Чому у Монголії не заарештували Путіна і як це вплине на ефективність міжнародного права?
2 вересня Володимир Путін прибув до Монголії на запрошення президента Ухнаагійна Хурелсуха: візит відбувся з нагоди 85-ї річниці перемоги радянських та монгольських військ над японськими силами на річці Халхін-Гол. Це перша поїздка президента Росії до країни, яка ратифікувала Римський статут і, фактично, мала б заарештувати підозрюваного у скоєнні воєнного злочину.
Нагадаємо, у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової, яких підозрюють у насильницьких депортаціях та переміщенні населення, зокрема дітей, із окупованих територій України. Чи мали право у Монголії не арештовувати Володимира Путіна та як це вплине на міжнародне право розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, експерт Національної платформи стійкості та згуртованості Олександр Павліченко Медіа-порталу стійкості та згуртованості.
Олександр Павліченко зазначає, що практика виконання ордерів, виданих МКС, не є добре встановленою, особливо коли йдеться про діючих лідерів держав. Нині із 49 виданих ордерів МКС виконано лише 21: це свідчить про складність та неоднозначність цієї процедури. В історії є прецедент, коли ордери на арешт не виконувалися через державний або дипломатичний імунітет.
Експерт пояснює, що Римський статут (Монголія стала членом Міжнародного кримінального суду у 2003 році і відповідно, підписантом) містить частину, присвячену виконанню ордерів на арешт. Зокрема, стаття 98 передбачає, що суд не може вимагати від держави виконання ордера, якщо це суперечить її міжнародним зобов’язанням щодо імунітету. Для того щоб ордер на арешт був виконаний, спочатку необхідно отримати згоду від держави, яка володіє імунітетом. У даному випадку – Росії.
Тобто, якщо суд не заручився згодою Росії на відмову від імунітету Путіна, Монголія юридично мала право не виконувати ордер.
У випадку з Путіним, який має державний імунітет, Монголія опинилася в складному становищі. Вона повинна була враховувати міжнародні зобов’язання та ризики, пов’язані з відносинами з Росією та Китаєм, які оточують її з півночі та півдня. Тому її рішення не виконувати ордер можна вважати юридично обґрунтованим, хоча воно і піднімає питання про ефективність міжнародного права.
Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ, експерт Національної платформи стійкості та згуртованості
За словами правозахисника, кейс Монголії – не унікальний. Наприклад, влада Південно-Африканської Республіки не виконала ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира: до ПАР він літав після того, як МКС видав два ордери на арешт (його звинувачували у кількох військових злочинах та етнічних чистках).
У ПАР Омар аль-Башир перебував у 2015 році, тоді як ордер був виписаний ще у 2011. Він полетів на конференцію африканських держав, а після вимоги видати його, він вночі, так би мовити, непередбачувано зник з країни. Тоді Конституційний суд ПАР ухвалив рішення, яке є чинним до сих пір про те, що держава зобов’язана затримувати на своїй території підозрюваних перших осіб за ордером МКС. Володимир Путін минулого року відмовився від ідеї відвідати ПАР, ймовірно, й через це рішення Конституційного Суду і високої ймовірності його виконання.
Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ, експерт Національної платформи стійкості та згуртованості
Правозахисник визнає: проблема полягає в тому, що міжнародне право, хоча й має відповідні механізми, не завжди може забезпечити їхню ефективну реалізацію. Система міжнародного права має слабкі місця, коли йдеться про виконання рішень МКС проти діючих лідерів держав. Це також стає особливо очевидним у випадках, коли держави змушені балансувати між виконанням своїх міжнародних зобов’язань та захистом національних інтересів.
Джерело: Національна платформа стійкості та згуртованості
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber