4 червня 2020 року Європейський суд з прав людини виніс рішення «Поворозний проти України» за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ненадання належного лікування в місцях несвободи.

Більше 9 років тому Олександра взяли під варту. Він намагався пояснити суду, що є у важкому стані через ряд захворювань: туберкульоз лімфатичних вузлів, СНІД 4 клінічної стадії, гепатит «С» та ряд інших супутніх захворювань. У зв’язку з цим Олександр просив суд обрати йому інший запобіжний захід, однак Шевченківський районний суд міста Чернівці вирішив ізолювати його від суспільства та відповідно від медичної допомоги, бо в СІЗО лікування надати йому не могли.

Через півтора роки перебування в СІЗО, після вивезень його на судові засідання та частих перебувань без їжі та води днями його загальний стан здоров’я почав різко погіршуватися. Олександр просив суд врахувати це, та вибрати йому умовну міру покарання, щоб він міг здійснювати своє лікування, попри це суд виніс вирок з позбавленням його волі на 1 рік та 6 місяців.

20 липня 2012 року Олександра привезли до Голопристанської виправної колонії № 7 в Херсонській області, де було одразу його оглянуто та встановлено діагноз: ВІЛ-інфекція (IV – клінічна стадія – СНІД), туберкульоз, а також супутні захворювання – діарея, ураження слизової оболонки ВІЛ-інфекція (IV – клінічна стадія – СНІД) шлунку та шкіри та інші захворювання. Однак адміністрацією колонії не було взято до уваги, що деякі захворювання, які мав Олександр входять у перелік тих, що унеможливлюють перебування в колонії та потребують спеціалізованого стаціонарного лікування. Наприклад, коли Олександр потрапив до слідчого ізолятору, то в нього було 85 CD клітин, а в вересні 2012 року в колонії кількість їх зменшилася до 27 клітин та було 300 000 лімфонавантаження.

Весь цей час Олександра підтримувала ГО «Сонячне коло» з Одеси. Завдяки їм він отримував в місця несвободи ліки та правову консультацію. На початку 2013 року Олександр звернувся за допомогою до УГСПЛ, справу було підтримано Центром стратегічних справ, в справу вступила адвокат Олена Сапожнікова.

Адвокат звернулася до Європейського суду з прав людини 21 січня 2013 року по Правилу 39 та просила вжити термінових заходів, а саме направити Олександра на лікування, оскільки його життю загрожувала небезпека.
Євросуд звернувся до уряду України, а той відповідно направив запити до всіх державних органів, зокрема, до колонії, де відбував покарання Олександр. Одразу ставлення до Олександра змінилося, до нього почали приходити лікарі та оглядати. В свою чергу адміністрація колонії ініціювала звернення до суду щодо звільнення його за станом здоров’я та вже 28 січня 2013 року Олександра було звільнено, після чого він зміг пройти стаціонарне лікування, завдяки чому залишився живим.

Олена Сапожнікова, адвокат Центру Стратегічних судових Справ УГСПЛ:
«Євросуд оцінив страждання Олександра в розмірі 7500 євро, хоча звісно, що це не може повернути його попередній стан, але можливо покаже державі Україна, що дешевше було б обрати йому інший запобіжний захід, а в разі обрання покарання у вигляді позбавлення волі економніше було б його лікувати та надати йому належні умови перебування в місцях несвободи. Маю надію, що ця справа буде черговою цеглинкою в задумі змін на краще!»

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації  проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.