Європейський суд з прав людини позавчора оприлюднив своє рішення у справі за заявою Сергія Чіжова проти України (заява № 6962/02). Він скаржився на Україну щодо невиконання рішення суду про виплату йому компенсації за незаконний арешт, чим порушувалося його право на справедливий суд. І Європейський суд підтримав заявника.

Ця справ розпочалася ще у жовтні 1997 року в Запоріжжі, коли двоє міліціонерів затримали Чіжова та помістили його у витверезник. При цьому вони його трохи побили, а потім його було навіть доставлено до лікарні. А наступного дня міліціонери надумали довести справу до кінця і звинуватили Чіжова в тому, що він намагався їх підкупити. Проте через три тижні Ленінський районний суд Запоріжжя виправдав Чіжова.

Відповідно, Чіжов звернувся до Прокуратури щодо незаконних дій міліціонерів, оскільки його було повністю виправдано.

Поки реакції не було, він у лютому 1998 року подав цивільний позов проти районного відділу міліції щодо відшкодування йому шкоди, заподіяної незаконними діями міліції. І аж у березні прокуратурою було відкрито кримінальну справу проти двох міліціонерів.

Результатом цього став вирок Ленінського районного суду Запоріжжя від 29 січня 1999 року, яким було  засуджено до трьох років умовно двох міліціонерів за перевищення службових повноважень та нанесення тілесних ушкоджень Чіжову. Поряд з цим Чіжову була присуджена компенсація за незаконні дії міліції у розмірі 3 709, 13 гривні (831 Євро). Обласний суд підтримав винесений вирок.

Проте це рішення суду не виконувалося. Державне казначейство підтвердило, що у районного відділку міліції грошей на це немає. На клопотання заявника про арешт майна боржника (відділка міліції) суд постановив, що це заборонено законом, а пізніше, що майна немає. Потім почалася волокіта у виконавчій службі, казначействі та судах.

Не знайшовши правди в своїй країні у 2002 році Чіжов подав заяву до Європейського суду з прав людини. Тоді в Україні заворушилися й рішення про компенсацію таки було виконано аж 14 серпня 2003 року, хоча фактично Чіжов при цьому втратив з-за інфляції приблизно 200 Євро.

Європейський суд з прав людини вирішив, що такий значний термін (понад 4 роки) виконання рішення суду позбавляє сенсу право на справедливий суд, тобто було порушення статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Іншими словами, звернення до суду перетворюється на фікцію з-за невиконання його рішень. „Держава є відповідальною за створення механізмів виконання судових рішень таким чином, щоби вони виконувалися без затримки на практиці”, – зазначено у рішенні Суду.

Крім того, Суд визнав, що в Україні відсутні будь-які ефективні механізми захисту цього права людини, зокрема, щодо впливу на виконання судових рішень. Тому також визнав порушення Україною й статті 13 Конвенції.

Також, цим одноголосним рішенням Суд присудив Чіжову сплатити компенсацію у розмірі 2 500 Євро за понесені матеріальні та нематеріальні збитки.

Володимир Яворський

РУПОР