Публікація

Діям ТЕЛЕРАДІОКАТІВНІ сприяють сьогоднішня держава і «Просвіта» (заява для ЗМІ)

Влада не служить народу, а всіляко намагається його знесилити: підкорити собі українське громадянське суспільство, журналістику перетворити в систему ЗМІ-трибун для свого піару, а  непокірних (тих, що не приймають такі „правила гри”) викидає на вулицю, кудись за грати, у надра психоневродиспансерів або ж  взагалі зживає зі світу.

І у Кривому Розі – справді лихо, бо тут влада взялася  знищити чи не останній бастіон діяльного українського громадянського суспільства: Криворізьке міське об’єднання Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА. Причому відбувається це таким чином, що основний вузол протиріч між  держпосадовцями і просвітянами завис над міським державним об’єднанням телебачення і радіомовлення. Адже саме його керівництво, починаючи з 10 березня цього року, систематично перешкоджає цій громадській організації поширювати інформацію про свою діяльність. До того ж,  цензурні обмеження щодо випуску в ефір просвітянських матеріалів накладалися з ініціативи завідувачки редакцією радіомовлення Любові СКИБИ без належного обґрунтування.

При цьому адміністрація названої структури, підпорядкованої Дніпропетровській обласній державній телерадіокомпанії, усе з більшою наполегливістю знущається над журналісткою-просвітянкою Оленою МАКОВІЙ, яка працює тут з 1994 року редактором радіомовлення і одночасно протягом майже трьох років  (на громадських засадах) – кореспондентом місцевої (єдиної україномовної в місті) газети “Промінь Просвіти”. Попри те, що рішеннями судів (від місцевих і до Верховного включно) з неї було знято геть всі неправомірні звинувачення у вигляді доган і вона після двох протизаконних звільнень знову повернулася на радіо працювати редактором,  ті, що над нею збиткувалися й перетворили роботу фактично в телерадіокатівню, не переобтяжилися навіть переляком, а старий генеральний директор Юрій ПІВЕНЬ пішов собі на пенсію. Новий же генеральний, Іван ГАЛАМАСЮК,  який нещодавно працював заступником директора муніципальної ТРК “Рудана” з технічних питань, – людина, дуже далека від журналістики, але – близька до місцевої влади. Тому й нове керівництво не забарилося з репресіями: замість того, щоб дієво відреагувати на звернення підлеглої, котра скаржилася на тиск  збоку керівництва радіомовлення, воно (порушивши вимоги Закону України “Про звернення громадян”) ініціювало проведення зборів трудового колективу 16 квітня, на “чистий четвер”, перед святом Великодня, які за своїм змістом більше нагадували  розправу у відповідь на критику. Жінку так допекли необґрунтованими звинуваченнями, що довели до сліз, і вона змушена була покинути збори. Та за місяць виявилося (цілий місяць знадобився для того, щоб зреагувати на звернення людини з проханням надати їй протокол зборів!), що той зміст був набагато страшнішим. Так, бо серед рішень тих зборів щодо журналістки було й таке:

“організувати колективне медобстеження із залученням фахівців: психіатрів, неврологів для поглибленого медобстеження”. Тобто, натякають на те, що у неї не все гаразд із психікою й вони доможуться, аби її лікували за допомогою психіатрів.

Цим самим „збори” та їх ініціатори явно перевищили свої повноваження. Але найганебніше – в тому, що із майже півсотні працівників за це рішення проголосували 42. Судилище…

Та не зайвим буде підкреслити, що до такого рішення  підштовхнула й відповідь на запит адміністрації телерадіооб’єднання (з якою журналістку ознайомили 15 квітня) від центрального правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА, котрим керує уже майже два десятиліття Павло МОВЧАН. Бо в ній стверджувалося: «…відповідно до рішення звітно-виборчих зборів Криворізького міського об’єднання «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА від 31 січня 2009 року головою об’єднання обрано КРАМАРЕНКА Миколу Володимировича». Це при тому, що і сама Олена МАКОВІЙ, і чотири десятки інших просвітян одноголосно обрали головою 31 січня Миколу КОРОБКА, члена правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а прізвища КРАМАРЕНКА на тих зборах навіть не називали, бо він взагалі не просвітянин.

Більше того, приблизно тоді ж (з 13-го по 16 квітня включно) я як редактор газети «Промінь Просвіти» (після зробленої заяви для ЗМІ) проводив протестну акцію шляхом голодування навпроти приміщення Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії якраз для того, щоб припинили тиск на журналістку-просвітянку Олену МАКОВІЙ і щоб Криворізькому міському об’єднанню ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА не перешкоджали поширювати інформацію про свою діяльність. І я  її призупинив тільки у зв’язку з тим, що терміново треба було готувати наступне число газети.

Та мовчать у відповідь і Держкомітет телебачення і радіомовлення, і обласна держтелерадіокомпанія, мовчить і МОВЧАН…

А те чорне, що твориться сьогодні під маскою «Просвіти», коріниться в діяльності партфункціонерів кількох обласних (і деяких міських та районних) парторганізацій Дніпропетровщини, які вважають себе продержавницькими політичними силами; причому – під керівництвом партії «ВО «Батьківщина». Так, бо саме секретар прес-служби обласної організації цієї сьогодні провладної в Україні партії Сергій ДОВГАЛЬ 13 травня 2008 року, привівши за собою цілий натовп людей, фактично зірвав засідання ради обласного об’єднання. І саме він з групою керівників-партфункціонерів від НРУ, УРП-«Собор», УНП і «ВО «Свобода»  (одні схвалювали це дійство, а інші – брали в ньому участь) організував 8 листопада 2008 року у Дніпропетровську збіговисько (назване чомусь звітно-виборною конференцією), після якого «воцарився» на посаді лже-голови і де були обрані просвітянські органи при паралельно вже діючих. Саме він, рейдер і хуліган, 31 січня 2009 року намагався у мене з рук вирвати відеокамеру, і там же, перед кімнатою, де мали проходити збори, криворізькі просвітяни ледве зупинили його, готового вчинити бійку… Тож і існують сьогодні справжня «Просвіта» і пітьма, яка себе „Просвітою” називає, а насправді хоче підкорити собі все українське громадянське суспільство, вихваляючи свої дії в пресі, на бігбордах і з трибун та трибуночок.

Тому, беручи до уваги все викладене, я заявляю, що 17 червня 2009 року об 11.00 я поновлю своє голодування на захист свободи слова і „ПРОСВІТИ”, тільки вже – перед приміщенням Держкомітету телебачення і радіомовлення. Підкреслюю: в тому разі, коли ця висока державна установа не виконає дві мої вимоги:

1.Вжити заходів, щоб Криворізьке державне міське об’єднання телебачення і радіомовлення припинило перешкоджати Криворізькому міському об’єднанню ВУТ „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА поширювати інформацію про свою діяльність.

2.Вжити заходів, щоб адміністрація вищеназваного телерадіооб’єднання припинила тиск на журналістку-просвітянку Олену МАКОВІЙ і унеможливила такі репресивні дії стосовно неї в подальшому.

Я також інформую про такі свої наміри Голову правління Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА Павла МОВЧАНА і сподіваюся, що він сприятиме тому, аби ці мої вимоги були виконані.

Я звертаюсь до всіх моїх колег, які справді вважають себе журналістами і служать народу, а не є піарщиками провладних панів та їхніх підпанків, з проханням тільки про одне: розмістити у своїх виданнях цю мою заяву і розповісти людям про те, як партійні структури чинять розправу над „Просвітою” і журналістами, котрі представляють українське громадянське суспільство.

 

24 травня 2009 року   Сергій ЗІНЧЕНКО,

   редактор газети „Промінь Просвіти”,

   м .Кривий Ріг

Додатки до заяви

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування