Документування злочинів армії рф на Чернігівщині: відмінності у роботі держави та громадянського суспільства

Документування злочинів армії рф в Україні – важливий етап у процесі притягнення злочинців до відповідальності. Така робота по всій країні ведеться представниками правоохоронних органів, прокуратури, міжнародними експертами та представниками громадського сектору України. До вашої уваги інтерв’ю прокурора Чернігівської окружної прокуратури Сергія Хамайко  та керівника громадської приймальні ГО «МАРТ» Дмитра Науменка Громадському радіо, де експерти  розповідають про те, як відбувається документування на Чернігівщині.

Катерина Приступа: Спершу хочу пояснити саме поняття «воєнні злочини», що за ним стоїть. Цю тему ми вже обговорювали в ефірі Українського радіо, і виконавчий директор Освітнього дому прав людини у Чернігові Сергій Буров пояснив це поняття так:

«Є таке поняття – міжнародний злочин. Серед них є геноцид, злочин проти людяності, воєнні злочини і є злочин агресії. Ці злочини перераховані в римському статуті – це міжнародний договір, яким керується Міжнародний кримінальний суд. До цього ж часу вже були різні міжнародні документи, їх часто називають Женевські конвенції міжнародного гуманітарного права, які встановлюють правила ведення воєнних дій. І ось ці правила війни порушуються російською федерацією. Дуже багато цих порушень ми спостерігаємо навіть неозброєним оком. До воєнних злочинів наші колеги з Харківської правозахисної групи віднесли 25 видів злочинів, які зараз вчиняються російською федерацією на території України. Всі називати не буду, як приклад – напад на цивільні об’єкти та на цивільне майно: на будинки, школи, заклади культури, масові вбивства людей, згвалтування, напад на гуманітарні штаби з роздачі допомоги. Якщо відбувся обстріл і потрапили в штаб, де роздавали гуманітарну допомогу – це все є воєнні злочини, вчинені воєнними під час військової агресії» 

Катерина Приступа: Пане Сергію, як саме ви співпрацюєте з колегами з інших структур для фіксації воєнних злочинів? Яка процедура і скільки таких злочинів зафіксовано в Чернігівській області?

 Сергій Хамайко: Наразі ми маємо 1247 кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, або вчинених під час бойових дій на території Чернігівської області. Найбільша частина пов’язана з порушенням звичаїв та законів війни – це 438 стаття Кримінального Кодексу України – 855 таких проваджень. Це вбивства, катування, жорстоке поводження, знищення цивільної інфраструктури, мародерство. Зараз всі служби працюють в посиленому режимі щодо фіксації наслідків перебування окупаційних військ росії в Чернігівській області. Проведена величезна кількість оглядів, тому що кожен об’єкт необхідно оглянути відповідно закону, зафіксувати пошкодження, сліди руйнувань, вибухів, залишків боєприпасів. Ми оглянули практично всі об’єкти по Чернігову, відпрацювали навколишні села, які піддавалися бомбардуванням і ракетним ударом. У Новгород-Сіверському районі, там де продовжуються обстріли, неможливо провести слідчі дії наразі. До обслідування залучені всі правоохоронні органи на території області. 

Катерина Приступа: Якщо люди до вас звертаються, чи є це підставою для обстеження об’єкту? Чи є якісь об’єкти, які ви досліджуєте в першу чергу?

Сергій Хамайко: В нашій організації, в Чернігівській окружний прокуратурі, є група яка займається виїздом – прокурори воєнних злочинів, їхня задача спільно зі слідчо-оперативною групою правильно фіксувати і вилучати сліди вчинених злочинів. Є група, яка займається прийомом громадян – потерпілих, які звертаються до прокуратури, ми вислуховуємо, оформляємо документи щодо надання їм статусу потерпілих у відповідних провадження, допитуємо їх, збираємо документацію. Надалі проводимо експертизу по єдиному провадженню – руйнації чернігівської інфраструктури і найближчих сіл з метою визначення збитків. є люди, які займаються найбільш актуальними вчиненими злочинами – розстрілами цивільного населення, катування.

Катерина Приступа: Пане Сергію, хочу спитати вас як у людини, яка займається фіксацією злочинів, що вас найбільше вразило? 

Сергій Хамайко: Ви знаєте, не було нічого для мене страшнішого в роботі за смерть дітей. Сумний приклад – це розстріл підлітків в селі Мохнатин. Просто ввечері поверталися додому і натрапили на просування ворожої колони. Діти просто були розстріляні на місці з автоматичної зброї, з гармати 30-го калібру – це жах.

Катерина Приступа: Яким чином ви фіксували це? Опитували очевидців?

Сергій Хамайко: Здійснили декілька виїздів, відпрацювали всіх свідків. Вилучили підтвердження розстрілу: гільзи, залишки куль, відпрацювали місце, провели експертне дослідження. На даний час спільно з СБУ проводиться кропітка робота по встановленню осіб, які причетні до вчинення злочинів. По деяким кримінальним провадженням вже такі особи встановлені і заочно їм повідомили про підозру згідно з чинним кримінально-процесуальним кодексом. Будемо намагатися доводити до логічного завершення – це скерування до суду. 

Катерина Приступа: Яким чином це можливо?

Сергій Хамайко: По деяких провадженням представники Міжнародного кримінального суду вже залучені. Хочу виразити подяку Інституту криміналістики Національної жандармерії Франції, які надавали допомогу у фіксуванні слідів бомбардування і ракетних ударів саме в Чернігові. Зокрема, той будинок на Чорновола був оглянутий за їхньої участі: були створені сучасні 3D-моделі руйнувань самого будинку, які чітко дають зрозуміти для подальших експертних досліджень що, де і як було зруйновано, характер руйнувань, вид зброї. за допомогою саме французьких спеціалістів встановили, що на Чорновола були не ракетні удари, а бомби з літаків. 

Катерина Приступа: Якщо це вже виходить за межі України, то це означає, що є більше шансів притягнути винних до відповідальності чи це просто розголос? Що це означає, якщо до розслідування долучилися міжнародні спеціалісти?

Сергій Хамайко: Найперше, це означає, що весь світ підтримує Україну. По-друге, дійсно, технічний рівень закордонних служб на порядок вищий, ніж зараз ми маємо в нас в Україні. Завдяки допомозі в плані проведення експертних досліджень, створення бази даних по доказам, нам стає легше. 

Катерина Приступа: З нами в студії Дмитро Науменко – керівник громадської приймальні ГО «МАРТ». Ця організація теж займається фіксацією воєнних злочинів. Чим ваша робота відрізняється від роботи правоохоронних органів?

Дмитро Науменко: Ми почали працювати по документуванню воєнних злочинів з перших днів повномасштабного вторгнення військового формування російської федерації. Наша методологія відрізняється від роботи правоохоронних органів. По-перше, ми не уповноважені робити так, як це прописано в кримінально-процесуальному кодексі. Ми робили збір інформації з відкритих джерел, моніторили постійно соціальні мережі, сторінки представників місцевого самоврядування, органів влади, збирали фото та відео можливих воєнних злочинів і робили хроніку подій, за якою можливо було встановити яким чином відбувалася подія, які злочини вчинялися і в який день. Збирали цю всю інформацію і зберігали на власних носіях, тому що ми вже маємо такий досвід документування воєнних злочинів по Сходу України і є відпрацьована методологія, база інформації. Дуже важливо зібрати і зафіксувати інформацію, яка може бути втрачена, крім того її важливо зберегти. Оформлюємо це все відповідними епізодами – кейсами. Ця база містить широй спектр класифікацій відповідно до Римського статуту: ми попередньо визначаємо класифікацію, вносимо локалізацію – де саме відбувся злочин, хто можливо його вчинив, збираємо посилання на відкриті джерела, зберігаємо інформаційні матеріали – відео, фото, скріншоти зі сторінок. Важливо робити скріншоти, тому що навіть зараз через місяць, два, три, коли ми перевіряємо посилання, то бачимо, що вони не дійсні. 

Після деблокади в Чернігівській області, ми почали здійснювати польову роботу: їздимо по населених пунктах, надаємо комплексну правову допомогу, а також психологічну, спілкуємося з місцевими мешканцями, збираємо факти і свідчення, які можуть допомогти встановити хронологію подій. Якщо ми говоримо про руйнування інфраструктури, житлових будинків, то зрозуміло, що є видимі сліди руйнувань. У випадку з такими злочинами, як викрадення людей, незаконне утримання, використання людей в якості живого щита, знущання, катування, то тут більше треба працювати зі свідками, бо прямих слідів можливих злочинів неможливо знайти. 

Катерина Приступа: Частіше люди самі бажають щось розповісти чи ви їх заходите і вмовляєте, щоб вони говорили і не замовчували те, що хотілось би забути?

Дмитро Науменко: Буває по-різному. Дивлячись, про які види злочинів йдеться. Дуже часто люди йдуть на контакт. Дуже часто людину важко розговорити, а потім дуже складно зупинити. Таке спілкування може тривати дві-три години, але під час цього випливає дуже багато цікавих фактів, про які спочатку людина не згадала, а потім в розмові згадують і шукають в переписках, в соцмережах свої контакти на той час – ми це теж зберігаємо для співставлення фактів. В одному районі нам сказали, що таких-то злочинів не було, поїхали в інший район, а там є рідні чи знайомі, які кажуть, що такі факти були. Проте дуже часто люди не хочуть розголошувати, особливо, що стосується статевих злочинів, тут без заяви особи розслідування не проводиться і часто люди не хочуть говорити саме в сільській місцевості про такі факти. 

Катерина Приступа: Якраз хотіла запитати в пана Сергія – чи потрібно людям звертатися до правоохоронних органів після спілкування з громадськими активістами?

Сергій Хамайко: Не дуже дієва допомога громадських організацій в пошуку свідків, очевидців, по злочинах, які розслідуються. Зараз величезне навантаження на слідчо-оперативні підрозділи і деякі моменти вони просто фізично пропускають, або не доходять до них. 

Катерина Приступа: Що треба робити, щоб це не забулося і не загубилося?

Сергій Хамайко: Це питання співпраці між правоохоронними органами і громадськими організаціями. така інформація має бути негайно передана уповноваженим особам для її законної і правильної фіксації з метою використання в рамках кримінальних проваджень.

Катерина Приступа: Якщо пан Дмитро сказав, що інколи люди не хочуть спілкуватися на цю тему і писати заяву, ви все одно, як представник громадської організації маєте повідомити про такий факт прокуратуру чи поліцію?

Сергій Хамайко: Так. Далі це повідомлення буде зареєстровано і будуть проведені перевірочні дії з метою встановлення обставин. В деяких моментах люди, дійсно, уникають розголосу і не бажають звертатися до правоохоронних органів. Враховуючи, що деякі злочини є злочинами приватного звинувачення, однак статеві злочини під час воєнного стану мають трохи іншу кваліфікацію і прокурор або слідчий справи мають право розпочати це провадження. 

Однак без позиції потерпілої сторони розслідування буде неефективним. Крім того, чому необхідно звертатися до правоохоронних органів з метою фіксації цих злочинів: наразі Офісом генерального прокурора України організовано величезну роботу по збору інформації для подальшого використання в Міжнародному кримінальному суді. зокрема, створено багато міжвідомчих робочих груп, від кожної особи ми отримуємо письмову згоду на використання її показань в міжнародному кримінальному суді. Рано чи пізно ця мета буде досягнута, матеріали будуть зібрані і далі в Міжнародному суді постане питання для сатисфакції потерпілих від воєнних злочинів з боку російської федерації. І от хто буде зафіксований, він, звичайно, матиме шанс на отримання відшкодування. 

Катерина Приступа: Часові рамки зараз можливо визначити, коли це може бути?

Сергій Хамайко: Поки сказати важко. Робота триває, люди працюють, фіксація йде.

Катерина Приступа: Пане Дмитре, в ході спілкування із людьми як ви направляєте людей за правовою чи психологічною допомогою?

Дмитро Науменко: Ми здійснюємо комплексні виїзди, коли  в нас працюють і юристи, і психологи. вони працюють і з громадянами, які до нас звертаються безпосередньо, а ще ми надаємо допомогу дітям, які постраждали від військового конфлікту. Ми допомагаємо людям складати заяву про злочин, особливо те, що стосується зруйнованого майна, додати докази, для того, щоб надати це все в правоохоронні органи і зафіксувати

Катерина Приступа: Ваша команда ще на початку роботи над фіксацією злочинів пройшли тренінги і приєдналися до двох коаліцій: це «Україна. 5 ранку» та «Трибунал для Путіна» – що це означає?

Дмитро Науменко: Це дві глобальні ініціативи, які об’єднують зусилля декількох десятків потужних правозахисних організацій та спілок. Основна мета – работа на міжнародному та національному рівні, для того щоб використовувати міжнародні механізми і ООН, і Європейського суду, і Міжнародного кримінального суду все ж таки зупинити ці злочини і покарати винних. Ми беремо участь в цих двох ініціативах. Трохи відрізняється методологія в роботі, але основна мета – фіксація воєнних злочинів. Ми також проводимо ще моніторинг воєнних злочинів, які торкнулися закладів освіти: по Чернігову зробили аналітику, збираємо таку ж інфрмацію області. Багато хто з громадян вів щоденники, записи, ми це все також збираємо. Плюс ми розповсюджуємо форму, за якою людина може подати відомості щодо скоєних воєнних злочинів і таким чином збираємо таку інформацію.

Катерина Приступа: Що варто робити громадянам, які стикнулися з воєнними злочинами?

Сергій Хамайко: Особам, які постраждали внаслідок вчинення воєнних злочинів на території Чернігівщини, звісно це їх вибір, але варто звернутися до правоохоронних органів з метою фіксації даних злочинів і подальшого розслідування. Прокуратура організовує передачу матеріалів до Міжнародного кримінального суду. Крім того Міжнародний суд сам по собі бере участь в низці розслідувань по території Чернігівської області, у селі Ягідне. І логічним завершенням буде питання щодо відшкодування завданих збитків внаслідок агресії росії. для цього необхідно надати інформацію. 

Катерина Приступа: Це може бути не лише відшкодування матеріальних збитків, але і моральних?

Сергій Хамайко:  З моральними збитками важче. Там специфічна процедура їх доведення і встановлення. Насамперед ідеться про матеріальні.

Катерина Приступа: Якщо людина має сумнів чи справді це воєнний злочин чи ні? Чи може розповідати від першої особи, якщо знає від когось щось? Що робити?

Сергій Хамайко:  В окружній прокуратурі, як і в обласній, організований постійний прийом громадян – з будь-яких питань люди звертаються і отримають відповідні роз’яснення. В Чернігові по вулиці Шевченка,1 і Князя чорного, 9

Катерина Приступа: Пане Дмитре, яким чином до вас можуть звертатися громадяни по правову та психологічну допомогу?

Дмитро Науменко: На базі нашої організації працює громадська приймальня. Ми розташовані по вулиці П’ятницька, 39, кабінет 702-703 і телефон, за яким можна отримати юридичну або психологічну допомогу: 063-56-05-200.

Матеріал підготовлено в рамках глобальної ініціативи “Трибунал для Путіна”.