Публікація

Чим боролись, на те й напоролись

Останнім часом ЗМІ рясніють повідомленнями про проведення мітингів, встановлення наметів „за” чи, здебільшого, „проти” чогось. Це явище стало настільки розповсюдженим, що Адам Мартинюк, колишній колега Литвина, навіть пропонував (звісно, з іронією) на Майдані ухвалювати закони.

Дивує у цій ситуації дві речі: те, що народ, який так довго мовчав, активно вдається до реалізації та захисту своїх конституційних прав і те, що представники влади, які нещодавно такими ж методами боролися за права і свободи людини, нерідко вдаються до їх порушення.

Найрезонанснішою з останніх подій у галузі мітингування стала акція у Маріїнському парку на знак протесту проти затримання пана Колесникова, завдяки якій банальні намети стали називатися значно витонченіше – „малі архітектурні форми”. Саме через таку гарну назву відділ внутрішньої політики КМДА не дав дозволу на їх встановлення в Маріїнському парку.

Проте, незважаючи на хвилювання організаторів акції з приводу можливого міліцейського нападу чи несправедливого рішення суду, справа закінчилася добре – для пікетувальників. Представники міліції, які чергували у парку, поводилися чемно, Шевченківський райсуд визнав законним розташування наметового містечка в Маріїнському парку та й погода до цього часу сприяла більш-менш комфортному життю на природі.

Не таким милостивим виявився Печерський районний суд міста Києва, який заборонив партії „Нова Генерація” проводити наметову акцію проти тиску на телеканал НТН. Мотивували своє рішення судді незадоволенням мешканців прилеглих будинків і рівнем шуму, який не відповідав встановленим санітарним нормам, в одному з кабінетів ГПУ. Але ж суд, відповідно до Конституції, має право обмежити право реалізації права на проведення мітингів „в інтересах національної безпеки та громадського порядку – для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.

А от у Луганську все виглядало з точністю до навпаки – міська влада перешкоджала „рівнем шуму” проведенню акції. На прохання голови обласної організації Партії регіонів, що протестувала у той день проти арешту (знову ж таки) Бориса Колесникова, до міського голови Євгена Бурлаченка вимкнути музику її гучність зробили ще більшою. Випадок перешкоджання проведенню масових акцій доволі дивний і неординарний, хоча й не перший у Луганську – у січні міська влада Луганська демонтувала наметове містечко прихильників Віктора Януковича.

Не люблять пікетів і у Полтаві. Представники «Чистої України», НРУ, «Батьківщини» і СПУ 11 квітня встановили наметове містечко біля мерії Полтави з вимогою перевиборів мера. З 10 квітня прихильники партії «Народний союз «Наша Україна», Української республіканської партії «Собор» і Соціалістичної партії заявили на своєму мітингу про початок безстрокової акції, вимагаючи призначити перевибори мера Полтави.

Жовтневий районний суд Полтави ввечері 12 квітня ухвалив рішення, яке забороняє проведення безстрокової акції й розміщення наметового містечка біля будинку полтавської мерії по вулиці Жовтневій.

У своєму рішенні суд повністю задовольнив вимоги Виконавчого комітету Полтавської міської ради про негайне припинення безстрокової акції, блокуванні входу-виходу мерії й обмежив дії активістів акції. „Заборонити Анатолієві Банному й В’ячеславові Скрябіну проведення акції” – сказано було в рішенні суду.

Проте, найбільш радикальними борцями з невгамовними пікетувальниками виявилися одесити. Акція сприяння виконанню рішення Приморського райсуду Одеси, який заборонив встановлення наметового містечка на Думській площі прихильниками екс-мера Одеси Руслана Боделана, була схожа на американський детектив.

Очевидці розповідали, що на світанку 9 квітня приблизно о 5 ранку на Думську площу прибули великі сили міліції із близько 200 молодчиками різних угрупувань. Вони щільним кільцем оточили містечко. Потім судові виконавці зачитали “визначення”, після чого молодчики почали громити майно містечка і все вантажити на вантажівки. Туди потрапляли особисті речі пікетувальників разом з документами. Жителів містечка і відвідувачів силою змушували проходити в міліцейські автобуси і відвозили їх у Приморський і Центральний райвідділи. Операторів місцевого телебачення не допускали до місця події. Керівники оточення говорили, що проводиться міліцейська “спецоперація”.

Режим, що відійшов у минуле, часто вдавався до подібних засобів. Проте і його зміна відбулася саме через те, що люди масово вийшли на вулицю. Прикро, що нова українська влада так реагує на протести суспільства.

Звісно, не можна вирішувати усіх питань на вулиці, але й відбирати право висловлювати свої думки у такий спосіб ніхто не вправі. А новій владі це й зовсім не личить.

Олена Голюк,

РУПОР

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування