Чи врахувала влада елементи перехідного правосуддя у плані з відновлення деокупованих територій? Аналітика

З початку повномасштабної агресії Росії у 2022 році Україна зіткнулася із новою хвилею окупації території державою-агресором. Завдяки загальнонаціональному спротиву та успішним діям Сил оборони України значну частину «новоокупованих» територій вдалося повернути під контроль Уряду, але російське вторгнення провело жирну межу між життям звільнених населених пунктів до та після окупації.

Масштабні воєнні злочини та гуманітарна криза – головні характеристики російської окупації. В таких умовах відновлення миру у звільнених населених пунктах є непростим завданням.

План дій органів влади на деокупованих територіях

30 грудня 2022 року на сайті Кабінету Міністрів України було опубліковано розпорядження №1219-р, яким затверджено План дій органів виконавчої влади з відновлення деокупованих територій територіальних громад (далі – План). Документ визначає першочергові кроки з відновлення деокупованих територіальних громад і став результатом багатомісячної практичної роботи органів державної влади з відновлення звільнених міст і селищ. 

Цей документ також є важливим для запровадження в Україні елементів перехідного правосуддя, що можна охарактеризувати як комплекс заходів і механізмів, які застосовуються для виходу зі збройного конфлікту, подолання його наслідків, досягнення миру, гарантування неповторення конфлікту, розслідування найтяжчих злочинів, вчинених під час збройного конфлікту, і гарантування захисту прав людини.

17 березня 2021 року Київський міжнародний інститут соціології презентував  результати соціологічного дослідження «Думки та погляди українців щодо збройного конфлікту на території України» щодо ставлення українців до перехідного правосуддя. Не дивлячись на те, що дослідження відбулося до повномасштабного вторгнення Росії, можна припустити, що тенденції, виявлені дослідженням у 2021 році, лише посилились станом на початок 2023 року. Тоді, відповідаючи на запитання про першочергові кроки в разі звільнення окупованих територій, респонденти найчастіше обирали такі варіанти відповідей:

•  притягнення до відповідальності тих, хто вчинив тяжкі злочини під час конфлікту (37.2% респондентів);
• відновлення інфраструктури та житла на повернених територіях (34% респондентів);
•  відновлення роботи органів державної влади (28% респондентів).

Питання притягнення до відповідальності за вчинення тяжких злочинів теж згадується в Плані, проте, цей документ, перш за все, спрямований на реалізацію останніх двох кроків: відновлення інфраструктури та відновлення роботи органів державної влади. У зв’язку з цим в Плані можна відзначити два найважливіших аспекти.

Основні акценти у Плані

По-перше, у Плані визначено значну кількість завдань з відновлення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров’я, освіти тощо, реалізація яких є необхідною для повноцінного відновлення діяльності держави на деокупованих територіях (матеріально-технічне та ресурсне забезпечення, відновлення документів, набір персоналу і так далі). Це є одним із важливих елементів перехідного правосуддя. Зокрема, можна виокремити такі пункти (нумерація як в документі):

•   1. Відновлення діяльності органів місцевого самоврядування.
•  2. Внесення пропозицій Президенту України щодо утворення військових адміністрацій населених пунктів та призначення їх начальників (у разі нескликання позачергового засідання сесії відповідної сільської, селищної, міської ради та відновлення роботи ради, та/або її виконавчих органів, та/або сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану»).
• 5. Відновлення діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

По-друге, План дій містить значну кількість пунктів, реалізація яких спрямована на першочергове забезпечення гуманітарних, економічних та безпекових потреб мешканців деокупованої території (забезпечення питною водою, відновлення соціальної інфраструктури, відновлення житла, відновлення обігу національної валюти, діяльності банків, автозаправних станцій тощо). Зокрема, можна звернути увагу на такі пункти (нумерація як в документі):

• 12. Здійснення заходів з очищення (розмінування) територій населених пунктів, об’єктів життєзабезпечення населення, гасіння пожеж, розбирання завалів тощо.
• 13. Виявлення та позначення районів, що зазнали радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження, інших небезпечних проявів. Здійснення комплексу заходів з метою ліквідації відповідних небезпек.
• 26. Проведення розрахунків потреби у продуктах харчування та товарах першої необхідності для забезпечення населення деокупованих територій.
• 29. Забезпечення питною водою шляхом відновлення централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення та/або нецентралізованого питного водопостачання.
•  31. Відновлення пошкоджених об’єктів соціальної інфраструктури.
• 33. Організація надання медичної допомоги, де заклади охорони здоров’я зруйновано та неможливо здійснити логістичне забезпечення, шляхом організації розгортання тимчасових пунктів надання медичної допомоги у непошкоджених приміщеннях.
• 124. Організація робіт з відновлення об’єктів транспортної інфраструктури; пасажирських та вантажних перевезень залізничним, морським і внутрішнім водним транспортом.

Це лише декілька пунктів документу для загального розуміння того, що він відповідає сучасним умовам і його прийняття є доцільним. Загалом у Плані доволі детально описаний комплекс дій органів державної влади для відновлення деокупованої території.

Елементи перехідного правосуддя

Варто зауважити, що цим організаційно-розпорядчим актом частково передбачені важливі елементи перехідного правосуддя:

– відновлення системи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров’я, освіти, культури, науки;

–  визначення та усунення негативних наслідків збройного конфлікту, зокрема, оцінка пошкоджень (втрат) інфраструктури;

–   демілітаризація території (особливо розмінування);

–  відновлення соціальних, економічних, культурних зв’язків, побудова довіри до органів державної влади та правова підтримка мешканців тимчасово окупованих територій;

–  надання допомоги дітям та дітям-сиротам, як окремій категорії постраждалих від збройного конфлікту.

Також в Плані визначені завдання, які є важливими для системної діяльності із документування подій, що стосуються збройного конфлікту, а саме: забезпечення ведення обліку фактів порушення прав і свобод цивільного населення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до принципів і норм міжнародного права; виявлення фактів порушення особистих прав і свобод людини і громадянина, зокрема рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками, документування таких правопорушень і прийняття рішень відповідно до законодавства.

Вартим уваги є пункт 52 Плану дій «Проведення перевірки законності перебування  на території України громадян держави-агресора, а також інших іноземців, осіб без громадянства та прийняття за її результатами рішень, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до цього Закону іноземці, які незаконно перебувають на території України, мають бути повернуті в країну походження або третю країну. Важливо, що цей пункт не встановлює якихось винятків для Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тим самим ставлячи крапку в минулих дискусіях, спрямованих на пошук «особливого шляху» для вирішення питання громадян РФ, які в значній кількості перемістилися на територію півострова.

Слід також звернути увагу на те, що у Плані зазначено необхідність реалізації й інших елементів перехідного правосуддя: притягнення винних до відповідальності та здійснення заходів із запобігання безкарності, забезпечення права на правду тощо.

Факт включення в План цих елементів є кроком до вирішення багатьох нагальних проблем, які постануть перед державою після повної деокупації українських територій, і демонструє практичний характер перехідного правосуддя, його взаємозв’язок з іншими аспектами забезпечення виконання державою своїх зобов’язань.

Перехідне правосуддя є складною системою пов’язаних між собою структурних складових, тому комплексне запровадження усіх його елементів є серйозним викликом. Особливо це актуально в умовах активного збройного конфлікту, коли нормативне регулювання почасти «не встигає» за розвитком подій. Однак триваюча повномасштабна війна з елементами геноциду проти українського народу лише підтверджує критичну необхідність ухвалення системних рішень, які мають закласти фундамент системи перехідного правосуддя в Україні на загальнонаціональному рівні.

Враховуючи зазначені пункти, зафіксовані у документі, можна зробити висновок, що цей План є важливим організаційно-розпорядчим актом  для початкового етапу виходу зі збройного конфлікту, подолання прямих наслідків конфлікту й відновлення життєдіяльності деокупованої території та її мешканців. У подальшому положення Плану можуть бути використані для підготовки стратегічних документів, спрямованих на запровадження і реалізацію перехідного правосуддя в Україні.

Автор: аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Владислав Мірошниченко

https://helsinki.org.ua/articles/plany-pislia-peremohy-perekhidne-pravosuddia-dlia-ukrainy-eksperty-poiasnyly-iak-vidnovyty-spravedlyvist-dlia-zhertv-viyny/