Процедура ухвалення 8 грудня минулого року Верховною Радою України Закону „Про внесення змін до Конституції України” поставила під загрозу національну безпеку України, стабільність державної влади та її легітимність. Про антидемократичність деяких змін до Конституції у версії Закону №2222-IV прямо зазначала Венеціанська комісія. Та що поробиш, коли Закон вже прийняли?

Сьогодні на прес-конференції громадські організації (Центр політико-правових реформ, Інститут громадянського суспільства, Харківська правозахисної групи, Українська Гельсінської спілки з прав людини та інші) поширили відкритий лист до Президента України з проханнам використати його право на звернення до Конституційного Суду для з’ясування питання про конституційність ухвалення Закону України „Про внесення змін до Конституції України”. Експерти переконані, що Закон спрямований на суттєве погіршення Конституції України.

„Сумнівів у легітимності прийнятого 8 грудня 2004 року Закону України „Про внесення змін до Конституції України” більше, ніж достатньо. Зокрема, Верховна Рада України, ухвалюючи цей Закон порушила вимоги статті 159 Конституції України, оскільки не отримала висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту № 4180 із новими внесеними до нього поправками вимогам статей 157 і 158 Конституції України”, – йдеться у листі.

Окрім того, за словами Анатолія Ткачука (Громадська рада), суттєвим процесуальним порушенням є те, що законопорект навіть не обговорювався у парламенті та не проходив схвалення у визначених регламентом трьох читаннях.

Як зазначив Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ), у прийнятому Законі відбулася суттєва підміна тексту, згоду на який свого часу дав Конституційний Суд (зокрема у статтях 90, 94 та 106).

Щодо змісту Закону теж виявилося чимало зауважень. На думку Ігоря Коліушка, введення імперативного мандату призведе до згортання в Україні парламентаризму і перетворить парламент на бюрократичну установу.

Закон України „Про внесення змін до Конституції України” повертає прокуратурі функцію загального нагляду, що, за словами Володимира Яворського (Українська Гельсінська спілка з прав людини), суперечить Європейській Конвенції з прав людини та рішенням Європейського Суду з прав людини. Саме це положення гостро засудила й Венеціанська комісія.

Зміни до Конституції щодо формування і функціонування органів виконавчої влади, на думку учасників прес-конференції, призведуть до зниження керованості виконавчої влади у країні.

Учасники прес-конференції вбачають два шляхи розв’язання проблеми, яка, на їх думку, виникла через „пакетне рішення”, що було нав’язане як умова виходу з політичної кризи: Президент України має використати свої повноваження і звернутися до Конституційного Суду про визнання Закону неконституційним, або ж скасувати Закон має Верховна Рада.

Громадські організації із самого початку підтримували позицію народних депутатів України, які вважали необхідним оскарження до Конституційного Суду цього Закону. А представники Української Гельсінської спілки з прав людини у відкритому листі до Президента від 22 січня просили „переглянути прийняті зміни до Конституції, оскільки вони, на нашу думку, є суперечливими, погіршують ефективне функціонування влади та зменшують гарантії забезпечення прав людини та основних свобод, а також ініціювати зміни до Конституції України з метою уможливити ратифікацію Україною Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду”.

Проте, до цього часу нічого в даному напрямку не зроблено. За словами представників громадських організацій, „таке заморожування проблеми може бути використане для дестабілізації ситуації в Україні та створення політичної кризи у „зручний момент”.

Учасники прес-конференції зобов’язалися прийняти будь-яке рішення Конституційного Суду. Але у разі визнання Закону неконституційним, „ми вимагаємо, щоб справжня політична реформа здійснювалася відкрито, з публічним обговоренням і залученням громадськості”.

Олена Голюк

РУПОР