Держава дискримінує людей, які отримали поранення на непідконтрольній території

21 січня 2015 року мешканець окупованої Горлівки Донецької області Костянтин Джура пішов до магазину, що біля будинку, аж раптом розпочався артилерійський обстріл. Один зі снарядів впав у кількох метрах від чоловіка. У результаті Костянтина було поранено – травмовані голова та частини тулубу, чоловік опинився у лікарні. Згодом Джура отримав II групу інвалідності – не через травму, отриману під час воєнних дій, а загальне  захворювання. Тобто без права отримувати пільги для людей з інвалідністю внаслідок війни.

22 травня 2018 року було змінено законодавство – у п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де зафіксовано, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать й ті, хто отримав поранення чи ушкодження внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. При цьому встановлено обмеження щодо часу отримання поранення на територіях, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, – з 1 грудня 2014 року.

Але, як доводить практика, всім особам, які були поранені в окупації Міжвідомча комісія з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (АТО), у встановленні факту поранення на території проведення АТО, відмовляла.

Відмовила комісія й Костянтину Джурі, який звернувся до неї у березні 2019-го та надав всі необхідні документи, зокрема довідку, що є тимчасово переміщеною особою. Проте отримав відмову. Причина відмови – поранення одержано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

На допомогу прийшла адвокатка УГСПЛ Юлія Науменко. Вона була переконана, відмова – незаконна, як і сама норма Закону, суперечить нормам Конституції, практики Європейського суду з прав людини та підготувала позов до суду. У ньому Науменко посилається на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

По-перше, у справі «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014  року. У рішенні йдеться, що громадянин, який багато років працював у своїй країні та сплачував внески до системи пенсійного забезпечення, і якому призначена пенсія, має необмежене право на її отримання, незалежно від місця постійного проживання: на території України або за її межами.

«Тобто суд сказав, що право на пенсію та соціальні виплати та їх одержання не може бути пов’язане з місцем проживання людини, – пояснює адвокатка. – Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території, або були поранені на непідконтрольній. У контексті цієї справи правовий зв’язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов’язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України».

По-друге, у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» від 8 липня 2004 року.

«Задовольняючи позов щодо Молдови, ЄСПЛ визнав, що уряд цієї держави, який є єдиним законним за міжнародним правом, не здійснював владу над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров’я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов’язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї  влади  та  відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників», – продовжує Юлія Науменко.

По-третє, юристка згадала рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України». У ньому ЄСПЛ зазначив, зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

«Безпідставно відмовляючи позивачу в установленні факту одержання поранення комісія позбавила Костянтина Джуру права отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, який передбачає отримання додаткових соціальних пільг та виплат. При цьому право на отримання соціальних виплат є об’єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги Суд у вказаному рішенні вважає таким, що не ґрунтується на законі, і є дискримінаційним», – додає адвокат.

Нагадаємо, рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною.

Юрист зазначає, що незаконне рішення щодо відмови Джурі в установленні факту одержання поранення позбавляє його права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, який передбачає отримання додаткових соціальних пільг та виплат. Тож його право на отримання соціальних виплат також порушується.

«Відмовляючи таким особам держава дискримінує людей, які отримали поранення на непідконтрольній території, – додає адвокат. – І це суперечить Конституції, адже йдеться про громадянина України та рівність прав та обов’язків».

Зрештою Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення АТО, яка відмовила Костянтину Джурі та зобов’язав її повторно розглянути заяву, вказавши, що «в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Горлівки».

«Сподіваюсь, що це буде сталою практикою, та зрештою приведе до прийняття рішень Міжвідомчої комісії на користь громадян та внесення відповідних змін до закону», – додає адвокатка УГСПЛ Юлія Науменко.

Матеріал підготовлений за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Діяльність УГСПЛ зі створення національної моделі перехідного правосуддя впроваджується в рамках цієї програми.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.