Публікація

Чи є сенс у голосуванні, коли немає агітації?

Парламент прийняв надзвичайно суперечливі положення щодо агітації в місцях позбавлення волі. У результаті тлумачення закону Державним департаментом з виконання покарань фактично заблокована агітація в цих закладах, у яких будуть голосувати приблизно 80-100 тисяч осіб.

Про ці та інші проблеми виборів у місцях позбавлення полі йшлося на семінарі Міжнародного товариства з прав людини – українська секція, у якому взяли участь члени МТПЛ та інші правозахисники, що планують провести моніторинг виборів у місцях позбавлення волі. Минулого року вони вже реалізовували такий проект, але тепер моніторинг поширений також на місця для затриманих, які контролюються МВС.

На сьогодні існують декілька серйозних проблем, пов’язані із процесом голосування в місцях позбавлення волі. Дані проблеми в основному пояснюються спірними чи недосконалими положеннями закону про вибори народних депутатів, який у деяких місцях містить взаємовиключні положення або суперечить правилам поведінки в цих закладах. При цьому, кожна сторона тлумачить закон на власну користь. Слід зазначити, що і МВС і Державний департамент з виконання покарань з розумінням ставляться до цих проблем, і готові співпрацювати „в межах законодавства”.

Нагадаємо, що відповідно до закону голосувати мають право особи, які знаходяться в:

–  ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та спецприймальниках, підпорядкованих МВС;

–  слідчих ізоляторах та кримінально-виконавчих установах (виправні центри та виправні колонії, що підпорядковані Державному департаменту з виконання покарань);

–  спеціальних виховних установах для неповнолітніх.

Серед основних проблем, які прозвучали на семінарі були:

1.  Проблема агітації

Фактично з-за позиції Державного департаменту з виконання покарань агітація в підпорядкованих йому місцях позбавлення волі не проводиться. Причина в нечіткому регулюванні цього питання в законі про вибори.

Відповідно до частини 2 статті 71 Закону України „Про вибори народних депутатів України”:

„У військових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежується. Відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими кандидатами в депутати чи уповноваженими особами партій (блоків) забороняється. Зустрічі цих осіб з виборцями організовуються відповідною окружною виборчою комісією спільно з командиром військової частини (формування) або керівником установи кримінально-виконавчої системи з обов’язковим повідомленням не пізніш як за три дні до дня зустрічі всіх уповноважених осіб партій (блоків) у відповідному територіальному виборчому окрузі.

Здавалось, що щодо зустрічей зрозуміло. Хоча й тут прослідковується суперечність в усіх трьох реченнях. Начебто агітація дозволена, але обмежена, а відвідування кандидатом взагалі заборонено, але дозволяється тільки разом з усіма іншими кандидатами. Хоча як реалізувати це на практиці є малозрозумілим. Наприклад, як можна провести одночасно зустріч з представниками 40 політичних партій? Зрозуміло, що не всі погодяться приходити, але вже з десятком учасників виникає проблема.

Проблем додається, коли мова йде про агітаційні матеріали. Державний департамент з виконання покарань зайняв достатньо дивну позицію: він відмовляє в поширенні агітаційних матеріалів, якщо при цьому йому не надають агітаційних матеріалів усіх інших кандидатів.

Тобто коли партія Х звертається з проханням передати до бібліотеки власні газети агітаційного характеру, то Адміністрація установи вимагає від неї також агітаційні матеріали усіх інших партій, що є певним абсурдом.

Держдепартамент пояснює свою позицію вимогою про однакові умови агітації. І тому  у своїх рекомендаціях щодо проведення виборів для адміністрацій установ кримінально-виконавчої системи встановлює саме таку процедуру. Проте результатом стає практична відсутність агітаційних матеріалів.

Але яким чином можна голосувати без інформації про кандидатів?

Цікаво, також, що у слідчих ізоляторах агітація фактично повинна відбуватися в кожній окремій камері, оскільки відповідно до Правил тримання осіб, узятих під варту, і засуджених виховні заходи цих осіб можуть здійснюватися тільки у камерах. І якщо не вважати, що вибори – то не зовсім виховний захід. Але ж значний перелік нормативний актів дозволяє проводити тільки виховні заходи в установах кримінально-виконавчої системи, тому якось треба знаходити місце й для агітації

2.  Проблема доступу до місць позбавлення волі

Як завжди залишається проблема доступу до місць голосування спостерігачів. Жоден працівник МВС чи Державного департаменту не може гарантувати вільний доступ до цих установ.

Як приклад, наводять ситуацію в Дніпропетровську цієї осені, коли сержант не пропустив до слідчого ізолятора представників Європейського комітету проти катувань, що мають право інспектувати без попередження будь-які подібні установи.

3.  Проблема складання списків у місцях позбавлення волі.

Хоча й регулювання складання списків значно покращено в порівняні з минулим роками, певні проблеми для спеціальних виборчих дільниць залишаються.

Списки на усіх таких дільницях складаються за 20 днів до виборів. Проблем у більшості закладів позбавлення волі не має виникнути, якщо враховувати обставини звільнення осіб до моменту виборів та не включати їх до списків виборців. Оскільки, якщо такі люди включатимуться до цих списків, то їх автоматично виключать зі списків за місцем проживання.

Проте не регламентованою законом залишається ситуація процедури голосування осіб, які знаходяться в карцері, ДІЗО чи ПКТ (одиночних камерах), хоча теоретично й залишається можливість застосування аналогії закону та голосування „за місцем перебування”. Але в це мало віриться.

Інша проблема в Ізоляторах тимчасового тримання, де особа відповідно до кримінально-процесуального законодавства не може знаходитися більше 15 днів. Відповідно, якщо скласти на такій виборчій дільниці списки для голосування за 20 днів як того вимагає закон, то на день голосування в ІТТ перебуватимуть зовсім інші люди, а ті, що будуть на волі не зможуть проголосувати, оскільки їх вже буде виключено зі списків за місцем проживання.

При цьому мало віриться, ніби особи, що позбавлені волі стануть оскаржувати неправильність складання списків виборців.

Тому швидше за все більшість з таких осіб втратять можливість проголосувати, якщо не буде знайдено вирішення цій проблемі на державному рівні.

Володимир Яворський,

УГСПЛ

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування