Публікація

Безпека найбільших ЛГБТ-подій України: як комунікують активісти і поліція?

Багато часу пройшло з червня 1969 року, коли прокотилися Стоунвольські бунти проти поліції, ставши подією, що ознаменувала початок масового руху за дотримання прав людини для ЛГБТ не тільки в США, а й в усьому світі.

Водночас, не так багато часу минуло з 2012 року, коли поліція не змогла забезпечити безпеку Маршу рівності у Києві, який так і не відбувся через загрозу сутичок з противниками акції.

То чи можна назвати взаємодію поліції й ЛГБТ-спільноти в Україні партнерською? Говоримо із ними про проблеми комунікації та безпеку при проведенні заходів.

 

Що за лаштунками ЛГБТ-подій?

У листопаді 2019 року на Михайлівській площі у Києві відбувся Транс-Марш, присвячений Міжнародному дню пам’яті трансгендерних людей, які загинули через трансфобію. Тоді Марш охороняла Нацполіція, зокрема поліція діалогу та кінна поліція. Противники заходу намагалися прорвати захисний кордон. Пізніше, в поліції повідомили, що за протиправні дії було затримано шість осіб.

Однак за рік до цього, Трас-Марш був зірваний. Олена Шевченко директорка ЛГБТ-організації “Інсайт” вважає винними поліцію: “Це був провал поліції, яка наполегливо поміняла місце збору за 10 хвилин до початку акції, також вони не розрахували свої сили, їх було дуже мало, а противників акції набагато більше”.

На її думку, противники добре мобілізувалися на контракцію, тому що поліція не провела превентивної роботи. Крім того, Олена Шевченко вбачає в цьому й політичні мотиви.

Олена Шевченко директорка ЛГБТ-організації “Інсайт”

“Ми й досі думаємо, що можливо це не просто так було зроблено. В антимітингах брали участь навіть народні депутати. Тоді поліція просто силоміць заштовхнула нас до метро. Я вважаю, що все залежить в нашій країні від політичної волі, так би мовити від “вказівки зверху”. Тому що проводити безпечно ЛГБТ-події поліція вміє. Наприклад, у цьому році поліція на Трас-марші відпрацювала дуже добре”, – говорить вона.

Активістка розповіла, що до початку акції із поліцією була проведена серйозна підготовча робота, яка тривала кілька тижнів. На зустрічах із поліцією обговорювався маршрут та відходи у разі провокацій. Однак, це не допомогло і захід був зірваний.

 

Змінюється одна людина і потрібно починати все знову”

Активісти зізнаються, що комунікація із поліцією наразі не є сталою, а базується скоріше на особистому знайомстві і контактах.

“Це є викликом для нас, тому що змінюється одна людина і потрібно починати все знову. Йдеться не тільки про поліцію, але й про організаторів ЛГБТ-заходів”, – розповідає Руслана Панухник, директорка ГОКиївПрайд”.

Тому не зважаючи на контакти й багаторічну співпрацю з поліцією, ЛГБТ-організації вимушені залучати до комунікації посередників. Сьогодні такими посередниками виступають міжнародні організації.

Антон Левдик, представник ЛГБТ-організаціїТочка Опори ЮАрозповідає, що  під час проведення однієї із ЛГБТ-подій, був розголос місця проведення. Активістам довелося залучили міжнародні організації. Тоді включились CDC Center for Global Health та ОБСЄ, які сконтактували із поліцією.

Антон Левдик, представник ЛГБТ-організації “Точка Опори ЮА”

“Після цього мені вже сама телефонували представники поліції і запитували чим допомогти. Комунікація була чітка і дуже коректна. Правда, все залежало від конкретних людей. Наприклад, були такі, які по пів години довго і нудно розповідали, що вони не хочуть проблем і хочуть, щоби все було спокійно, так наче це залежить від нас. Були ті, які хваталися за голову, коли чули, що в нас запланований перфоманс в трусах”, – згадує ЛГБТ-активіст.

Представниця КиївПрайду Руслана Панухник підтверджує важливу роль міжнародних організацій. За її словами ОБСЄ, Freedom House, Amnesty International, Консультативна місія ЄС були залучені до фасилітації діалогу між ЛГБТ і поліцією при проведенні КиївПрайду.

“В цьому році ми хотіли збільшити маршрут маршу, зважаючи на збільшення кількості учасників і учасниць маршу. Нам довелося підіймати усі наші міжнародні контакти, щоби достукатися до поліції. Нам відмовляло в комунікації вище керівництво. Ми спілкувалися тільки на рівні виконавців, які не приймають рішення. Це була кризова ситуація і тільки завдяки міжнародним партнерам марш відбувся за таким маршрутом”, – говорить вона.

 

“Не бажання поліції йти на конфлікт із місцевими силами…”

Олексанр Зінченков, представник ЛГБТ-організації “Наш світ” розповідає, що його організація мала проєкт по проведенню круглих столів для поліції та органів місцевого самоврядування з питань дотримання прав ЛГБТ-спільноти та інших дискримінованих груп. Вони провели близько 10-15 різних круглих столів в регіонах. Всі вони пройшли спокійно, за винятком двох, які так і не відбулися, а також одного, який взагалі зірвали.

“Ті, які не відбулися. Це був Ужгород. Буквально через тиждень після того печально відомого 8 березня, коли облили фарбою Валентину Коваль. Після цього випадку нам різко відмовила локація проведення заходу – готель. В нас є підозра, що саме від місцевої поліції тоді було побажання, щоби нам відмовили в приміщенні”, – зізнається активіст.

За словами Олександра Зінченкова схожа ситуація відбулася у Львові. Крім того, був зірваний  круглий стіл у Вінниці. Буквально за кілька хвилин до початку події місце проведення оточили ультраправі активісти.

Олексанр Зінченков, представник ЛГБТ-організації “Наш світ”

“Тоді поліції було багато, вона швидко приїхала. Однак, максимум, що вона змогла зробити – це розвести сторони. Тобто не дати на нас напасти й вивести із цього приміщення. Ми думаємо – це було небажання поліції йти на конфлікт із якимись місцевими силами”, – вважає представник ЛГБТ-організації “Наш світ”.

Спроби “Наш світ” відстояти в суді цю справу і відкрити кримінальне провадження по факту зриву круглого столу у Вінниці нічого не дали. За словами активіста ця справа не зрушила з мертвої точки.

Андрій Ткачов, помічник голови Національної поліції України звертає увагу, що поліція запобігає масовим сутичкам. Однак, вважає неправильним, що в законодавстві України відсутнє поняття “злочини на ґрунті ненависті”.

“Це дуже важко, і ми не можемо навчити тих же слідчих, які ці злочини можуть кваліфікувати і далі розслідувати. Якщо когось поб’ють під час таких заходів, ми зможемо це кваліфікувати лише як нанесення тілесних ушкоджень. Однак, тут же ще були обтяжувальні обставини, які зараз не зафіксовані у Кримінальному кодексі.”, – говорить поліцейський.

“Це все заважає ефективності роботи поліції, виходить що винні не покарані, а якщо вони не покарані, то це розповсюджується далі і стає ще більшим. Як наслідок, нам доводиться витрачати ще більше сил на протидію”, – підсумував помічник голови Національної поліції України.

 

Словосполучення “ЛГБТ-військові” є своєрідним тригером

Святослав Шеремет, координатор оргкомітету Національної ЛГБТІ-конференції[1] був шокований, коли після  включення до програми відкритого заходу “ЛГБТ — військові, ветерани та волонтери — безправні захисники”, стало відомо, що у праворадикальних групах здійнялося обурення та їх дописувачі почали обговорювати фізичний зрив заходу.

“Словосполучення “ЛГБТ-військові” є своєрідним тригером, і на нього вельми гомофобно реагують. Закономірно, що після анонсу на телеграм-каналах анти-ЛГБТ-спрямованості почали лунати гомофобні заклики”, – зізнається активіст.

За словами активіста оргкомітет звернувся з письмовим повідомленням безпосередньо до столичного управління Національної поліції. Крім того, він поінформував про ситуацію керівництво Нацполіції по приватних каналах, а також були залучені комунікаційні ресурси місії ОБСЄ в Україні, представники й представниці якої мали бути на конференції.

Як результат, під готелем працювали поліцейські наряди. Протягом дня організатори отримували повідомлення про ситуацію.

Святослав Шеремет, координатор оргкомітету Національної ЛГБТІ-конференції

“Не впевнений, але пригадую інформацію про нібито спробу несанкціонованого проникнення на територію конференції. Людина була без бейджика і не значилася в списках. Ця співпраця з поліцією продемонстрував здатність правоохоронців забезпечувати належний правопорядок навколо ЛГБТІ-заходів, причому заходів не відкритих і не вуличних, натомість заходів конференційного типу”, – говорить Святослав Шеремет.

 

Стало краще з реформою поліції

“До 2016 року взагалі була не можлива будь-яка комунікація чи нормальна співпраця ЛГБТ-активістів з поліцією, тому що нас або ігнорували, або намагалися відмовити проводити КиївПрайд. Інколи навіть залякували…”, – згадує Руслана Панухник, організаторка КиївПрайду.

Вона розповідає, що починаючи саме із реформою поліції та зміною керівного складу, почалися позитивні зрушення. “Щонайменше – це з нами радяться і ми разом намагаємося знайти спільні знаменники і конструктив в тій ситуації, в якій ми є”, – додає активістка.

Руслана Панухник, організаторка КиївПрайду

Погоджується із представницею КиївПрайду і Олена Шевченко, директорка ЛГБТ-організації “Інсайт”. На її думку, за останні 5 років відбулися значні зміни: “Навіть можна сказати так, що з кожним роком наш досвід говорить про те, що стає взаємодія кращою”.

На думку Андрія Ткачова, помічника голови Національної поліції України, вся справа у функціонуванні  окремого підрозділу поліції, який називається “Поліція Діалогу”.

“Якщо зараз йдуть масові заходи, такі як КиївПрайд чи ХарківПрайд, то ми створили і функціонує окремий підрозділ поліції, який називається “Поліція Діалогу”. Тобто поліція не лише стоїть і охороняє публічний порядок, але й є окремо навчені поліцейські, які спілкуються, наприклад, із представниками радикальних рухів для того, щоби запобігати якихось сутичок”, – говорить поліцейський.

Помічник голови Нацполіції підкреслює, що значні сили завжди виставляються на охорону публічного порядку під час заходів, які пов’язані із правами ЛГБТ.

 

Як налагодити комунікацію між поліцією і ЛГБТ-активістами?

На думку Святослава Шеремета потрібний практичний алгоритм взаємодії.

«Суть, на мою думку, в тому, щоб з обох сторін були призначені фокалпойнтиконтактні особи: одназ боку Нацполіції, другаз боку ЛГБТ, і вони мають бути доступні для взаємного звязку цілодобово. Крім того, поліція спільно з суб’єктами прайдруху може узагальнити алгоритми співпраці та забезпечення громадського порядку в контексті акцій ЛГБТспрямованості. До речі, це рекомендовано рішенням 12-ї Національної ЛГБТконференції», – говорить активіст.

Схожа позиція і в Олени Шевченко, на її думку, поліція має створити стратегію взаємодії та мати чіткий алгоритм роботи при охороні мирних зібрань. «Важливо також вести превентивну роботу з радикалами та передавати дані до СБУ», – підсумовує вона.

На думку поліцейського Андрія Ткачова необхідно вивчити досвід інших країн, а також він вважає, що комунікаційна стратегія має бути загальна, по напрямках, а в рамках неї також по взаємодії із ЛГБТ. «У багатьох стереотипів повно, то зрозуміло як вони побудують взаємодію. А якщо будуть загальні стандарти, то всім доведеться їм слідувати», – переконаний поліцейський.

Водночас, на думку Руслани Панухник окрема додаткова стратегія ще більше забюрократизує систему: «На мою думку, на жаль, незважаючи на те, що комунікація будується на особистих зв’язках – це єдиний дійсно ефективний формат кооперації із правоохоронними органами на даному етапі».

Активістка вважає, що лише співпраця із союзниками, а також їх поступове розширення серед людей, які приймають рішення, разом із напрацюванням кращих практик взаємодії з поліцією, зможуть змінити ситуацію на інституційному рівні.

 

Підготувала Ліза Кузьменко

Матеріал створено за підтримки Freedom House в Україні

[1] Національної ЛГБТІ-конференція проходить щорічно починаючи з 2008 року. У 2019 році конференція була присвячена темі «Шлях до рівності: змінюємо країну разом!» та відбулася з 11 по 13 вересня  у Києві.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: