За рейтингом показників, за якими оцінюється робота підрозділів ДАІ, одне з перших місць посідає кількість тимчасово затриманих транспортних засобів, доставлених  на спеціальні майданчики і стоянки (далі – штраф. майданчики). Оскільки цей показник є критерієм  для оцінки діяльності підрозділів МВС, то вимоги щодо його виконання дуже жорсткі. Чим жорсткіші вимоги до показника, то з більшою кількістю порушень прав людини він виконується.

Закон (стаття 265-2 КУпАП) передбачає, що за певних умов, у разі скоєння певних правопорушень (передбачених частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 КУпАП) співробітник ДАІ тимчасово затримує транспортний засіб. Цією ж нормою передбачено два варіанти такого затримання – шляхом блокування або доставляння його для зберігання на штраф. майданчик. Розглянемо саме другий варіант, оскільки він превалює і по своїй суті це є вилучення власності, перешкоджання  володінню нею, користуванню, розпорядженню своїм майном на власний розсуд (стаття 41 Конституції України, стаття 319 Цивільного кодексу України)  

Для більш повного розуміння масштабу та системності порушень прав людини при досягненнях цього рейтингового показника необхідно в першу чергу визначитися, у якому разі таке затримання, доставляння та зберігання буде правомірним, а в якому протиправним. Не вдаючись в детальні юридичні доказування, можемо відповідально констатувати, що згідно діючого законодавства співробітник ДАІ як крайній захід має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставляння для зберігання на штраф. майданчик лише за сукупності чотирьох складових:

– 1)  скоєне одне (або більше) з правопорушень, зазначених у частині першій статті 265-2 КУаАП;

– 2) на місці зупинки неможливо усунути причину затримання;

– 3) розміщення транспортного засобу у місці затримання суттєво перешкоджає дорожньому руху;

– 4) водієві надана можливість вжити заходів щодо повернення  автомобіля на місце постійної дислокації, а він такою можливістю не скористався.

Впевнитися у цьому досить легко, варто лиш уважно ознайомитися з відповідними нормами законодавства (частини перша та друга статті 265-2 КУпАП; пункт 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12 2008р. №1102;  пункт 8.1. Інструкції, затвердженої наказом МВС від 26 лютого 2009р. №77). В будь-якому іншому випадку (відсутність будь-якої з зазначених складових тощо) таке тимчасове вилучення автомобіля є протиправним.

В ході дослідження теми мною опитані понад 50 водіїв, стосовно яких здійснювалися такі вилучення. Всі респонденти пояснили, що:

– співробітники ДАІ їм відмовили в наданні можливості вжити заходів щодо повернення  автомобіля з місця скоєння правопорушення на місце постійної дислокації;

– їхні  автомобілі у місці затримання дорожньому руху взагалі не перешкоджали, але це ніяк не вплинуло на прийняття рішення співробітниками  ДАІ щодо доставляння автомобілів на штраф. майданчики;

– при прийняттях рішень співробітниками  ДАІ щодо доставляння автомобілів на штраф. майданчики не враховувалась можливість усунення причини затримання  на місці затримання.   

Впевнено можемо констатувати, що у кожному випадку дії співробітників ДАІ були протиправними. Враховуючи, що всі ці протиправні затримання шляхом доставляння на штраф. майданчик (по суті вилучення) відбувалися всупереч волі власника чи користувача, звернемо увагу на ще одну норму законодавства – статтю 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом). А в примітці 1 до цієї статті зазначено: «Під  незаконним  заволодінням  транспортним  засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення  будь-яким  способом  транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі». І ніде не зазначено, що співробітник ДАІ не є суб’єктом цього злочину. Варто задуматися.

Наступне питання, що підлягає розгляду для розуміння масштабу та системності порушень прав людини при цьому виду діяльності правоохоронного органу – процедура доставляння затриманого автомобіля на штраф. майданчики. Таке доставляння (навіть у разі  його правомірності) має здійснюватися виключно за допомогою евакуатора та у спосіб, передбачений законодавством (пункти 3, 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12 2008р. №1102). На практиці ж співробітники ДАІ в переважній більшості випадків примушують водія (іноді навіть з ознаками сп’яніння) керувати автомобілем до штраф. майданчика, або самовільно проникають в салон автомобіля та самі безпосередньо керують ним до місця зберігання. У зв’язку з цим варто звернути увагу на ще одну норму законодавства – статтю 162 Кримінального кодексу України (порушення недоторканності житла). Згідно диспозиції зазначеної статті злочином вважається незаконне проникнення як до житла, так і до іншого володіння особи. Відомо, що салон автомобіля і є тим самим іншим володіння особи (абзац 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 року № 2) і проникати до нього дозволено не інакше як за вмотивованим рішенням суду (стаття 30 Конституції України). Частини 2 зазначеної статті передбачена відповідальність за таке проникнення і службовою особою, якою є співробітник ДАІ, в вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Теж варто задуматися.

За неофіційними даними лише за перше півріччя поточного року в державі співробітниками ДАІ здійснено понад 360 тисяч затримань автомобілів з постановкою на штраф. майданчики (понад 720 тисяч за рік!!!). Анонімно опитані співробітники ДАІ пояснюють, що звітування про виконання цього показника щоденне, а згідно вказівок МВС у разі виявлення порушень, передбачених статтями КУпАП 130 (керування у стані сп’яніння) та 126 (керування без відповідних документів або не пред’явлення їх для перевірки) автомобіль незалежно від обставин в обов’язковому порядку має бути доставлений на штраф. майданчик. То в чому ж логіка такої дивної активності в намаганнях за будь-яких обставин, ціною системних порушень чинного законодавства та прав людини, діючи за межами правового поля, здійснити максимальну кількість таких вилучень та доставлянь? Може така діяльність суттєво впливає на покращання стану безпеки на дорогах? За браком запланованого об’єму статті уникнемо викладення аргументів, але досить легко довести, що це не так.

Відповідь на питання отримаємо, розглянувши процедуру повернення автомобіля з штраф. площадки власникові (користувачеві). Згідно Закону (частини 3. 4. 5 статті 265-2 КУпАП) автомобіль може бути затриманий на трок не більше трьох днів, звернення за отриманням автомобіля обов’язкове до виконання, за подання звернення та повернення автомобіля не може стягуватися плата. Якби ж все відбувалося саме так, як зазначено в Законі  і посадові особи органів виконавчої влади мали б хоч трохи поваги до верховенства права, то ніхто б ці автомобілі й не вилучав. Справа у тому, що підзаконні акти всупереч Закону передбачають примусове стягнення плати на користь як МВС так і комерційних структур за надання сумнівних послуг по доставці автомобілів  до місця зберігання та їх зберіганню. Чому сумнівних? На це питання відповідаємо запитанням: «А як можна примусово надати послугу?». Співробітник ДАІ примусив Вас відігнати автомобіль на штраф. майданчик  за 50 км від місця затримання, в протоколі зробив позначку: «Доставка – 50 км», і попробуйте забрати автомобіль, не оплативши цю «послугу» в розмірі 500 грн. Триденного терміну зберігання, передбаченого Законом, для ДАІ взагалі не існує, під різними надуманими приводами повернення автомобіля унеможливлюється. Протримали автомобіль на штраф. майданчику  місяць (досить часто буває й набагато більше) – годі й надіятися про повернення Вашої власності без сплати  «послуг» в розмірі 308 грн. Такий собі примусовий ломбард. Таким чином громадянин двічі покараний. Перший раз  за скоєне правопорушення, другий раз – оплатою  примусових «послуг». Це ж скільки за ці «послуги» стягнуто з 360 000 громадян за пів року? Помножити не важко, та й за рік прибуток порахувати легко. Не ДАІ, а полосаті бджоли. От тільки хто і як ділить цей зелений мед (переважна більшість штраф. майданчиків належить комерційним структурам, та й закупівля евакуаторів для МВС наче не планується)  –  тема для окремого дослідження.

А все ж тішать слух заяви керівника МВС, що при нинішній владі діяльність ОВС націлена, в першу чергу, на захист прав людини, що викриття жодного правопорушення, навіть тяжкого злочину, за рахунок порушення цих прав не може бути оправданим.