Нагадайте люди добрі, як там у Фройда називається відсутність лібідо через страх статевих відносин? Може цим самим терміном можна назвати і відсутність бажання захищати свої права через страх що їх ще більше спаплюжать? Чи ця система вже вщент прогнила, що для неї більш підходить сентенція «не чіпай лайно, воно й воняти не буде»?

Проти правозахисника, що бореться з незаконністю в судах судді порушують кримінальну справу.

Звісно, питання ці більш риторичні, але вони досить часто цікавлять нас всіх (див. Подерв’янського). І цього разу вони стосуються українського судочинства.

То ж, живе собі в місті Прилуки Чернігівської області громадянин України російського походження Юрій Громов. Такий собі сучасний Дон Кіхот, якому ще не набридло боротись з вітряками і який вирішив, маючи на це своє конституційне право, подати в правоохоронні органи на… суддю, через незаконність прийнятого нею, суддею, судового рішення щодо порушення комерційною фірмою МТІ прав Громова як споживача.

А суддя так перелякалась, і її начальник теж, адже пляма паде і на нього, що вирішили подати скаргу до суду про відкриття кримінальної справи проти, правильно, самого Громова. За «систематичні та цілеспрямовані дії, направлені на втручання в діяльність судових органів у різних формах впливу з метою винесення потрібних йому рішень». То тепер реалізація своїх конституційних прав громадянами в судах трактуються саме як «вплив на суддів та втручання в діяльність судових органів»? (Нагадаємо, будь-який громадянин України має право оскаржити в суді дії будь-якого судді або прокурора згідно ст. 55 та ст. 56 Конституції України, а також має право вимагати притягти до кримінальної відповідальності будь-яку посадову особу, у тому числі суддю або прокурора). Принаймні так вважає голова Прилуцького міськрайонного суду А. І. Галич – слідчий із багаторічним досвідом, видатний юрист України. Його, вибачте, дуже денервує, що «протягом кількох років Прилуцьким районним, міськім та міськрайонними судами розглядаються чисельні скарги та позовні заяви жителя м. Прилуки Ю. Л. Громова. Позовні заяви в основному заявляються до різних торгівельних фірм та організацій по стягненню коштів за неякісні товари чи послуги».

У своїй заяві до Прилуцького міжрайонного прокурора В.П. Ляшенка на Громова голова Прилуцького міськрайонного суду Галич захист прав споживача називає «вибиванням» коштів з різних установ і організацій», яке Громов проводить «систематично за певною схемою». Я вже не буду казати про увесь цивілізований світ, але мені здається, що навіть в дикій України «певні схеми» прописані в українському законодавстві, за якими намагається домогтися справедливості Юрій Громов.

Але повернемось до втручання в діяльність судових органів та погроз у бік судді з метою вплинути на її рішення. Цитуємо Громова: «Дослівно розмова з суддею виглядала таким чином: я запитав у судді «Чи не хотіла б вона заявити собі самовідвід?». Вона запитала: «З яких підстав?». Я задав таке питання, бо у мене були підстави вважати, що рішення по справі МТІ… було завідомо для судді Зарічної неправосудним і таким самим буде наступне її рішення. А саме через те, що по минулій справі за позовом до МТІ вона грубо порушила закон, чим завдала мені матеріальної шкоди на суму майже одинадцять тисяч гривен. І вона добре розуміє, що таку шкоду я не залишу без уваги і це означає, що вона не може бути неупередженою при розгляді наступної справи». Також Громов підкреслив декілька разів, що він задав питання Зарічний, а вона дала відповідь – тобто між ними відбулась розмова, яку не можна назвати ані тиском на суддю, ані погрозами, ані втручанням у діяльність судових органів.

Сам Громов дуже дивується, як видатний юрист Галич, за заявою якого проти Громова порушено кримінальну справу, не розуміє абсурдності звинувачення Громова в погрозах судді Зарічної з метою домогтися потрібного йому рішення, адже Громов вимагав від судді самовідводу, а це означає, що якщо б вона прийняла його пропозицію, то не могла б більше винести жодного рішення по справі.

За позовом Галича Юрій Громов подав заяву до Прилукського міжрайонного прокурора Чернігівської області про порушення кримінальної справи по відношенню голови Прилукського міськрайсуду А. Галича за «завідомо неправдивий донос» за ч. 2 ст. 383 КК України. У порушенні кримінальної справи Громову було відмовлено, тож він звернувся до Прокурора Чернігівської області з аналогічним позовом.

Іншими словами, проти заявника про злочин було порушено кримінальну справу за заявою особи проти якої мали би порушити кримінальну справу. Таким чином, обвинувачений перетворився на жертву злочину, а потерпілий на обвинуваченого. Останній раз такі заплутані клубки відносин мені особисто приходилось розплутувати в дитячому садочку. У жодному випадку, іншого шляху відчепитись від Громова, ніж посадити його за грати – немає. Тому що принциповий.

І на додаток: «У моїх діях не було мотиву, умислу, а значить і немає вини в тому, що я запропонував, саме запропонував, судді Зарічній заявити самовідвід тільки для того, щоб уникнути наслідків завідомо неправосудного рішення з її боку, на яке я маю підстави сподіватись». Ю.Л.Громов.

Бідний Дон Кіхоте! Здається він добряче вляпався. Пропонувати такі речі все одне, що пропонувати посадовцям власноруч писати на себе заяви за корупцію, або за будь-які інші порушення чинного законодавства. Амінь!

Віра Засулич,
РУПОР