Чи є довіра до групи розслідувачів ООН по теракту в Оленівці?
В Організації Об’єднаних Націй повідомили, що зібрали групу фахівців, які готові розслідувати трагедію в Оленівці, де загинули близько 50 українських військовополонених. До комісії увійшли генерал-лейтенант поліції у відставці з Бразилії, дипломат з Ісландії та поліцейський чиновник з Нігеру. Експерти готові виїхати на місце теракту, втім чекають гарантій безпеки від росії та України.
Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) в ефірі телеканалу «Апостроф TV» пояснив, чи варто довіряти такій групі розслідувачів, чи можуть вони примусити росію надати доступ до місця злочину і як реагувати на версії окупантів.
Чи є довіра до експертів ООН?
Немає інших механізмів і можливостей для міжнародної присутності в Оленівці. Це найбільш об’єктивний інструмент для розслідування цього теракту із загибеллю українських військовослужбовців. Тому одразу недовіряти або висловлювати презумпцію недовіри до команди, що сформована – це неправильна позиція.
Від самого першого повідомлення про цей теракт з боку неурядових організацій і державних інституцій України була висловлена вимога про те, щоб до Оленівки направили міжнародну незаангажовану комісію. Зверталися саме до ООН і до Міжнародного комітету «Червоного Хреста». Це нормальна реакція, яка відбулася на рівні міжнародних організацій, щодо створення такої комісії. Але ми бачимо, що окрім заяви про те, що група розслідувачів готова їхати на місце злочину, справа не рухається.
Це є проблемою, бо час іде і, з точки зору розслідування кримінальних злочинів, найбільш важливі перші три дні – коли можна встановити сліди вчинення злочину. Там вже відбувається «затирання» слідів та інсценування можливого іншого сценарію.
Позиція росії, що гальмує приїзд незалежних експертів, які вже мали б там працювати – теж є одним зі свідчень того, що вона несе відповідальність за неналежне розслідування. Фактично це підтверджує висунуту гіпотезу про те, що росія і була ініціатором злочину в Оленівці. Ми все одно маємо наполягати на розслідуванні із залученням незаангажованих експертів.
Крім фізичної присутності, є інші можливості для проведення розслідування, отримання інформації і встановлення конкретних фактів. Потрібна перевірка долі кожної особи, яка перебувала на той час в Оленівці. Першим кроком має бути визначення всіх осіб поіменно: хто перебував там на час вчинення теракту, хто залишився, які їхні долі. Список загиблих осіб має бути переданий Україні для ідентифікації і встановлення статусу осіб як загиблих.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Чи може ООН натиснути на росію?
Рішення на рівні Радбезу чи Генасамблеї ООН носить характер певного зобов’язання. Рішення про формування незалежної команди експертів є відповіддю на виклик і не носить жодного зобов’язуючого характеру для росії, щоб вона мала пустити до себе команду експертів і розслідувачів. Працює на рівні ООН ще і комісія з розслідувань, яка має підготувати окремо огляд ситуації по воєнній фазі від 24 лютого, і представити її на Генасамблеї ООН. Епізод, який трапився в Оленівці,з убивством українських військовополонених, обов’язково увійде в дослідження. Комісія не має прокурорських повноважень в сенсі того, що вони мали б право заходити на будь-який об’єкт і контролювати, даючи оцінку ситуації, що там відбулася. Але це ще один з інструментів, які є в розпорядженні ООН для того, щоб представити на розгляд всім державам об’єктивну картину.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Росія теж веде розслідування. Хто зважатиме на їх висновок?
Не думаю, що цей висновок матиме якусь вагу, крім пропагандистської. Є вагомі підстави сумніватися в компетенції так званих «експертів». З перших годин повідомлення про цю трагедію, росія заявила про появу, начебто, залишків ракети HIMARS, яких там не було, бо не стріляли з цих снарядів. Це вже є дуже чітким сигналом про ту брехню, з якої починає ліпити свою картину росія.
Так само як це відбувалося в липні 2014 року з збитим МН-17, коли росія запускала фейки щодо іспанського диспетчера, українського літака. Вона замітала сліди, відводячи від себе звинувачення, двадцятьма версіями вигаданої ситуації. Хоча як вже доведено, російська федерація віддавала наказ, збивала своїми збройними силами цей боїнг і має нести відповідальність за цей злочин.
В даному випадку ми бачимо такий же самий сценарій брехливого інсценування, який від самого початку вказує на неправдиві об’єкти, яких там не було. Можливо, їх перевезли з іншого місця, наприклад, з Антонівського мосту. Це вже не встановити, бо ми не маємо доступу до тих доказів.
Те, що росія намагається створити свою версію подій і під неї підлаштувати експертну думку, говорить про те, що привезені росією “експерти” не мають довіри та мандату неупередженості. На відміну від міжнародних інституцій, які б приїхали з перших днів трагедії, і могли б на місці розслідувати факт цього злочину.
На жаль маємо ситуацію, коли право не працює на цій території і те, що вигадують окупанти – це створення неіснуючої реальності, яку вони потім спробують продати світу. Тут важливо правильно протидіяти цій пропаганді. Знаходити юридично доведені факти вчинення росіянами злочинів, за які вони мають понести відповідальність.
Перекладення відповідальності на іншу сторону за вчинене – це подвійний злочин. Ті, хто поширюють таку інформацію є співучасниками і покривають злочинців.
Російська федерація на всіх рівнях знала, що це вона вчинила злочин із збиттям літака МН-17. Ті дипломати та вищі посадові особи, які заперечували цей злочин – співучасники. Вони мають теж понести чітку відповідальність в юридичному плані за те, що вони, знаючи що є співучасниками злочину, приховували і продовжують його приховувати.