Чому Путін має відповісти за викрадення українських дітей?

Росія порушує фундаментальні принципи захисту дітей у воєнний час. Окупанти не вживають жодних заходів щодо повернення українських дітей до їхніх рідних, депортують маленьких українців на власну територію та інтегрують їх у російське суспільство. 

Другий рік Україна потерпає від повномасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації, і однією із найбільш уразливих категорій є діти.

Росія порушує фундаментальні принципи захисту дітей у воєнний час: депортація, документування російськими паспортами, надання громадянства РФ, передача до російських прийомних родин та усиновлення.

Тому не випадковим є ордер на арешт Президента РФ Путіна і його уповноваженої з прав дитини, Марії Львової-Бєлової, виданий Міжнародним кримінальним судом, саме через дії, пов’язані із депортацією дітей.

На превеликий жаль, ситуація ускладнена тим, що ані українські, ані міжнародні правозахисні організації не мають доступу до всієї інформації про масштаби злочину.

Під приводом «порятунку» Росія вдається до примусового вивезення українських сімей з дітьми; дітей, у яких загинули батьки або місце перебування їх невідоме; дітей, які виховувались в дитячих будинках, а також дітей, чиї батьки не пройшли фільтраційні заходи.

Переміщення відбувається як до тимчасово окупованої території України, так і до РФ. Росія робить усе можливе, аби інтегрувати переміщених дітей у російське суспільство.

Досі немає можливості встановити точну кількість депортованих дітей. Утім, відповідно до державного інформаційного порталу «Діти війни» станом на кінець березня 2023 року українські органи влади мають інформацію про 16,2 тисячі депортованих до РФ дітей, з яких вдалося повернути лише 324 дитини. Сама російська сторона офіційно заявляє про понад 300 тисяч дітей, що були вивезені з тимчасово окупованих територій України. (Вочевидь, йдеться також про дітей, які виїхали зі своїми родинами — прим. ред).

Примусове вивезення дітей носить системний характер.

З метою знищення української ідентичності держава-агресорка вдалася до рішучих дій.

У травні-місяці 2022 року президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощений порядок надання російського громадянства дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, з тимчасово окупованої території та території України. Небезпека полягає в тому, що з набуттям дитиною громадянства її можна усиновити. За російським законодавством усиновлювачі мають право повністю змінити інформацію про дитину — дати нове ім’я, змінити дату і навіть місце її народження.

Відомі також непоодинокі випадки передачі депортованих дітей в прийомні сім’ї громадян РФ.

Приводом для вивезення цілих груп дітей з окупованих територій є також начебто їх оздоровлення у дитячих таборах та санаторіях. Наприклад, у серпні 2022 року під приводом «оздоровлення» була вивезена група — майже 300 дітей із Ізюму, Куп’янську, Балаклії та інших місцевостей Харківської області до дитячого табору «Ведмедик» в м. Геленджик Краснодарського краю РФ. У вересні територія Харківської області була деокупована українськими збройними силами. Російська сторона відмовилась повертати дітей. Батькам була виставлена умова самостійно забирати своїх дітей на території Росії. Батькам довелося нести значний фінансовий тягар через термінове оформлення документів, долати довгий шлях через Україну, країни Європи, Росію, щоб дістатися своїх дітей і повернутися з ними в Україну. Повернення цієї групи дітей досі триває завдяки волонтерам.

Усе це відбувається під патронатом Уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Вона особисто відвідує захоплені території. Дітей депортували у 57 регіонів Росії, зокрема, і на Сахалін, який в десятках тисяч кілометрів від їх батьківщини.

Між тим, 26 жовтня 2022 року Уповноважена президента РФ Марія Львова-Бєлова дала прес-конференцію, на якій повідомила, що 350 дітей зі сходу України вже було усиновлено росіянами, і ще понад 1000 дітей чекають на усиновлення.

Українські діти без права вибору змушені ходити до російських шкіл, піддаватися російській пропаганді, жити в російських родинах, де з їх свідомості намагаються викоренити все, що пов’язано з Україною.

Процес усиновлення українських дітей в РФ — кричуще порушення статті 21 Конвенції ООН про права дитини та статей 49, 50 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Адже усиновлення в іншій країні може розглядатися лише як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім’ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення в країні походження.

Примусове переселення або депортація осіб з окупованої території покладають на таку державу обов’язок вжити всіх необхідних заходів для полегшення процедури встановлення особи дітей та реєстрації їхніх сімейних зв’язків. Проте Росія нехтує цими нормами міжнародного гуманітарного права. Поряд з цим насильницька передача групи дітей однієї групи в іншу є однім з актів геноциду відповідно до статті 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та статті 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Наразі існують труднощі в комунікації компетентних органів щодо встановлення персоніфікованих даних дітей та повернення їх в Україну.

РФ не вживає жодних заходів щодо повернення дітей до їхніх рідних, а свідомо влаштовує їх в родини чужих для них людей, не надає жодних відомостей про дітей та місця їх утримання ні Міжнародному Комітету Червоного Хреста, ні ЮНІСЕФ, ні Уряду України, ні правозахисним організаціям.

Нагальним є пошук механізмів повернення дітей додому. Одним із таких механізмів може бути залучення до процесу держави-покровительки, як це передбачено Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни. По суті, йдеться про нейтральну державу, якій довіряють воюючі країни. Для прикладу можна припустити, що таку місію на себе могли б взяти Туреччина, Казахстан, Китай, Об’єднані Арабські Емірати тощо.

Мають бути напрацьовані процедури обміну інформацією через державу-покровительку та механізми повернення різних груп дітей в залежності від обставин: діти, які посиротіли через загибель батьків; діти, вивезені у складі закладів; діти, чиї батьки потрапили в полон або діти, яких вивезли під приводом оздоровлення.

Авторка: заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.  Спеціально для сайту «Трибунал для Путіна».

Нагадуємо, з початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 35 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня. Щоб дізнатись актуальні новини, підпишіться на телеграм-канал ініціативи https://t.me/T4Pua 

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину Росії, напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі і покарати винних.