Ще в жовтні окупаційна влада Херсону рекомендувала місцевим мешканцям відправити  свої сім’ї  «на відпочинок та навчання» до Росії. Згодом їх почали вивозити з правобережжя примусово. Чи є така евакуація воєнним злочином та хто контролює ситуацію? Про це журналісти розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка в марафоні «FreeДом». 

– Евакуація російських військових з примусовим вивезенням мирного населення з правобережної частини Херсону на лівобережну – це використання цивільних, як «живого щита» для прикриття та збереження збройних формувань, які виводяться, – констатує правозахисник.

За словами Олександра Павліченка, таке переселення – насильницьке. Адже цивільні змушені виїжджати під фізичним, психологічним впливом, або щоб уникнути бойових дій через розв’язану Росією війну.

– Питання й в тому, якій території при евакуації надають перевагу. Якщо Росії – то чи була це спеціальна спланована програма з відому чи дій місцевої влади? Тобто, було заплановано перемістити певну кількість населення з цих територій – своєрідний «обмін», заміщення населення, – пояснює виконавчий директор УГСПЛ. – Це те, що відбувалось в Криму з 2014 року, де привезеним з материкової Росії населенням намагались розбавити кримчан, з тим щоб створити проросійське лобі. Практика Радянського Союзу по змішуванню населення продовжується і зі сторони РФ. І це має риси воєнного злочину, оскільки відбувається депортування, переміщення великих мас людей, в силу створеної надзвичайної ситуації. Це було сплановано і підготовлено Російською Федерацією з самого початку. Для цього росіяни створили багато таборів на прикордонних територіях. Політика фільтрацій і депортацій великих груп населення – одна з рис, яка може вказувати на геноцид. Адже це стирання національної приналежності українців, самостійної нації, яка проживає на цій території, з тим щоб розмити ідентичність.

За тим, що відбувається на окупованих територіях Херсонщини, немає міжнародного контролю.

– Російський Червоний Хрест, який є на тій території, не виконує гуманітарну функцію, покладену Міжнародним комітетом Червоного Хреста, – зазначає правозахисник. – Думаю, після війни одним з висновків буде те, як національні відгалуження міжнародної організації виконують спільну місію і задачу. Російський Червоний Хрест грає на руку Путіну і працює в контексті пропаганди, підтримуючи політику Росії. Що і робить неможливим незалежний характер підтримки і моніторингу ситуації, та попередженню порушень, які відбуваються. Тому жодної міжнародної присутності і незалежного контролю ситуації, а тим паче можливості перешкодити і зупинити порушення, на окупованих територіях не відбувається. І це одна з проблем, яка теж буде стояти після закінчення війни – як забезпечити міжнародну гуманітарну присутність в збройних конфліктах і не допускати такі порушення, які насправді є воєнними злочинами.  

Якщо вам відомі факти воєнних злочинів росіян проти українців, можете надіслати їх за адресою [email protected] або звернутись  до правозахисників громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини, які здійснюють документування воєнних злочинів. Фіксація відбувається в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 23 тисячі  воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня.