Дотримання прав людини – не пріоритет українських президентських виборів

Погрози журналістам під час виборчої кампанії вже ні для кого не дивина. Проте не перестає вражати їх масштабність. По яку прозорість виборів і розвиток демократичного громадянського суспільства може йти сьогодні мова, коли лише у Харкові протягом тижня зафіксовано численні порушення прав людини, чинного інформаційного законодавства. Здебільшого – перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Так, 12 жовтня у Харкові в Палаці спорту „Локомотив” кандидат у Президенти Віктор Янукович зустрічався з молоддю. До зустрічі мали намір приєднатися приблизно 20 студентів, прибічників Віктора Ющенка, які зібралися на Привокзальній площі біля фонтану. Поряд була знімальна група новин АТН (7-й канал).

Працівники міліції оточили студентів і вмовляли відмовитися від своїх намірів. Раптово біля фонтану з’явилися люди міцної статури, оточили студентів і витіснили знімальну групу. Як розповіла потім журналіст АТН Марина Ніколаєва, „вони просто закривали руками камеру, дочекалися, доки оператор вимкне камеру, закривали об’єктив і активно погрожували оператору, що якщо це вийде в ефір, то йому більше не жити на цьому світі. Мені пообіцяли виколоти очі за те, що я це дивлюся”.

За словами керівника АТН Олега Юхта, за 13 років роботи у засобах масової інформації це перший випадок, коли журналістам погрожували та ще й у присутності правоохоронних органів.

Студентів, звісно ж, заарештувала міліція. Прес-секретар Харківського штабу Ющенка, журналіст Андрій Войцехівський намагався зняти арешт студентів на відео, але під час зйомки до нього підійшли двоє у штатському, вихопили камеру і викинули її у фонтан. Керівники шести великих харківських ЗМІ, серед яких редакція медіа-групи „Об’єктив”, агентства телебачення „Новини” і редакція „Харківських новин” підписали заяву, у якій ідеться про те, що передвиборча боротьба стає загрозою для життя журналістів, які висвітлюють політичні події. „Ми, журналісти харківських ЗМІ, вважаємо цей інцидент брутальним порушенням закону і заявляємо, що не витримуватимемо подібних вибриків, ким би вони не створювалися. Ми вважаємо недопустимим тиск на ЗМІ, як з боку будь-яких політичних сил, так і з боку силових структур. Подібні намагання ми вважатимемо провокацією по відношенню до ЗМІ і втручанням у нашу професійну діяльність, – йдеться у зверненні. – Ми звертаємося до керівників силових структур і органів влади з вимогою забезпечити на території Харкова і області виконання Законів України „Про інформацію” і „Про телебачення і радіомовлення”. В іншому випадку залишаємо за собою право на адекватні заходи аж до заклику населення до актів громадської непокори.”

А 15 жовтня у Харкові закрили спільний телепроект медіа-групи „Об’єктив” і каналу АТВК – єдине у місті політичне ток-шоу „Два плюс”, якій не вдалося прожити і тижня. Про це автору і ведучому програми Зурабу Аласанія стало відомо напередодні увечері з електронного повідомлення, яке він отримав від засновників каналу АТВК. Програма виходила в ефір саме на цьому каналі.

За цей короткий час її гостями були губернатор Євген Кушнарьов, прем’єр-міністр України і кандидат у президенти Віктор Янукович і ще один претендент на головне крісло країни – Леонід Черновецький. Загалом планувалося провести зустрічі з усіма кандидатами на пост президента.

„Два плюс” – вже четверта політична програма, з якою змушений був попрощатися Зураб Аласанія. У листопаді 1999-го закрили щоденну програму „Об’єктив-Но” – з політичних міркувань. З тих самих причин, у 2002-му була закрита програма „Об’єктив-огляд”. А вже влітку цього року після відпустки не відновився проект під назвою „Об’єктив-тиждень”.

18 жовтня близько 16.00 працівники міліції провели обшук на дачі головного редактора газети „Об’єктивНо” Наталі Стативко. Вони зламали замок у хвіртці, виламали двері і обшукали одну з кімнат, де… сушилися… лікарські трави, частину з яких міліціонери, до речі, забрали. Сусідці, яка прийшла подивитися на досить незрозумілі дії міліції, запропонували бути понятою, але та відмовилася. Правоохоронці так і пішли, ще й двері за собою не зачинили.

Подібні дії міліції важко пояснити. Як можна проводити обшук без пред’явлення звинувачення, порушення кримінальної справи, за відсутності хазяїв, без ордеру, без понятих? Та правоохоронці, напевно, добре знають як. Бо ж останнім часом такі випадки набули масового характеру.

20 жовтня Наталя подала скаргу на дії міліції у відділ внутрішньої безпеки, в районну і обласну прокуратури. Реакції ніякої. Лише перед знімальною камерою співробітники Дергачівського райвідділу внутрішніх справ погодилися прийняти скаргу на незаконний обшук.

Про чергове порушення прав людини та норм чинного законодавства йдеться у зверненні головного редактора і відповідального секретаря інформаційного інформагентства „Статус-кво” (єдиного у Харкові регіонального інформагентства) Чистиліна Володимира Івановича.

Володимир Чистилін заявляє про спробу його звільнення за політичними мотивами. „Від мене вимагають подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням через те, що я, керівник інформагенства „Статус-кво”, відмовляюся виконувати політичне замовлення на агітацію кандидата в президенти України Віктора Януковича.”

За словами Володимира Чистиліна, він, як головний редактор і відповідальний секретар впливового у Харкові ЗМІ, серйозно занепокоєний ситуацією, що пов’язана за свободою слова і втручанням директора агентства в редакційну політику видання. Володимир Іванович також висловив свою незгоду зі спробами тиску на журналістів „Статус-кво” і політичною цензурою, яку намагаються нав’язати колективу під час президентської виборчої кампанії.

Пан Чистилін вважає, що необ’єктивне висвітлення політичних подій в Україні, а також тенденційна подача матеріалів на підтримку одного з кандидатів у президенти є порушенням законних прав журналістів і суперечить ряду законів України, зокрема, законів „Про інформацію” та „Про інформаційні агенства”.

„Такого, як в Україні, напередодні президентських виборів, не бачили ще ніде”, – стверджують численні міжнародні спостерігачі. Говорять про це політики. Говорять правозахисники. Говорять журналісти. Говорять прості громадяни. Але для тих, хто провокує такі безчинства, здається, це лише слова. Вони впевнено продовжують робити брудні справи. Нехтувати правами людини. Порушувати чинне законодавство… А подібні заяви про порушення прав людини, схоже, не те що не зупиняють, а, навпаки, стимулюють до нових, дедалі страшніших методів боротьби з інакомислячими.

РУПОР