Найбільш помітною подією весни 2009 року для української правозахисної спільноти став Четвертий Форум правозахисних організацій, який пройшов у Києві 30-31 травня. Майже 150 активістів-правозахисників зі всієї України зібралися в столиці щоб обговорити проблеми та перспективи розвитку правозахисного руху.  

 За відведені два дні учасники Форуму підняли питання принципів взаємодії правозахисників та влади, розбудови сталої мережі активістів, використання сучасних комунікативних ресурсів для посилення ефективності дій на захист прав людини, обговорили проблеми в сфері освіти з прав людини та багато інших.

 На відміну від трьох попередніх Форумів, під час цього заходу стала ще більш помітною тенденція «омолодження» правозахисного руху. І той факт, що ідеї правозахисту стають все більш зрозумілими та близькими саме молоді є надзвичайно позитивним. Можливо, це прозвучить дещо патетично, але я переконаний, що формування нового покоління небайдужих та компетентних громадських активістів, які бажають присвятити себе діяльності з захисту прав людини, є надійною гарантією для ще неусталеної української демократії.

 В роботі Форуму взяли участь й 17 випускників національної освітньої програми «Розуміємо права людини». І хоча цього року мало хто з них наважився виступити з доповіддю, їхня піднесеність надихала всіх присутніх.

 Ми попросили наших випускників (а точніше, вже повноправних партнерів) поділитися своїми враженнями від заходу, що минув. Всім без винятку запам’яталися яскраві та емоційні виступи Марини Говорухиної, яка презентувала учасникам Форуму портал Української Гельсінської Спілки, та Володимира Бочарова-Туз, який переконав присутніх у необхідності розробки та впровадження освітніх програм з прав людини для засуджених. Багато хто відзначив високий рівень організації заходу. За що слід подякувати ще одному випускнику програми «Розуміємо права людини» – Назару Лосюку, який забезпечував логістику Форуму.

 «Для мене було дуже приємно побачити на Форумі стільки знайомих облич, – каже Юлія Бочарова-Туз з кіровоградської дитячої екологічної організації «Флора», – Але, в той самий час здивували деякі надто серйозні «чоловіки у піджаках», які, як мені здалося, не завжди вірно розуміють значення терміну «права людини»»

 «На Форумі я відчувала себе комфортно, всі свої, і це классно, – поділилася враженнями Марина Говорухіна , pr-менеджер Української Гельсінської Спілки з прав людини, – А ще класно що цих “своїх” дедалі стає все більше!»

 «Вражень від Форуму багато і вони далеко не однорідні, – відповів тренер «Дебатної академії» Назарій Боярський, – Але головне – це те, що я зміг побачити багато друзів, з якими разом навчався у програмі. Навіть якщо не брати до уваги виступи відомих експертів, вже сам факт нашої зустрічі був вартий цих двох днів!»

«З програми заходу мені найбільше сподобалася презентація Романа Романова про взаємодію НГО з владою, – каже юрист херсонського «Фонду милосердя та здоров’я» Анна Мартинюк, – А також видалася цікавою, озвучена під час виступів, ідея обрання омбудсменів на місцях».

«Незважаючи на  те, що Форум  тривав  2  дні, цього  було  достатньо, щоб  згадати чудові  дні  навчання у програмі, – ділиться враженнями Оксана Устрицька з львівської організації “Інститут громадянського лідерства”, – Як  і кожен з нас,  я радію цій зустрічі, яка дала  нам можливість  знову стати частиною  великої сім’ї. А  радість на обличчях тренерів додавала  нам  ще  більше сил  та  віри  в  себе, віри в те, що  ми саме ті  люди, які  зможуть щось змінити в своєму середовищі, регіоні  чи  суспільстві  в цілому. Це  надихає  до  великої  праці! Дуже  важливо, щоб в нас  вірили, бо саме це й допомагає долаючи перешкоди сходити на  вершину».

 «Для мене 4-й Форум правозахисних організацій був свого роду відкриттям завіси життя великої правозахисної спільноти, – розповідає Альона Шешеня з чернігівської громадської організація „М’АРТ”, – Під час Форуму я знайшла партнерів для подальшої співпраці, ознайомилася з новими виданнями та привезла до організації багато актуальної літератури з прав людини. Форум дав можливість зустрітися з багатьма представниками правозахисних НДО. Зокрема, я мала змогу побачити нових колег, а точніше друзів – випускників Школи з прав людини для координаторів молодіжних освітніх заходів. Приємно чути про їхні здобутки та зростання, які примножуються також й завдяки програмі «Розуміємо права людини», де ми в різні часи навчалися, а зараз продовжуємо співпрацювати. Не менш цікаво було почути про різні моделі взаємовідносин правозахисників та влади. Проблем та спірних питань в цій сфері залишається ще багато, але, без проблем немає розвитку. Громадські організації, та окремі активісти мають бути свідомими своєї відповідальності та прагнути постійно покращувати свою діяльність. Для підвищення ефективності роботи правозахисній спільноті, як на мене, потрібен ще більш інтенсивний обмін інформацією, взаємопідтримка, постійне навчання та єднання. Як справедливо помітила під час свого виступу одна експертів, треба бути відповідальнішими, а, отже, й компетентнішими в тій сфері де всі ми працюємо. Саме тому, на мою думку, одним з основних стратегічних елементів співпраці правозахисних організацій має бути освіта з прав людини.

 Я хочу побажати наснаги, взаєморозуміння, взаємопідтримки, терпіння та мужності всім нам – правозахисникам і тим, чиї права ми відстоюємо». 

 Спілкування з молодими активістами правозахисного руху, переконує мене в тому що в Україні поступово формується мережа людей, які об’єднані спільною метою та розмовляють однією мовою – мовою прав людини – яка однакова на Сході й на Заході країни. Це мережа людей, які впевнені один в одному та у справі, яку вони роблять разом. І успіх цієї справи буде успіхом всієї держави. Отже, побажаємо їм досягнути своєї мети!