Діти стають жорстокіше. Чи можна цьому протидіяти?
В Україні спостерігається тривожна тенденція до зростання підліткової жорстокості. Упродовж останніх 3 років ми маємо тенденцію до збільшення проявів насильства з боку дітей
Про підліткову жорстокість і її причини говорили в проєкті «Каштан інтерв’ю» з Аксаною Філіпішиною, заступницею керівника аналітичного напряму Української Гельсінської спілки з прав людини.
Причини зростання агресії серед підлітків
Упродовж останніх років в Україні спостерігалася стійка тенденція до зменшення вчинення дітьми кримінальних правопорушень: «Був стійкий спад проявів дитячої злочинності з 2017 по 2021 рік». Проте після початку повномасштабного вторгнення ситуація дещо змінилася.
Підліткова жорстокість спричинена багатьма факторами, не тільки фактом повномасштабного вторгнення, а й тим, що з ним пов’язано — психологічний стан нашого суспільства, економічна ситуація в країні, інформаційний простір, в якому живуть наші діти.
Особливо тривожною є статистика правоохоронних органів:
— Якщо я не помиляюсь, орієнтовно 65% від злочинів, які вчиняють діти, це тяжкі злочини, тобто це умисні вбивства, спричинення тілесних ушкоджень, грабіж, катування.
Статистика 2022 року не є повністю показовою через те, що велика чисельність людей виїжджала на певний час за кордон. Це вплинуло на ситуацію, яка відбулася всередині країни.
У 2023 році, коли більшість людей повернулися, ситуація погіршилася. Особливо це помітно, якщо врахувати зменшення дитячого населення.
— Напередодні повномасштабного вторгнення ми говорили про 7,5 мільйонів дітей в Україні. Приблизно мільйон 200 дітей залишились на окупованих територіях, ще стільки ж виїхали за межі України.
При зменшенні чисельності дитячого населення зростання злочинності серед підлітків виглядає ще тривожнішим.
Однією з ключових причин зростання підліткової жорстокості Аксана Філіпішина називає стресові ситуації: «Паралельно із проявами насильства з боку дітей ми спостерігаємо значне збільшення проявів домашнього насильства».
За даними Офісу Генпрокурора, кількість заяв від дітей про домашнє насильство зросла на 135%. Ситуація в родині не може не відображатися на дітях і на їх поведінці.
Експертка підкреслює, що насильство в сім’ї і підліткова агресія — це паралельні процеси, які взаємопов’язані. Погіршення психологічного стану дітей, травматичний досвід війни та нестабільність у суспільстві призводять до того, що підлітки все частіше стають не лише жертвами, а й агресорами.
Слабка державна політика у сфері захисту дітей
Однією з важливих проблем Аксана Філіпішина вважає відсутність узгодженої державної політики у сфері профілактики правопорушень серед дітей та захисту прав дитини. За її словами, «проблема державної політики полягає в тому, що у нас кожен працює у своєму сегменті.
— Наприклад, Міністерство соціальної політики відповідає за прийом заяв про домашнє насильство разом із правоохоронними органами, розвиває центри допомоги жертвам, але не збирає дані і не бачить дані правоохоронних органів щодо дитячої злочинності.
Це призводить до того, що політика міністерства здебільшого зосереджується на дітях-сиротах, яких всього 62 000 у порівнянні з мільйонами дитячого населення, тоді як дані щодо злочинів за участі дітей залишаються поза увагою. Одне міністерство реалізує свою політику, МВС в особі Нацполу — іншу, Офіс Генпрокурора виконує свою функцію. І от у нас все це існує, на жаль, в паралелі, — підсумовує експертка.
Особливо гостро це відображається у відсутності єдиної стратегії з профілактики правопорушень серед дітей.
Аналітикиня підкреслює, що важливо не лише реагувати на окремі випадки насильства, а й розуміти, що є причинами таких явищ у суспільстві.
Діти як дзеркало суспільства: чому важливо не приховувати проблеми?
Аксана Філіпішина підкреслює важливість залучення усіх учасників освітнього процесу до боротьби з підлітковою жорстокістю та булінгом. Вирішення цієї проблеми потребує поєднання всіх учасників освітнього процесу — дітей, батьків і вчителів.
— Не може один вчитель бути воїном у цьому полі, або лише батьки без вчителя і без дітей, — наголошує експертка, зазначаючи, що лише спільні зусилля можуть створити безпечне середовище у школі. Якщо в колективах вже є така тенденція до проявів булінгу, нетерпимості стосовно якоїсь дитини, свідомі батьки і вчителі залучають спеціалістів для роботи з дітьми.
Крім того, діти часто калькують поведінку дорослих людей. У тісних колективах, як шкільний клас, поведінка дітей стає ще більш помітною, і це вимагає особливої уваги з боку дорослих.
Аксана Філіпішина застерігає від спроб приховати випадки булінгу в школах. Для подолання проблеми потрібно не замовчування, а комплексний підхід із залученням дітей, батьків і вчителів. Важливо не лише реагувати на прояви агресії, а й формувати культуру нульової толерантності до проявів ненасильства, де кожна дитина відчуває себе захищеною. Кожен має виконувати букву закону.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber