Чи мають право вимагати у переселенців довідку про реєстрацію для отримання АРТ-терапії?

Поради експертів Правозахисної групи «СІЧ» для переселенців, які потребують антиретровірусну терапію

Більше ніж півроку приймальня УГСПЛ на базі Правозахисної Групи «СІЧ» реалізує проект з правозахисту людей, які живуть з ВІЛ, туберкульозом та вразливих верств населення. Звернень багато і вони різні – від дійсно кричущих порушень з трагічними наслідками до запитів на інформацію, яка є у вільному доступі. Але найбільш незрозумілими для нас є звернення від переселенців та осіб без реєстрації, у яких вимагають довідку про реєстрацію під час постановки на первинний облік ВІЛ-інфікованої особи і подальшого отримання антиретровірусної (АРТ) терапії. На думку правозахисників, це неправомірно.

Коментар юристки Громадської Приймальні УГСПЛ у Дніпрі Марини Кіптілої:

«Коли лікар-інфекціоніст вперше встановлює пацієнту діагноз ВІЛ-інфекції, він заповнює спеціальну реєстраційну форму, в якій чітко вказано, що форма заповнюється на осіб, «які є громадянами України, що постійно проживають в Україні, змінили місце проживання в межах України, іноземців та осіб без громадянства». В особистих даних зазначається місце проживання та контактний телефон. Але якщо особа не має постійного місця мешкання, в цю графу вноситься назва і адреса закладу охорони здоров’я, де був встановлений діагноз ВІЛ».

Невід’ємною частиною комплексної медико-соціальної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, є антиретровірусна терапія (АРТ), яка надається безоплатно закладами охорони здоров’я і за потреби доповнюється лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій. Для цього в закладі, що здійснюватиме АРТ, теж заповнюється відповідна форма. Вказується місце фактичного проживання ВІЛ-інфікованої особи, однак якщо вона не має постійного місця проживання, то – місце її реєстрації або пишеться: «без постійного місця проживання». Якщо ж немає ні місця мешкання, ні реєстрації – вказується найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров’я, в якому пацієнт має перебувати під диспансерним наглядом.

Особисті дані, такі як прізвище, ім’я, по-батькові вносяться на розсуд пацієнта – повністю, скорочено, ініціали або тільки ім’я. Отже, для постановки на облік і взяття під диспансерний нагляд потрібні лише результати обстеження, не принциповим є навіть паспорт, не кажучи вже про довідку з місця реєстрації.

Що стосується вимушених переселенців, які живуть з ВІЛ, то існує чітка процедура обміну медичною документацією у випадку зміни місця мешкання особи, хворої на ВІЛ.

«Заклад охорони здоров’я за новим місцем мешкання особи надсилає запит до попереднього медичної установи, де обслуговувалась людина, і ті висилають всю необхідну документацію на їхню адресу чи до Центру СНІДу. З окупованими територіями такий обмін документами неможливий, але згідно інструкцій він не є необхідним», – додає юристка.

Держава гарантує людям, що живуть з ВІЛ, максимальний соціальний захист, анонімність, якість, комфорт, однак для правозахисників лишається абсолютною загадкою, чому посадовці часто-густо люблять ускладнювати життя собі і оточуючим, вимагаючи документи, які не передбачені жодним нормативним актом. На випадок подібних ситуацій, є юристів є декілька порад:

• Звернення до державних органів бажано робити в письмовій формі та в двох екземплярах, на вашій копії вимагайте поставити номер вхідного листа і дату. Це гарантія того, що лист не загубиться і відповідь нададуть.
• У разі відмови в наданні будь-якої послуги, від державних органів необхідно витребувати письмову відмову з роз’ясненням причин. Правомірне роз’яснення дасть можливість ретельніше підготуватися до наступного звернення, незаконну відмову можна буде оскаржити в суді
• Якщо є очевидним порушення закону і на оскарження нема часу (наприклад, відмовляють у госпіталізації без належних причин) – викликайте поліцію.
• Перед зверненням до державних органів бажано ознайомитися з правовою базою, яка регулює ваше питання, мати її під рукою в роздрукованому вигляді чи на екрані гаджета.
• Якщо проблема, з якою ви звернулися, не вирішується – звертайтесь до правозахисників.
• Якщо держава порушує ваші права – звертайтесь до правозахисників.

Безоплатну правову допомогу люди, що живуть з ВІЛ/СНІД, уразливі до зараження ВІЛ та хворі на туберкульоз можуть отримати у мережі громадських приймалень Української Гельсінської спілки у 10 містах України.

Електронна адреса для звернень: [email protected]