Публікація

Чи існує межа свавіллю і безкарності деяких харківських правоохоронців, прокурорів і суддів ?

Дуже показова історія Якова Строгана, яка вже тривалий час не сходить зі шпальт харківських друкованих і інтернет видань, місцевого телебачення, обурила і схвилювала суспільство своїми жахливими подробицями і вражаючими деталями http://glavnoe.ua/news/n62973 , http://mignews.com.ua/ru/articles/51593.html  , http://kharkov-online.com/news/n69460.html .

Нагадаємо, як це відбулося. Все почалося наприкінці літа, розповідає Яків Строган: «15 августа мы повздорили с соседом по подъезду. Он разбил пустую бутылку о стену дома, я ему сделал замечание, ведь там гуляют наши дети и могут напороться на стекло, а бутылку можно было выбросить в урну, но он не успокоился и через время бросился на меня с кулаками, я ему, конечно же, ответил и ушел домой».

 

Пізно ввечері 16 серпня у  двері до помешкання Якова постукали якісь четверо незнайомих чоловіків у цивільному і вимагали, щоб Яків відчинив двері і вийшов до них. Яків двері не відчинив, тоді люди в цивільному намагалися їх виламати. Строган подзвонив в міліцію і повідомив про те, що невідомі люди намагаються серед ночі вдертися до нього в житло, проте черговий по райвідділу повідомив, що наряд міліції вже виїхав. Тобто припущення що саме працівники Київського підвідділу міліції міста Харкова ламали двері в квартирі Строгана має певний сенс для існування. Дочекавшись до ранку  міліціянти повідомивши Якова, що вони є представники влади і налаштовані на мирному врегулюванні конфлікту, переконали Строгана відчинити двері: «Как только я повернул замок, двое вломились в квартиру, заломили руки, испугали ребенка, который спал в кроватке, и забрали меня в подрайонное отделение Киевского райотдела милиции на ул. Натальи Ужвий», – розповідає Яків.

 

А далі як у фільмі жахів. Строгана відвезли за межі міста в район 17 кладовища з метою отримати від нього зізнання у вбивстві, до якого він не був причетний. Він не мав наміру зізнаватися. у злочинові, якого не робив. Яків розповідає:«Кроме меня в машине было трое правоохранителей: капитан и два лейтенанта. Когда машина остановилась, старший открыл ящик с разнообразными ножами и напильниками и предложил либо подписать бумагу, либо выбирать инструмент для пыток. После отказа началась экзекуция», «Руки были вперед застегнуты, и 4 баклажки с водой – воду везли, чтобы меня обливать в лесу. Мы в это время выехали, начальник дал приказ, чтоб ехать за ним, он поехал вперед, мы ехали за ним, на Блюхера, к дому, где живет начальник Сергей Александрович».

 

Чоловіка катували в лісі близько шести годин

 

Зі слів Якова саме начальник райвідділу привіз трансформатор-спеціальний пристрій для катування електричним струмом, пряма мова: «Богдан говорит, сейчас мы другое испытание: сорвали полностью с меня штаны, трусы опустили, футболку задрали. Богдан принес прибор напряжения, положили меня на колени. Наступал Саша на ноги с одной стороны, Антон с другой стороны, чтоб я ноги не мог убрать. Богдан пристегивал на прищепке к мошонке один провод, а другой на грудь, накрутить кассету. Но я частично уже помню». Яків від жахливих тортур час від часу втрачав свідомість, а для того, щоб привести його до тями кати вливали йому в рота нашатирний спирт, попаливши при цьому гортань і стравохід. Але не зважаючи на такі жорстокі випробування, Яків витримав всі тортури, не зламався і не підписався під визнанням, яке увесь час йому пропонували садисти.

 

Після катувань в лісі, Якова відвезли до спеціальної квартири, що розташована неподалік від райвідділу, де два дні утримували, змушуючи сплатити його дружину десять тисяч доларів за звільнення. «Нам даже свидание устраивали между школой и садиком, чтоб жена убедилась в том, что я жив», – згадує чоловік.

 

Але у дружини таких грошей не виявилось і дістати таку суму було неможливо, тому Якова звільнили на тій умові, що він особисто поквапиться знайти гроші за свою свободу.

Проте Яків замість того, аби шукати гроші, звернувся в прокуратуру і службу внутрішньої безпеки міліції, отримав медичне освідчення про спричинення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Разом з тим експертний аналіз підтвердив, що чоловіка дійсно утримували у згаданій кімнаті «для тортур»: на матраці, батареї і решітці були сліди крові Якова Строгана. Але, незважаючи на очевидні ознаки злочину, постановою прокуратури Київського району було відмовлено в порушенні кримінальної справи проти правоохоронців за відсутністю складу злочину. «Нам не показали решение, поэтому узнать о причинах отказа мы не можем, но в областной прокуратуре нам пообещали предоставить все материалы», – говорит адвокат Якова Строгана Юрий Пуль. Але подібні випадки катувань і викрадення людей траплялися і раніше саме в Київському райвідділу міста Харкова. Як зазначає Айгуль Муканова, адвокат Харківської правозахисної групи:

 

 «У сотрудников милиции действует четко налаженная схема хищения людей и вымогательства денег. Об этом говорит то, что подробности, о которых говорит Яков, их просто невозможно придумать». «Это уже не первый и не десятый и не сотый случай, когда прокуратура отказывает в возбуждении уголовного дела, и отказывается расследовать, когда явно в деле есть все доказательства, подтверждающие вину людей, которые пытали в милиции».

 

     Аби знайти правду у цьому жорстокому, схильному до беззаконня світі, Яков Строган вирушив до Києва, де 1 грудня прийняв участь у слуханнях в комітеті Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності «Про дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ» http://www.dt.ua/1000/1050/71015/. Був зроблений стенд, розташований в фойє, на якому виразно розповідалася історія Якова і містився заклик до керманичей держави припинити свавілля правоохоронців і покарати причетних до катувань. Але, на жаль, Міністр МВС Анатолій Могільов на слухання не з’явився, незважаючи на звернення голови комітету В.Д. Швеця до прем’єр міністра України М.Я. Азарова про забезпечення присутності Міністра http://www.dt.ua/1000/1050/71013/. Сумно, але й інші представники влади, не звернули уваги на згадані стенди, не спілкувалися з жертвами катувань і не переймалися проблемами своїх громадян. З цього приводу правозахисними організаціями був складений відкритий лист до Президента України: /index.php ?id=1291367022, в якому говориться, що катування в міліції, відсутність контролю влади з боку громадськості, а головне, безвідповідальність влади перетворилися в загрозу національній безпеці України.

 

     Але повернемося до історії Якова. На згаданих слуханнях Яків Строган мав особисту зустріч з омбудсманом України, розповів Ніні Карпачовій свою історію і надав докази тих подій, що відбулися з ним. Карпачова заявила, що візьме цю справу під особистий контроль, мало того, обіцяла приїхати до Харкова і провести розслідування стосовно порушень прав людини з боку правоохоронних органів. У прямому ефірі радіо «Свобода» Ніна Іванівна погодилась з тим, що катування в міліції, безконтрольність влади з боку громадськості і безвідповідальність правоохоронців перетворилися на загрозу національним інтересам України: http://www.radiosvoboda.org/content/article/ 2245052.html

Яков сподівався, що нарешті його справа, отримавши значного суспільного резонансу, підтримки з боку громадськості і омбудсмана, нарешті набуде ознак адекватного державного реагування, а дії правоохоронців, що катували його, будуть кваліфіковані прокуратурою як кримінальні  злочини. І він спокійно зможе жити зі своєю дружиною і дитиною-немовлям.

 

Не так сталося, як гадалося

 

Користуючись нагодою, я хочу звернутися до Ніни Іванівни Карпачової і нагадати їй про свої обіцянки, а саме захистити безвинного і сприяти притягненню до кримінальної відповідальності правопорушників, які користуючись владними повноваженнями на власний розсуд, зухвало скоюють злочини і цинічно впевнені в своїй безкарності.

Те, про що піде мова далі, дійсно шокує навіть досвідчених правників та правозахисників, які за свою багаторічну практичну діяльність бачили багато різних випадків порушень прав людини, але такого нахабства і відвертого переконання в своїй безкарності не зустрічали..

 

9 грудня зранку Яков Строган був викликаний у Київський райвідділ міліції як свідок у справі сварки с сусідом. У райвідллі він був затриманий, хоча санкції суду на затримання не було.  Зі слів дружини, він був здоров, тілесних ушкоджень на тілі не мав було. А 10 грудня 2010 приблизно о 15.30 Строгана доставили до Київського районного суду для обрання запобіжного заходу (суддя Муратова, прокурор Сурженко). В суді Якову було висунуте обвинувачення у замаху на вбивство сусіда. Штучність цього обвинувачення майже через чотири місяці після звичайної побутової сварки є очевидною. Присутні в суді дружина і представники Харківської правозахисної групи бачили великий синець в області лівого ока, червону смугу на шиї і синці на тілі. Строган насилу пересувався і задихався http://www.khpg.org/index.php?id=1291975338, http://www.khpg.org/index.php?id=1291906105 . У залі суду йому стало зле, за наполяганням дружини викликали швидку допомогу. Бригада швидкої допомоги зафіксувала у Строгана закриту черепно-мозкову травму і численні гематоми, можливий струс головного мозку. Лікар сказав, що необхідна госпіталізація та обстеження для уточнення діагнозу. Але суддя Муратова С.О. не дозволила госпіталізувати Строгана, і навіть дати йому пігулку валідолу. Крім того, суддя, без пояснень причин, виставила із залу дружину Строгана і представників Харківської правозахисної групи, які мали намір представити своє поручительство.

 

Також стало відомо про те, що ввечері 9 грудня 2010 року до Строгана вже викликалася швидка допомога, яка зафіксувала в нього тілесні ушкодження. Також в ніч з 9 на 10 грудня його доставляли на консультацію до нейрохірурга.

 

У ході судового засідання Строган розповів про те, що після затримання його побили працівники міліції, причетні до його побиття в серпні. Він також вказав на те, що до побиття був причетний слідчий Іщенко, який був присутній в судовому засіданні.

 

Після розгляду поданих слідством матеріалів суддя Муратова С.О. взяла Строгана під варту. Підставою рішення стало лише наявність у Строгана попередньої судимості. Суддя не взяла до уваги той факт, що протягом декількох місяців Строган не тільки не намагався сховатися, а, навпаки, постійно контактував з правоохоронними органами. Порука, запропонована Харківською правозахисною групою, не прийнята судом до уваги без пояснення причин.

 

До теперішнього часу не відомо, які заходи вжили суддя Муратова і прокурор Сурженко щодо оголошених заяв Строгана про його побиття в Київському районному відділі міліції м. Харкова: http://glavnoe.ua/video/v657

 

Харківська правозахисна група 10 грудня 2010 направила телеграму до прокуратури з вимогою розслідувати обставини його побиття.

 

Можна з повною відповідальністю заявити, що на сьогоднішній день життя і здоров’я Якова Строгана знаходиться під загрозою, тому що за рішенням суду він переданий у владу тих, хто його катував у серпні місяці, проти кого він боровся і доклав неймовірних зусиль аби правопорушники, не зважаючи на владні повноваження, були притягнуті до відповідальності і покарані відповідно до українського закону. http://www.khpg.org/index.php?id=1292088894

 

Складається враження, що закон на катів в погонах не розповсюджується, а працює тільки для того, аби здійснювати їх злочинні наміри і забаганки.

То постає питання, що ж то за держава така, в якій одні катують і вимагають по 10 тисяч доларів, прикриваючись державною владою, яка гарантує їм імунітет недоторканності, інші відмовляють в порушенні кримінальних справ, не зважаючи на очевидні ознаки злочинів, а висновки робить та, яка приймає рішення з упередженням завжди на користь перших двох?! А всіх гуртом ми називаємо владою, яку утримуємо з власних податків і тішимо себе сподіванням на справедливу, гуманну, адекватну і зрозумілу її правову позицію, владу, що має захищати людину, а не знущатися, катувати, вимагати гроші і покривати правопорушників.

То що треба зробити в цій країні, аби покарання за скоєння злочину було невідворотнім для всіх без винятку, не зважаючи на посади і службове становище? І закон був один для всіх, як і слуги закону мали б захищати людину а не порушувати її права?

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування