Чому ми так добиваємось відповіді від російської сторони? Юристи про захист постраждалих в Оленівці

В ніч на 29 липня 2022 року на території колишньої Волноваської виправної колонії №120, в окупованій росіянами Оленівці, стався вибух – це відбулось у бараку, де перебували лише військовополонені з бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Через два роки і досі достеменно не відомо скільки українських захисників постраждало тієї ночі. Попередньо йдеться про 53 загиблих та 130 поранених. З початку 2023 року юристи УГСПЛ надають правову допомогу рідним захисників, які перебували в Оленівці. Як «рухаються» ці справи розповіла юристка Наталя Войнова. 

«Останнє повідомлення я отримала в ніч з 16 на 17 травня 2022 року»

Анна Лобова – представниця спільноти «Olenivka Community». Вона дружина пораненого під час теракту «азовця» і одна із тих, чиї інтереси представляють юристи УГСПЛ. 

– Повномасштабне вторгнення мій чоловік Олег застав у Маріуполі. Крайнє повідомлення я отримала в ніч з 16 на 17 травня 2022 року. Це було з чужого номеру телефону, але по стилю я зрозуміла, що писав саме він. Він написав, що любить нас з донечкою, а в нас за місяць до повномасштабного вторгнення народилась дитина, та обіймає. На моє запитання, відповіді вже не було. Пізніше, вже з новин, я дізналась, що «Азов» вийшов у полон. Що з моїм чоловіком – не знала: чи живий, чи поранений, чи вийшов. Через місяць, у червні 2022 року відбувся обмін і я дізналась від одного з хлопців, що мій чоловік живий і що їх тримають у різних бараках в Оленівці. Ще через місяць стався вибух і, згодом, у списках проросійських блогерів я побачила прізвище свого чоловіка: воно було і в переліку загиблих, і в переліку поранених. До серпня 2022 року нічого не знала про чоловіка: допоки росіяни в одному з тг-каналів не опублікували відео з лікарні, на якому я побачила свого Олега. Він був важко поранений, але живий. Я до сьогодні не знаю що з моїм чоловіком і де він. Нещодавно росіяни записали з Олегом інтерв’ю, під час якого дозволили йому подзвонити близьким. Це було дуже неочікувано. Ми трішки поспілкувались, він побачив мене та майже вперше доньку, дізнався, що ми живі та в безпеці. У нього спустошені очі і виглядав він зляканим, – розповідає Анна про єдиний за два роки телефонний дзвінок з чоловіком-військовополоненим. 

 «Комітет по правах людини ООН – це все, куди ми можемо нині «стукати»

 Юристка Наталя Войнова – одна із правозахисниць УГСПЛ, які надають допомогу колишнім військовополоненим, які пережили теракт в Оленівці та повернулись в Україну, та родинам тих, чиї близькі загинули або поранені після вибуху в ніч на 29 липня 2022 року. 

– Раніше по деяким постраждалим, які перебували в полоні російської федерації, зокрема в Оленівському бараку під час вибуху, ми робили подання до Європейського суду з прав людини. Йшлось про порушення цілої низки статей Європейської Конвенції: право на життя (стаття 2 Конвенції), заборона катування (стаття 3), право на справедливий суд(стаття 6), право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13), тощо. Деякі військовополонені після того, як наші звернення були зареєстровані у ЄСПЛ, повернулися додому. Тому звільнених ми ще раз уважно та ретельно опитуємо, аби з’ясувати всі обставини того, що відбулось в Оленівці, та додаємо цю інформацію до раніше поданих до ЄСПЛ документів. На даний момент жодна з зареєстрованих у ЄСПЛ справ до розгляду по суті ще не дійшла, – розповідає правозахисниця. 

 За словами Наталі Войнової, після того, як Росія заявила про вихід з Ради Європи й системи Європейської Конвенції з прав людини, постраждалі не мають можливості подавати скарги проти країни-агресора до Європейського Суду з прав людини. 

– Можливою альтернативою ЄСПЛ на даний час є Комітети і робочі групи ООН, зокрема Комітет з прав людини ООН (КПЛ ООН) – організація, яка займається наглядом за виконанням Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права. Але і з ним не все так просто. Справа у тому, що Комітети ООН не функціонують, як постійно діючі суди і проводять сесії лише кілька разів на рік – відповідно, їхні ресурси та можливості обмежені. Крім того, щоб подати індивідуальну скаргу до КПЛ ООН, нам необхідно заздалегідь провести вичерпання усіх можливих національних засобів правового захисту – як в Україні, так і в російській федерації. Часто родичі військовополонених навіть не знають, де точно знаходиться рідна людина і в яких умовах її утримують. Тому ми направляємо численні запити в національні та міжнародні інстанції, щоб провести необхідне вичерпання належним чином. При цьому нам доводиться звертатись до уповноважених органів РФ, зокрема до міністерства оборони рф, слідчого комітету, військової прокуратури рф, федеральної служби виконання покарань, тощо. Від російських органів ми, як правило, отримуємо просто відписки, ніякої корисної інформації вони не надають. Щоправда, останнім часом Міноборони рф у своїх відповідях на наші запити зазначають, що військовополонений Х дійсно затриманий і знаходиться на території рф, проте про точне місце утримання українського полоненого вони не повідомляють. Може здаватись дивним, чому ми так ретельно добиваємось відповіді від російської сторони, хоча завчасно знаємо відповідь. Але кожна така відписка – це доказ того, що ми спробували і задіяли всі можливі засоби правового захисту, – розтлумачує Войнова. 

 Юристи УГСПЛ вже мають кілька успішно зареєстрованих індивідуальних звернень до КПЛ ООН, але часто ця міжнародна організація відмовляється реєструвати звернення від громадян України.

– Були випадки, коли при направленні індивідуальних звернень до КПЛ ООН відмова в реєстрації надходить через дві-три години після подання, тобто ми розуміємо, що повідомлення навіть не читають і принципово не хочуть їх реєструвати. Російська мова є одної з офіційних мов Комітету з прав людини, тому ми пишемо звернення до КПЛ саме російською або англійською мовами. З урахуванням того, що в секретаріаті КПЛ ООН ймовірно працюють і громадяни рф, через політичний контекст вони іноді просто не реєструють наші звернення проти рф або вказують формальні причини для відмови в реєстрації.

Нині керівництво та юристи УГСПЛ активно комунікують з представниками Комітету з прав людини аби налагодити контакт і мати змогу подавати до цієї міжнародної інстанції заяви щодо захисту порушених прав громадян України, зокрема військовополонених.

Звернення в Міжнародний кримінальний суд 

 В компетенцію Міжнародного кримінального суду (МКС) входить переслідування осіб, які мають понести відповідальність за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Українські правозахисники, в тому числі юристи УГСПЛ, працюють над поданням звернення до Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів, що скоїли представники рф на території України. Для того, щоб звернення було зареєстроване і почався його розгляд, юристи мають надати міжнародній інстанції «залізобетонні» докази. 

 – Для направлення матеріалів до МКС кожна вказана правозахисниками деталь має бути максимально підтверджена і належним чином доведена. Ми проводимо ретельне опитування свідків подій, ознайомлюємося з матеріалами кримінальних проваджень – якщо це дозволено правоохоронними органами і не заважає проведенню досудового розслідування,  детально вивчаємо результати експертиз (в тому числі ексгумації тіл, коли тіла полеглих захисників вдалось повернути в Україну). Намагаємось максимально задокументувати воєнні злочини, збираємо різноманітні дані, які мають суттєве значення для встановлення винних осіб. Що стосується теракту в Оленівській колонії – то для доведення факту ненадання своєчасної медичної допомоги пораненим українським полоненим під час вибуху нам довелося робити навіть запити до росіян: чи викликала адміністрація колонії швидку допомогу, чи приїхала вона, коли приїхала, якщо ні, то чому… Кожен вказаний факт має базуватись на беззаперечному підґрунті, – розкриває деталі Войнова.

 Наталя Войнова припускає, що на початку осені українські правозахисники вже зможуть підготувати матеріали по Оленівці і передати їх у Міжнародний кримінальний суд. 

 Тим часом, дружина військовополоненого «азовця» Анна Лобова зізнається, що іноді від безкінечних відписок закрадається зневіра. Але, розуміє, що в жодному разі рідним не можна опускати руки. 

– Коли подаєш перше звернення в той же Комітет Червоного хреста і сподіваєшся на допомогу, а тебе просто ігнорують, з’являється думка: навіщо ці всі організації існують? Але потім розумієш, що необхідно задіювати всі можливі способи, аби вплинути на росіян і повернути наших захисників з полону. Вони там самі, в жахливих умовах. І нам потрібно боротись так, як вони боролись за нас. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber