На черговій Колегії Рахункової палати проаналізовано та узагальнено  результати аудиту використання коштів Держбюджету України, виділених Державному комітету телебачення і радіомовлення України, на трансляцію телерадіопрограм за держзамовленням.

За висновками фахівців Рахункової палати,  створена Державним комітетом телебачення і радіомовлення  України система планування і використання коштів державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм не відповідає порядку формування та виконання державного замовлення, передбаченого Законами України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” та “Про телебачення і радіомовлення”. Крім того, відсутність ефективних управлінських рішень Держкомтелерадіо України, як генерального державного замовника на трансляцію телерадіопрограм,  недосконала та неефективна система виконання держзамовлення, призвели до порушень у використанні коштів держбюджету в 2005-2006 роках на загальну суму 42,8 мільйона гривень. Тобто, майже кожна друга гривня використана з бюджетними правопорушеннями.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”  державні телерадіоорганізації є державними підприємствами, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету тільки через держзамовлення. Однак всупереч вимогам законодавства, станом на 01.01.2007 їх організаційно-правовий статус  не змінено, внаслідок чого вони продовжують залишаються бюджетними установами  і утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. В результаті порядок формування та розміщення державного замовлення базується не на принципах фінансування державного замовлення, а спрямовано на утримання державних телерадіокомпаній.

Як зазначають фахівці Рахункової палати, на сьогодні немає також належної співпраці між Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, яка є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, та Держкомтелерадіо України – генерального замовника послуг з трансляції телерадіопрограм. Внаслідок цієї неузгодженості в Україні досі законодавчо не визначено пріоритети державного телебачення і радіомовлення, не існує інтегрованого засобу впровадження державної інформаційної політики у сучасному інформаційному телерадіопросторі.

Державне телерадіомовлення сьогодні – це розпорошена система мовлення (НТКУ, НРКУ, 24 обласних ДТРК та дві регіональних), яка здійснюється без належної координації програмної політики суб’єктів мовлення. Оптимізація системи надання інформаційних послуг, у тому числі, на розповсюдження телерадіопрограм  як у 2005, так і у 2006 роках, Держкомтелерадіо практично не проводилася. Як результат, частка державного сектору телебачення і радіомовлення в телеінформаційному просторі України, за даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,   становить лише 2,9 відсотка, при тому, що в інших країнах частка некомерційного телебачення сягає  від 20 до 40 відсотків.

Відсутність концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України протягом 8 років (1997-2005) призвела до хаотичного розвитку як державних, так і комерційних телерадіомереж,  загальмувала процес модернізації та запровадження новітніх технологій. Мережі обласних державних телерадіокомпаній мають різне покриття території областей (від 20  до 80 відсотків), а Автономна Республіка Крим, Івано-Франківська, Львівська, Сумська та інші обласні державні телерадіокомпанії взагалі не мають власних мереж ефірного наземного радіомовлення. Внаслідок цього, державними телерадіокомпаніями не реалізується конституційне право людини на отримання інформації.

Як наголосив на засіданні Колегії Голова Рахункової палати Валентин Симоненко, керівництво Держкомтелерадіо заявляє сьогодні про те, що вони стоять на порозі реорганізації своєї структури.  Однак розмови про це ведуться 15 років, а конкретних результатів немає і досі. Тому, на думку Голови Рахункової палати, своє вагоме слово в даному питанні має сказати Кабінет Міністрів України.

Держкомтелерадіо у 2005-2006 роках не забезпечено єдиного підходу при формуванні обсягів державного замовлення та їх доведення державним телерадіокомпаніям. При максимальному ліцензійному обсязі теле- та радіомовлення 24 години на добу, обсяги телемовлення обласних і регіональних державних телерадіокомпаній фактично не перевищували 14, а обсяги радіомовлення, відповідно. 17 годин.

Чинні, на сьогодні, договірні тарифи на поширення (трансляцію) програм телебачення і радіомовлення в Україні, у тому числі і на трансляцію телерадіопрограм за державним замовленням, не передбачають державного регулювання і визначаються одноосібно Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Запроваджена практика потребує постійного уточнення показників державного бюджету у сторону їх збільшення, що негативно впливає на виконання державного замовлення і призводить до зловживань.

Не відповідає  Правилам ведення Державного реєстру, які затверджені Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, і діюча нині модель Державного реєстру телерадіоорганізацій.

Стан виробничо-технічного обладнання державних телерадіокомпаній характеризується майже повним фізичним зносом та моральною застарілістю і негативно впливає на якість надання послуг з трансляції телерадіопрограм.

Висновок Колегії з пропозиціями щодо усунення виявлених порушень направлено Державному комітету телебачення і радіомовлення України.

Про результати аудиту поінформовано Верховну Раду України, Президента України та Кабінет Міністрів України.

Прес-служба Рахункової палати