Публікація

Ефективні прийоми самозахисту від міліції

Дистанція між громадою та міліцією – безпідставний соціальний бар’єр чи запобіжний захід? Дедалі більше ми говоримо про те, які страшні «перевертні в погонах» патрулюють вулиці наших міст. Дедалі більше міліціянти ображаються на жорстку критику на їхню адресу. Агресія, хамство, свавілля, хабарництво, здирництво – приблизно таким ми уявляємо собі пересічного патрульного, коли збираємось на вечірню прогулянку. Тож докладаємо максимум зусиль, щоб оминути таке «приємне» знайомство. Та що робити, якщо вже довелося ближче, так би мовити, з середини подивитись на роботу правоохоронців? Як не стати жертвою? Як не спровокувати конфлікт, який навряд вирішиться на вашу користь? Що можна і треба вимагати від працівника внутрішніх органів? На ці та інші найпоширеніші питання, пов’язані з безпечною та плідною комунікацією з працівниками патрульної служби, відповіла активістка кампанії «Захист і охорона: точки взаємодії з молоддю», член «Донецького правозахисного центру» Альона Ігнатьєва.

            З якого приводу у мене можуть перевірити документи?

            По-перше, слід запам'ятати, що міліціонер не має повноважень перевіряти ваші документи без обґрунтованої підозри. Для патрульних існує чотири можливих причини перевірки документів та інших проявів інтересу до вашої особи. По-перше, це скоєння правопорушення або злочину, яке міліціонер бачив особисто та яке ви щойно скоїли (або продовжуєте скоювати: наприклад, п'єте пиво у громадських місцях). Але не забувайте, що для підтвердження факту скоєння необхідно, щоб принаймні двоє свідків підтвердили цей факт. По-друге, інтерес правоохоронців може бути виправданий, якщо на вас прямо вказали постраждалі або свідки правопорушення/злочину (пам'ятайте, що у цьому випадку також необхідні свідчення мінімум двох осіб). По-третє, ви можете підпадати під орієнтування. В цьому випадку резонно буде запитати у патрульного подробиці та попросити подивитись на   текст власнооч. На жаль, не існує норми, яка зобов'язує його надати вам для ознайомлення орієнтування, але характер відповіді (невмотивована агресія, погрози тощо) дозволить дещо прояснити реальну мету звернення. По-четверте (і це найпростіше), інтерес до вас правоохоронців може пояснятись наявністю на ваших особистих речах або безпосередньо на вас слідами скоєння злочину. Ці чотири причини є вичерпним переліком. Звісно, можна собі уявити ситуацію, яка потребує втручання, але не підпадає під жоден з пунктів (наприклад, поряд з вами щойно обікрали ювелірну крамницю та  міліціонери намагаються знайти злочинця), але в таких випадках доречно керуватись здоровим глуздом та існуючими законами. Наприклад, факт пограбування жодним чином не означає, що вас можна побити або перевіряти особисті речі просто на вулиці.

            Що ж власне є громадським місцем?

            Сьогодні майже всі знають, що, наприклад, розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях заборонено законом. Але що таке «громадське місце»? Найпоширеніші серед молоді відповіді — це «всі вулиці» та «місця, де одночасно збирається багато людей». Звісно, ці відповіді не мають нічого спільного з офіційним тлумаченням. Насправді це поняття  відносно конкретне. Більш того, існує перелік «громадських місць», який затверджується міськими виконкомами окремо для кожного міста (його можна знайти серед рішень на сайті виконкому). До нього зазвичай включають міські парки, сквери, площі; окремо — заклади культури, освіти, охорони здоров'я, дитячі майданчики, зупинки громадського транспорту тощо.  Звісно, існують великі труднощі з тим, щоб пояснити це пересічному міліціонеру-«ППС-нику», але це треба мати на увазі, якщо ви вважаєте складання протоколу незаконним та хочете його оскаржити.

           Чи може патрульний перевіряти особисті речі на вулиці?

            У жодному разі. Єдине місце, де можна проводити особистий огляд та огляд речей — це   приміщення райвідділку (або приміщення сільських рад, якщо у населеному пункті немає райвідділків). До того ж, огляд повинен здійснюватись виключно у присутності двох понятих та зі складанням окремого протоколу. І поняті, й міліціонер, який здійснює огляд, повинні бути однієї з вами статі. Вимога «показати сумку» або «дістати речі з кишень» на вулиці або  в іншому, не придатному для цього приміщенні, є незаконною. 

            Чи варто сплачувати штраф на місці?

            «Штраф на місці» – це така міфічна процедура, якої не існує в законодавстві про міліцію, але яку зазвичай пропонують, «щоб не їхати до райвідділку». Звісно, такий «штраф» є хабарництвом. Пам'ятайте, що працівники ПС у жодному випадку не можуть отримувати від вас гроші, а всі штрафи сплачуються лише після складання протоколу та розгляду його у суді.

            Чи обов’язково для складання протоколу потрібно проходити до райвідділку?

            Дуже типова ситуація — вимога пройти до райвідділку для складання протоколу про дрібне адміністративне порушення (розпиття слабоалкогольних напоїв, куріння, дрібне хуліганство тощо). Слід запам'ятати, що в такому разі протокол складається на місці, окрім випадків, коли це фізично неможливо. Але відсутність бланків протоколів аж ніяк не належить до таких причин, бо кожен патруль повинен мати їх при собі відповідно до Статуту патрульно-постової служби.

            Чи можу я знімати міліціонера на відео?

            Питання про фотографування та відеозйомку міліціонерів — не лише питання вільного збору інформації, бо іноді це є чи не єдиним шляхом доведення своєї невинуватості та/або неправомірних дій міліціонера. Формально не існує жодної заборони на відеозйомку (окрім зйомки у т.з. режимних приміщеннях, до яких належать і службові приміщення райвідділків). Навпаки, існує стаття 34 Конституції, стаття 302 Цивільного Кодексу та стаття 7 Закону України «Про інформацію», які дозволяють вільно збирати, зберігати, поширювати інформацію. На практиці після першої ж спроби сфотографувати міліціонера ви, скоріш за все, отримаєте свою порцію невмотивованої агресії та типових відповідей (які від того не стають більш законними) — нібито, «ви порушуєте мої права» або «начальство забороняє». Але якщо ви все ж таки вирішите доводити працівникові міліції, що він — особа публічна (а міліція, взагалі-то, працює гласно відповідно ст. 7 Закону «Про міліцію») та під час виконання обов'язків є представником влади, обов'язково робіть це максимально коректно та ввічливо, не провокуйте та не посилюйте часто і без того не зовсім дружню реакцію.

            Що робити, якщо працівник ПС погрожує?

            У випадку, якщо міліціонер вам погрожує застосуванням сили або спецзасобів (а ви при цьому не чините опір, не нападаєте на міліціонера та поводитесь, як ви вважаєте, досить адекватно), найперше, що треба зробити — зателефонувати на 102 та повідомити про неправомірні дії. По-перше, всі дзвінки на 102 записуються та певний період (30 діб) зберігаються. По-друге, сам факт дзвінка зазвичай позитивно впливає на поведінку міліціонера-порушника: він розуміє, що його дії, як мінімум, не залишаться безкарними (з приводу кожного дзвінка отримуються письмові пояснення та проводиться службова перевірка). Після цього, якщо є така можливість, слід зателефонувати друзям або родичам та повідомити їм ваше місцезнаходження та прізвище-звання міліціонера, який погрожує (ви ж попросили його пред'явити посвідчення на початку бесіди, правда?).

            Куди скаржитись на неправомірні дії міліціонера?

            Якщо вам не дуже пощастило у спілкуванні з міліцією, існує три шляхи оскарження та поновлення у правах. По-перше, скарга керівництву. Це може бути начальник райвідділку, міськвідділку або обласного ГУМВС — залежить від шкоди, яка була завдана. Окрім цього, має сенс повідомити про злочин управління внутрішньої безпеки. По-друге, заява у прокуратуру (яка, до речі, і повинна здійснювати нагляд за дотриманням законодавства в ОВС). І, нарешті, судовий позов. Звісно, під час оскарження слід керуватись принципом сумірності: заява в обласну прокуратуру щодо хамства з боку патрульного — це як «з гармати по горобцях». Навпаки, звернення до начальника райвідділку у випадку побиття або катувань також не дасть жодного сенсу.

 

Довідка:

Інформаційно-освітня програма зі встановлення контролю над дотриманням прав людини працівниками ОВС України «Захист і охорона: точки взаємодії з молоддю», яка адмініструється Правозахисним центром «Поступ», реалізується за фінансової підтримки Національного фонду розвитку демократії (NED) та Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні в партнерстві зі Всеукраїнською освітньою програмою «Розуміємо права людини» та Асоціацією УМДПЛ. Ознайомитися з інформацією, яка допоможе тобі уникнути неприємностей і не постраждати від жорстокого поводження охоронців порядку можна на платформі Соціальної мережі активістів-правозахисників.

Прес-служба  Правозахисного центру «Поступ»

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування