Публікація

Чи мають право вимагати у переселенців довідку про реєстрацію для отримання АРТ-терапії?

Поради експертів Правозахисної групи «СІЧ» для переселенців, які потребують антиретровірусну терапію

Більше ніж півроку приймальня УГСПЛ на базі Правозахисної Групи «СІЧ» реалізує проект з правозахисту людей, які живуть з ВІЛ, туберкульозом та вразливих верств населення. Звернень багато і вони різні – від дійсно кричущих порушень з трагічними наслідками до запитів на інформацію, яка є у вільному доступі. Але найбільш незрозумілими для нас є звернення від переселенців та осіб без реєстрації, у яких вимагають довідку про реєстрацію під час постановки на первинний облік ВІЛ-інфікованої особи і подальшого отримання антиретровірусної (АРТ) терапії. На думку правозахисників, це неправомірно.

Коментар юристки Громадської Приймальні УГСПЛ у Дніпрі Марини Кіптілої:

Марина Кіптіла, адвокат правозахисної групи «СІЧ» (УГСПЛ)

«Коли лікар-інфекціоніст вперше встановлює пацієнту діагноз ВІЛ-інфекції, він заповнює спеціальну реєстраційну форму, в якій чітко вказано, що форма заповнюється на осіб, «які є громадянами України, що постійно проживають в Україні, змінили місце проживання в межах України, іноземців та осіб без громадянства». В особистих даних зазначається місце проживання та контактний телефон. Але якщо особа не має постійного місця мешкання, в цю графу вноситься назва і адреса закладу охорони здоров’я, де був встановлений діагноз ВІЛ».

Невід’ємною частиною комплексної медико-соціальної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, є антиретровірусна терапія (АРТ), яка надається безоплатно закладами охорони здоров’я і за потреби доповнюється лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій. Для цього в закладі, що здійснюватиме АРТ, теж заповнюється відповідна форма. Вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи, однак якщо вона не має постійного місця проживання, то – місце її реєстрації або пишеться: «без постійного місця проживання». Якщо ж немає ні місця мешкання, ні реєстрації – вказується найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров’я, в якому пацієнт має перебувати під диспансерним наглядом.

Особисті дані, такі як прізвище, ім’я, по-батькові вносяться на розсуд пацієнта – повністю, скорочено, ініціали або тільки ім’я. Отже, для постановки на облік і взяття під диспансерний нагляд потрібні лише результати обстеження, не принциповим є навіть паспорт, не кажучи вже про довідку з місця реєстрації.

Що стосується вимушених переселенців, які живуть з ВІЛ, то існує чітка процедура обміну медичною документацією у випадку зміни місця мешкання особи, хворої на ВІЛ.

«Заклад охорони здоров’я за новим місцем мешкання особи надсилає запит до попереднього медичної установи, де обслуговувалась людина, і ті висилають всю необхідну документацію на їхню адресу чи до Центру СНІДу. З окупованими територіями такий обмін документами неможливий, але згідно інструкцій він не є необхідним», – додає юристка.

Держава гарантує людям, що живуть з ВІЛ, максимальний соціальний захист, анонімність, якість, комфорт, однак для правозахисників лишається абсолютною загадкою, чому посадовці часто-густо люблять ускладнювати життя собі і оточуючим, вимагаючи документи, які не передбачені жодним нормативним актом. На випадок подібних ситуацій, є юристів є декілька порад:

  • Звернення до державних органів бажано робити в письмовій формі та в двох екземплярах, на вашій копії вимагайте поставити номер вхідного листа і дату. Це гарантія того, що лист не загубиться і відповідь нададуть.
  • У разі відмови в наданні будь-якої послуги, від державних органів необхідно витребувати письмову відмову з роз’ясненням причин. Правомірне роз’яснення дасть можливість ретельніше підготуватися до наступного звернення, незаконну відмову можна буде оскаржити в суді
  • Якщо є очевидним порушення закону і на оскарження нема часу (наприклад, відмовляють у госпіталізації без належних причин) – викликайте поліцію.
  • Перед зверненням до державних органів бажано ознайомитися з правовою базою, яка регулює ваше питання, мати її під рукою в роздрукованому вигляді чи на екрані гаджета.
  • Якщо проблема, з якою ви звернулися, не вирішується – звертайтесь до правозахисників.
  • Якщо держава порушує ваші права – звертайтесь до правозахисників.

Безоплатну правову допомогу люди, що живуть з ВІЛ/СНІД, уразливі до зараження ВІЛ та хворі на туберкульоз можуть отримати у мережі громадських приймалень Української Гельсінської спілки у 10 містах України.

Електронна адреса для звернень: positivepeopleuhhru@gmail.com

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Національна правозахисна НеКонференція 2018: висновки та рекомендації майстерні «Чому досі не зупинена епідемія ВІЛ-СНІДу? Все про дискримінацію ЛЖВ»

9  грудня 2018 року у рамках Національної правозахисної НеКонференції 2018 відбулася тематична майстерня на тему...

10 Грудня 2018

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: