Безкарність, що породжує нові злочини: чому важливо створити ефективний механізм покарання воєнних злочинців

Росіяни розстріляли шістьох наших військовослужбовців, які потрапили до полону. Про це повідомив Офіс Генерального прокурора. Згідно з попередніми даними, українських захисників взяли в полон під час штурму наших позицій на сході. Кримінальне розслідування вже розпочато. 

Що може стати інструментом притягнення російських злочинців до відповідальності — в ефірі марафону «Єдині новини» журналісти розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини. Олександр Павліченко поділився своїми оцінками ситуації.

Сучасна війна Росії проти України відбувається фактично в прямому ефірі. Ми отримуємо інформацію майже без затримок через відеоматеріали, які фіксують факти воєнних злочинів. Останні дні принесли чергові шокуючі приклади, але це, на жаль, є звичною практикою російської армії, випробуваною в Сирії, Чечні, Грузії та інших країнах.

— Російська сторона завдяки відчутій безкарності продовжує вчиняти жахливі дії. Більше того, росіяни хизуються цими злочинами, публікуючи відповідні матеріали. Водночас необхідно розуміти, що те, що ми бачимо, — це лише частина. Невідомих і незадокументованих злочинів значно більше, і це має бути розслідувано, — зауважує Олександр Павліченко.

Кожна нова публікація воєнних злочинів викликає резонанс і стимулює правоохоронні органи України. Вони повідомляють, що розпочинають розслідування, фіксують докази, передають матеріали до міжнародних інстанцій із закликами до негайної реакції. Проте, на жаль, у світі не існує міжнародної інстанції, яка б мала реальний вплив та механізмів переслідування або ж притягнення до відповідальності. 

Міжнародний кримінальний суд (МКС) є важливою інстанцією, яка займається збором доказів і відкриває справи щодо воєнних злочинів. Але зазвичай відповідальність несуть представники вищого командування. Наразі у справі російсько-української війни видано шість ордерів на арешт високопосадовців, причетних до злочинів проти людяності та воєнних злочинів.

— Ті, хто потрапив у полон – некомбатанти, які вже склали зброю, – перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права. Однак цей захист є досить умовним у польових бойових умовах. Виконавці цих злочинів фактично ігнорують міжнародні норми та стандарти. Хто і як може вплинути на ситуацію? Ми можемо й повинні говорити про це з найвищих трибун і вимагати відповідних дій. Але водночас маємо самі проводити розслідування – я маю на увазі Офіс Генерального прокурора, наші правоохоронні органи: Службу безпеки та Національну поліцію. Вони повинні збирати максимальну кількість доказів, аби за першої ж нагоди притягнути до відповідальності тих, хто віддавав накази, а також тих, хто має командну відповідальність і виконував ці злочини. Насправді, найімовірніше, правосуддя настане безпосередньо на полі бою, і ці особи будуть ліквідовані, — наголосив виконавчий директор.

Чому Інтерпол не є ефективним у переслідуваннях за воєнні злочини?

Російські військові, які вбивають українців, повертаються додому, відпочивають у курортних містах типу Анталії, де їх могли б затримати представники Інтерполу. Однак цього не відбувається, навіть за наявності офіційних запитів на їхній арешт. 

Інтерпол ще з 2014 року відмовляється розглядати подібні ордери, видані нашими правоохоронними органами. Причина — вони вважають, що це питання збройного конфлікту. Більше того, вбачають в таких ордерах елементи політичного переслідування. Це звучить цинічно, але саме так вони мотивують свою відмову відкривати розшукові дії.

Були навіть випадки, коли Інтерпол затримував українців, зі статусом учасників бойових дій, через запити Росії. Росія звинувачувала їх у якихось вигаданих злочинах. Це показує, як Росія впливає на цю міжнародну організацію, використовує її для своїх цілей.

Очевидно, цю ситуацію треба змінювати. Або Інтерпол має взяти на себе відповідальність за переслідування міжнародних злочинців, або потрібно створити нову структуру, яка займатиметься злочинами, які прирівнюються до воєнних і потребують переслідування. 

— Це допомогло б досягти справедливості та хоча б частково протверезило тих, хто зараз почувається безкарним. Адже ці люди, відчуваючи безкарність, продовжують вчиняти воєнні злочини: розстріли українських військовополонених комбатантів, які здаються в полон, причому це часто супроводжується їхнім публічним оприлюдненням.

На це потрібно реагувати вже зараз — на політичному рівні. Світ має визнати недосконалість існуючої системи кримінального переслідування й реформувати її. І це стане одним із важливих висновків після війни. Переслідування злочинців має стати невідворотним.

Якою є міжнародна практика та реальні приклади притягнення до відповідальності подібних злочинців?

Це практика універсальної юрисдикції, яка сьогодні застосовується низкою держав, зокрема Францією, Швейцарією, Німеччиною, Польщею. Однак зрозуміло, що вбивці, про яких йде мова, навряд чи поїдуть до цих країн, щоб їх змогли затримати. Проте запит стосується існуючої практики. 

Окрім універсальної юрисдикції, існує також екстериторіальна юрисдикція, яку застосовують, наприклад, Сполучені Штати Америки. Вони можуть відкривати провадження щодо злочинів, вчинених проти їхніх громадян за кордоном, зокрема в Росії або на окупованих територіях України, і переслідувати винних відповідно до свого законодавства.

В універсальній юрисдикції, наприклад, Федеративна Республіка Німеччина розпочала кримінальне провадження щодо злочинів, вчинених проти їхнього громадянина в Херсонській області. Аналогічні дії вживали Франція та Швейцарія, які переслідували осіб, причетних до злочинів проти людяності в Колумбії або геноциду в Руанді.

Чи можливе створення нового міжнародного інструменту?

Якщо говорити про створення нового міжнародного інструменту для переслідування воєнних злочинців, варто зазначити, що така структура повинна бути наділена відповідним мандатом. Наразі такі мандати затверджуються регіональними установами, такими як Європейський Союз чи Рада Європи, або ж глобальними – Організацією Об’єднаних Націй. Міжнародний кримінальний суд також був створений під егідою ООН. 

Україна має визначити стратегію. Це може стати питанням на десятиліття, оскільки важливо убезпечити інші держави від подібних злочинів у майбутньому. Непритягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах створює небезпечний прецедент, і Україна, відповідно, має зробити все можливе, щоб цього не сталося. Я вважаю, що за підсумками цієї війни Україна повинна стати більш небайдужою до того, як у світі відбувається притягнення воєнних злочинців до відповідальності. Ми маємо бути солідарними з тими, хто переслідує винних у злочинах – як у Центральній Азії, так і в Африці, де триває низка війн і конфліктів. Це може стати одним із завдань України в повоєнний період.

У співпраці України з іншими державами у питанні екстрадиції злочинців, слід зазначити, що існують як двосторонні договори про співпрацю та видачу злочинців, так і багатосторонні угоди, такі як Європейська конвенція про екстрадицію. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber