про інституційні реформи (спрямування діяльності органів влади всіх рівнів на забезпечення і захист прав людини), реформу освіти, вільний простір для громадянського суспільства. Законодавство має постійно переглядатись для виявлення норм, які порушують права людини та містять інші норми, які можуть спровокувати наступні конфлікти.

Спікери сесії про діалогові ініціативи говорили про важливість застосування інструментів діалогу для налагодження комунікації між населенням підконтрольної та тимчасово окупованих територій, між органами влади, які напрацьовують дизайн перехідного правосуддя для України й інші ініціативи для деокупації та реінтеграції населення, та громадянами (окремими групами). Відсутність діалогу може спровокувати нові конфлікти.

Уже після дискусії її модератор експерт з нормотворення УГСПЛ Олена Семьоркіна підбила підсумки експертного обговорення:

«І правозахисна, і експертна спільнота свідомі того, що лише за мотивованої активної партнерської роботи органів державної влади та НУО, експертів, міжнародних організацій, будуть прийняті і реалізовані довгоочікувані рішення для припинення збройної агресії, деокупації територій та реінтеграції населення. В усіх цих процесах люди, їх права і свободи, честь і гідність, життя і здоров”я мають бути пріоритетом. Будемо ініціювати продовження у наступному 2020 році спільну роботу з Комітетом Верховної Ради України з прав людини. Нам важливо поглибити розуміння суті проблем та напрацювати рішення. Важливим вбачаємо синергію зусиль з фахівцями та організаціями діалогових практик та ініціатив», – підсумувала Олена Семьоркіна.

Учасники експертного обговорення рекомендувала парламенту, іншим органам державної влади застосовувати усі складові перехідного правосуддя в комплексі, уважено вивчати досвід врегулювання конфліктів в інших країнах для уникнення його необдуманого використання.

Пресконференцію правозахисників УГСПЛ за підсумками обговорення можете переглянути ТУТ.

Захід відбувся за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Діяльність УГСПЛ зі створення національної моделі перехідного правосуддя впроваджується в рамках цієї програми.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Відновлення діяльності органів державної влади та вибори на деокупованих територіях мають стати першочерговим кроком України, – Олена Семьоркіна

Учора, 26 травня відбулося відкрите обговорення українського сценарію перехідного правосуддя. Експерти з Міністерства з питань...

27 Травня 2020

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: