Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розглянув запропоновані народними депутатами Б. Беспалим та В.Бондаренко зміни і доповнення до Закону “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів” (щодо права відмовитися від ідентифікаційного номера).

Законопроектом пропонується дозволити відмовитися від ідентифікаційного номера тим людям, які в силу своїх релігійних чи інших переконань не погоджувались мати такий номер, але вимушені були його отримати.

Автори законопроекту вважають, що погляди та переконання людей мають властивість змінюватись і ті люди, які свого часу не заперечували проти отримання власного ідентифікаційного номера, з часом могли змінити свою позицію і тому слід дозволити їм відмовитися від ідентифікаційного номера.

Члени Комітету вважають, що зазначені аргументи не досить переконливі. Крім того, статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи й також є рівними перед законом.

Проте, оскільки проблема застосування ідентифікаційних номерів викликає збудження у певного кола суспільства, то було б слушним вирішити її у спосіб, який запропоновано народним депутатом України Г.Буйком у поданому законопроекті “Про внесення змін та доповнень до Закону “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів”. Зокрема, запровадити замість ідентифікаційного номера реєстраційний номер облікової справи фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів. Хоча, очевидно, для податкової інспекції нічого не зміниться – бо номер певно залишиться таким же. Певно народні депутати не врахували механізм кодування (генерування) ідентифікаційного номеру, бо в цього механізмі використовується ім’я людини, дата та місце отримання номеру та інші дані. Здебільшого саме процес кодування ім’я викликав заперечення по релігійним переконанням. Тому виникає обґрунтований сумнів, що така ідея вирішить дану проблему.

З точки зору правозахисників, сама наявність ідентифікаційного номера не є порушенням прав людини. Порушенням може бути наявність єдиного багатоцільового (багатофункціонального) номеру, а також практика використання та зберігання інформації, яка збирається під таким номером. На сьогодні захист персональних даних в Україні є незадовільним і існують числення спроби ввести єдиний реєстр фізичних осіб, в якому планується збирати різні данні з різних джерел про одну особу. Це викликає занепокоєння серед правозахисників, оскільки не відповідає європейським стандартам у сфері прав людини.

Прикладом цієї проблеми стало нещодавнє повідомлення про те, що 200 мешканців м. Павлоград звернулися до податкової інспекції з заявою про відмову від раніше отриманого ідентифікаційного номеру на основі релігійних переконань. І такі приклади з’являються все частіше.

Податкова інспекція зазвичай відмовляє у задоволенні таких заяв, вважаючи, що віруючі, які займаються підприємницькою діяльністю зобов’язані приймати умови держави. Паспортні служби у свою чергу також відмовляють у внесенні відміток до паспорту.

На сьогодні, вже існують позитивні прецеденти вирішення таких конфліктів у суді.

  Секретаріат Ради українських правозахисних організацій