Черговий наступ законодавця на Інтернет
Саме так можна визначити розгляд парламентом проекту закону України „Про діяльність у сфері інформатизації” (проект № 3038 від 30.01.2003), що відбувся у п’ятницю, 19 вересня.
Спроби врегулювати Інтернет були і раніше, але поки що не були успішними. Комітет з питань науки й освіти запропонував чергову таку спробу, коли рекомендував цей законопроект до прийняття у першому читанні.
Правове регулювання Інтернету не відповідає європейській практиці. Також можна з певністю казати, що це є неправомірним втручанням держави у сферу приватності. Про технічні та юридичні недосконалості цього законопроекту вже багато було сказано, проте цей очевидний факт жодним чином не вплинув на парламентарів, які і надалі пробують його „проштовхнути” з обіцянками „удосконалити проект перед другим читанням”.
Представляв законопроект у парламенті представник Державного комітету зв’язку та інформації, хоча у цьому проекті про цей орган словом не згадано. Більш доцільним було його представництво іншим зацікавленим органом державної влади. Він наголосив, що цей проект потрібен, оскільки ця сфера в Україні є зовсім не врегульованою. Тим самим, представник влади черговий раз підтвердив, що для держави має бути врегульованим все, а принцип диспозитивності чи абсолютного захисту певних суспільних відносин від утручання держави ні до чого.
Також прозвучало, що виявляється метою цього закону є боротьба зі спамом. Отже, за такою турботою про споживачів в Україні можуть зникнути значна кількість Інтернет-ресурсів.
Не було й контраргументом для захисників проекту і те, що вже начебто існує закон про інформацію та про телекомунікації. Проте, вони і надалі стверджували, що цей „рамковий” закон поширюється на інші суспільні відносини, але про які так і не сказали. А конфліктність цього закону саме з цими актами очевидна. Звучали й інші аргументи, правда вже більш емоційного характеру.
Як це не дивно, але дискусія проходила буквально між двома парламентськими фракціями. Фракція комуністів України відчайдушно захищала проект, стверджуючи, що він є рамковим. Очевидно, така чергова співпраця комуністів не випадкова, бо парламентська більшість, як прихильники позиції органів виконавчої влади, із метою зробити цей проект нейтральним, який нібито йде не від влади, усунулася від обговорення. Проте майже всі знають, що автором цього проекту є Служба Безпеки України і він, фактично, втілює розуміння цим органом, як потрібно регулювати сферу приватності в Україні, щоби все було „в порядку”. Тому не важко передбачити позицію парламентської більшості разом фракцією комуністів на час голосування.
Фракція „Наша Україна” використовувала всі доступні аргументи, аби переконати депутатів у недоцільності цього законопроекту.
На сьогодні зареєстровані дві Постанови щодо нього. Одна – щодо прийняття проекту за основу – була зареєстрована ще у травні цього року, а інша – щодо неприйнятності проекту – цього тижня. Авторами останньої стали народні депутати України М. Томенко, А. Шкіль та Ю. Оробець. Чим закінчиться таке протистояння взнаємо 2 жовтня, коли відбудеться голосування по проекту. І ми сподіваємося, що парламентарі все ж таки належно оцінять небезпеку таких посягань на права людини у сфері приватності.
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій