На превеликий жаль всі побоювання щодо застосування Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» справдилися і процедура виконання рішення де боржником є державний орган переважно залишилася на папері.

Наприклад, в законі йдеться, що в рішенні суду має бути вказано про стягнення коштів з державного органу. Проте суди і державні органи почали тлумачити цю норму по своєму. Вони вважають, що зобов’язати вчинити певні дії і стягнути кошти це зовсім не те, що просто стягнути кошти. А відповідно такі судові рішення мають виконуватися по старій процедурі, неефективність, якої вже була неодноразово доведена.

З уст представників державних органів дуже часто звучала порада щодо звернення до суду з метою зміни способу і порядку виконання судового рішення. Простіше кажучи замінити слова «зобов’язати» на «стягнути».  Але судова практика показала зворотне. Суди масово почали відмовляти в таких справах посилаючись на роз’яснення, яке дав Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі 1483/12/13-12.

Залишилась ще можливість, яка прописана у ст.7 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Там зазначено, що в разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Але знову ж таки всі позови державних виконавців щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду залишаються без задоволення.

Підтвердженням цього є рішення по справах: № 537/2255/13-аА, № №547/649/13-ц, №712/1315/13-а.

А ті одиничні випадки, коли суд першої інстанції, приймає позитивне рішення, згодом скасовуються апеляційними судами.  Приклад такої ситуації можна побачити тут: Ухвала київського апеляційного адміністративного суду.

Лишається єдиний варіант, який і раніше був неефективний в цій категорії справ, а саме виконання цих рішень згідно ЗУ «Про виконавче провадження» без застосування особливостей визначених ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

А отже, використання положень ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на сьогодні фактично унеможливлюється наявною судовою практикою і відсутністю офіційних роз’яснень державних органів щодо застосування його положень.

Враховуючи вищенаведене, існування процедури виконання рішень національних судів визначеної ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» аж ніяк не вирішує системну проблему тривалого невиконання судових рішень  в Україні. Більш того тільки заплутує людей, які намагаються добитися виконання свого судового рішення. А отже єдиним способом добитися виконання судового рішення є звернення до Європейського суду з прав людини.

P.S. Більш детально про процедуру виконання судових рішень де боржником є держава, а також зауваження щодо її практично реалізації можна знайти тут: http://i-law.kiev.ua/?p=685

P.S.1 Відповіді Міністерства юстиції та Державного казначейства України щодо застосування ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Відповідь Мін’юсту 

Відповідь ДКС