Депортація та усиновлення: як Росія краде дитинство української малечі
Росія за майже півтора року війни порушила кожну статтю Конвенції ООН про права дитини стосовно наших дітей: право на освіту, право на життя, притягнення дітей до відповідальності за громадянську позицію, залучення дітей до участі у збройному конфлікті, право на сім’ю, на оздоровлення тощо. Немає жодного дитячого права, яке не було порушено. В юридичну площину лягає й вкрадене дитинство: постійні обстріли, втрата соціальних зв’язків та навіть депортація.
Вже зараз зафіксовано понад 40 регіонів Росії, куди були переміщені наші діти. Але потреби так далеко їх перевозити немає. Росіяни свідомо депортують дітей, влаштовують у російські сім’ї та русифікують, вчиняючи злочин геноциду.
Чому окупанти прагнуть усиновлювати українських дітей, яка роль Білорусі у злочинах депортації та чи можна буде віднайти депортовану малечу – в ефірі «Факти ICTV» розповіла заступниця керівника аналітичного напряму УГСПЛ Аксана Філіпішина.
«Евакуація» без можливості повернутися додому
Чи збирається Росія повертати українських дітей? Навряд чи. Один з перших указів, який видав Путін ще у травні 2022 року, був про спрощення процедури надання громадянства Росії саме українським дітям. Цей крок дає можливість розглядати дітей, як своїх: передати до прийомної родини, усиновити й відрізати будь-які шляхи повернення додому.
Скільки дітей в реальності знаходиться на території Росії, точно не відомо. Правозахисники можуть тільки припускати їх кількість. Понад рік росіяни вивозили дітей з окупованих територій під виглядом евакуації та оздоровлення. Після деокупації цих територій повертати їх відмовилися: батьки мали проїхати через всю Україну, Європу, а потім і Росію, з документами, які підтверджували право на їхню ж дитину. З самого початку росіяни розраховували, що це буде занадто складно для батьків і вони не приїдуть за дитиною.
До чого тут Білорусь?
Під виглядом оздоровлення дітей депортували зокрема і до Білорусі. Ця тема досить нова. Рішення про сприяння оздоровлення українських дітей Лукашенко прийняв восени 2022 року і тоді перша тисяча наших малюків з Донецької області приїхала до Білорусі. На сьогодні ми не володіємо інформацією, чи повернулися ці діти на місце свого постійного проживання.
Натомість виявили ще три оздоровчих табори в Білорусі, де перебуває приблизно 2,5 тисячі українських дітей. Наразі Генеральний прокурор України анонсував порушення кримінальної справи за фактом можливої депортації українських дітей до Білорусі та ролі Білорусі у цьому процесі. Слідство має встановити, з яких територій ці діти, яка їх кількість та чи є в них можливість повертатися.
Чим небезпечне усиновлення та чи можна буде віднайти дітей?
Усиновлення відбувається в закритому судовому процесі, якщо цього хочуть усиновлювачі. Як наслідок дитині можуть повністю змінити ім’я, прізвище, дату народження. Тож при пошуку дітей порушується питання доступу до документів. Ці дані зберігаються на рівні місцевих органів влади, де дитина перебуває на обліку з усиновлення. Доступ може бути відновлений вже після капітуляції Росії. Первісні джерела зберігаються до моменту судового рішення.
Російські правозахисники нещодавно передали до Ради Європи документи, які свідчать, що за рахунок українських дітей в Росії збільшилася кількість дітей-сиріт, яка підлягає усиновленню. За останні шість років вперше спостерігається значний скачок кількості дітей більше ніж на 2,5 тисячі. Зокрема у Воронезькій, Ростовській та Московській області. У відкритих банках даних дітей, які підлягають усиновленню, вже опубліковані дані з фото наших дітей, які знаходяться у цьому банку дітей. Тож так чи інакше, доступ до інформації та документів у нас буде.
Вже зараз повернули 371 дитину. Це індивідуальні кейси, коли діти виходили на зв’язок з батьками або родичі знаходили інформацію про дитину. Серед них є діти з Херсонської та Харківської областей, які були вивезені на «оздоровлення», а також діти, чиї батьки не пройшли фільтрацію та потрапили в полон. Вони були влаштовані у російські сім’ї, проте ніхто з них не був усиновлений в судовому порядку.
Україні на системному рівні потрібен стабільний механізм пошуку та повернення дітей. Насамперед можна використовувати міжнародні механізми. Сьогодні міжнародне гуманітарне право передбачає визначення держави-покровительки, третьої країни, яка була б посередницею між Україною та Росією та отримувала інформацію про наших депортованих та незаконного переміщених дітей до Росії та в межах тимчасово окупованих територій. Пошук такої країни має бути дуже виважений та ретельний. Адже є низка країн, яким Україна не може довіряти з об’єктивних причин.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube