Вона згадує цю історію і досі не розуміє, як це могло сталося. Як за один день щаслива, життєрадісна дівчина-студентка втратила найцінніше, що є в житті – здоров’я та дитину. Через автомобільну аварію Вікторія Щербина стала інвалідом першої групи довічно і живе на 800 грн. на місяць. Винуватець трагедії – (колишній начальник податкової) досі не сплатив ані копійки компенсації.

Це сталося 9 серпня 1999-го. 22:00, траса Одеса-Київ, автомобільна аварія, одна людина загинула на місці … Дівчину, що лежить в 3 метрах від машини відвезли в несвідомому стані до лікарні, не дочекавшись швидкої, вона була з важкою травмою.

Водій, який спричинив аварію, тримався за грудну клітку і намагався пояснити працівникам АЗС «Вікторія», які збіглися на допомогу, що загиблий пасажир і є водій, але ніхто йому не повірив.

Через якийсь час під’їхала швидка, яка забрала другу дівчину, яка перебувала всередині салону автомобіля новенького Опель-Омега.

Минуло 5 років. Винуватцю аварії, який перевищив швидкість і покалічила долі трьох сімей, подарували свободу від держави, засудивши його на 7 років із застосуванням амністії.

А що ж з потерпілими? Жодної копійки компенсації від винуватця трагедії вони не отримали. Більш того, на момент аварії винуватець у трагедії обіймав посаду начальника податкової інспекції Іллічівського району в м. Одесі, а в подальшому – посаду начальника відділу Одеської обласної Державної податкової адміністрації, тобто був високим чиновником державної влади і далеко не бідною людиною. Протягом 4-років поки йшло слідство він завбачливо позбавлявся від свого майна. Продав аварійний автомобіль, на якому здійснив злочин, квартиру в м. Одесі і дачу на морському узбережжі.

Слідчими органами систематично порушувалося чинне законодавство: арешт на майно накладено не був, процесуальні строки були занадто затягнуті (розслідування та судовий розгляд справи тривали понад 6 років).

Але ж це не всі жертви трагедії. Винуватець несе на собі гріх вбивства ненародженої дитини. Дівчина з важкою травмою була вагітна, дитину лікарям спаси не вдалося, а вона залишилася глибоким інвалідом на все життя, прикутим до ліжка.

Для забезпечення життя за рішенням суду вона має право на щомісячні компенсаційні виплати, але, на жаль, всі виконавчі листи повертаються бумерангом назад без виконання.

Численні судові розгляди на національному рівні не можуть поставити крапку в цій справі. Вся надія на Європейський суд з прав людини.