Чи доведеться Україні обмежувати права населення на деокупованих територіях?
Після звільнення окупованих територій, Україна має вирішувати проблеми не лише із відновленням інфраструктури, а й з поверненням правового режиму. Що робити із проросійськи налаштованим населенням, як проводити вибори і відновлювати роботу державних органів влади?
Ці питання журналісти обговорили у прямому ефірі Громадського радіо разом із Олександром Павліченком, виконавчим директором УГСПЛ.
Існує дуже серйозна проблема ще з 2014 року, коли відбулось звільнення територій, які перебували під окупацією невеликий час. Йдеться про Слов’янськ, Краматорськ, інші території Донецької та Луганської областей. Декілька тижнів окупації, місяць-півтора, тягнули за собою майже пів року відновлення нормального функціонування цих населених пунктів.
Зараз ми матимемо справу з територіями, які перебували під окупацією вісім місяців, деякі — вісім років. Треба буде лікувати населення від створення тоталітарного режиму, розламування всіх правових відносин, життя в зоні сірого права, де немає фактично ні документів, які підтверджують правочини, нічого. Ми маємо вирізаний етап життя суспільства, яке буде повернене в Україну. Це складний період, і відновлення та повернення в систему треба провести належним чином і з мінімальними втратами. Найпростіший приклад — повернення до пенсійної системи тих, хто вісім років у ній не перебував, не сплачував пенсійних внесків тощо. Також це визначення межі відповідальності за вчинені протизаконні дії населенням деокупованих територій. Це може бути як участь в референдумі, так і їх організація, безпосередня участь у збройному конфлікті.
Велика кількість населення окупованих у 2014 році територій, на жаль, пов’язана саме з цим. Ще у 2016-2018 роках ми підраховували кількість населення Донецької та Луганської областей, яка може бути пов’язаною з учасниками бойових дій у арміях так званих ЛДНР, вбитими або пораненими. Тільки тих, хто був зі зброєю, сорок тисяч осіб з обох областей, з ротацією — до сотні тисяч. Тож йдеться про сотні тисяч людей: родичів, друзів, знайомих, які мають сантименти до учасників бойових дій проти України.
Багато питань стоїть на порядку денному. Питання відповідальності, соціального забезпечення, повернення програм соціального та економічного відновлення тих регіонів. Це та шкода, яку Росія нанесла Україні та її розвитку.
Україна вже сьогодні має працювати над вироблення системи поведінки в перехідних умовах. Звільнені території Харківщини та Херсонщини вимагають застосування цих підходів, регулювання процесів, пов’язаних в тому числі з демократичними інструментами. Може виникнути, наприклад, проблема виборів керівництва місцевим населенням, коли обране керівництво виявиться пропутінським та проросійським. Тож питання: яким чином демократичні інструменти мають працювати на територіях, де демократія винищена окупантами?
Ці проблеми Україна має вирішувати з міжнародними партнерами. Питання про певні обмеження в правах населення, яке перебуває на деокупованих територіях, щоб Україна не виступала порушницею прав людини й не була об’єктом критики як держава, яка вдається до авторитарних методів. В умовах переходу демократичні інструменти не завжди можуть працювати як треба. Тож існує і питання, коли вони можуть бути запроваджені, щоб вони справді виконували свої функції: через місяць, рік чи навіть десять років.