Аналіз дискусії «Які перспективи декриміналізації секс-праці, вживання медичної коноплі і ВІЛ-статусу?» яка відбулася у рамках IV Національної правозахисної неКонференції
10 грудня 2019 року у рамках IV Національної правозахисної неКонференції відбулася перша майстерня Української Гельсінської спілки з прав людини на тему: “Які перспективи декриміналізації секс-праці, вживання медичної коноплі та ВІЛ-статусу?”
Темами для публічного обговорення були:
- Декриміналізація ВІЛ: поточна ситуація і перспективи вирішення проблеми.
- Декриміналізація секс-праці у 2020 році як механізм захисту прав людини секс-працівників.
- Декриміналізація вживання медичної коноплі – один з викликів громадянського суспільства.
Також в рамках обговорення відбувся звіт по роботі Мережі громадських приймалень УГСПЛ щодо надання правової допомоги та презентація чат-боту з юридичної допомоги вразливим групам від УГСПЛ. Звіт підготувала керівниця мережі громадських приймалень УГСПЛ Наталя Козаренко.
Спікерамі на майстерні були:
Олена Стрижак, головуюча правління БО “Позитивні жінки”, з доповіддю по адвокації змін в Законодавство України щодо декриміналізації статусу ВІЛ;
Наталія Ісаєва, директорка БО “Легалайф-Україна”, з роз’ясненнями щодо нюансів законодавчого врегулювання секс-праці в Україні, а також з обгрунтуванням негативної позиції спільноти секс-працівників стосовно планів запровадження в Україні моделі боротьби із кінцевим попитом;
Назарій Совсун, голова ГО “Контркультура”, з доповіддю щодо поточної ситуації зі змінами в Законодавство стосовно декриміналізації вживання медичного канабісу.
В обговоренні взяло участь багато активістів та правозахисників серед яких була і Головуюча правління Євразійської жіночої мережі зі СНІДу Світлана Мороз.
Експертка УГСПЛ з законотворчої діяльності Олена Семьоркіна, яка була спікеркою та модераторкою цієї майстерні підготувала аналітичне резюме дискусії яка тривала майже дві години.
Олена Семьоркіна (УГСПЛ): «В майстерні «Які перспективи декриміналізації секс-праці, вживання медичної коноплі і ВІЛ-статусу?» разом колегами згадували тривалу історію просування ініціатив скасування адміністративної відповідальності за проституцію та з декриміналізації спільної роботи секс-працівників (спільна робота – не сутенерство). Слід чітко відмежовувати злочини торгівлі людьми, проти статевої свободи і статевої недоторканості, від інтимних стосунків дорослих повнолітніх дієздатних людей, за власною згодою. В останні держава не повинна втручатись.
Майже три роки триває боротьба за скасування кримінальної відповідальності за свідоме зараження вірусом імунодефіциту, адже за цей час вже напрацьовані і регламентовані нормативно-правовими актами методики запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині, впроваджені успішні практики АРТ для зниження вірусного навантаження до «невизначеного». Останні досягнення також убезпечують партнерів/партнерок ВІЛ-позитивної людини від зараження вірусом. Тому, держава просто повинна усунути колізії в законодавстві та практиці його застосування.
Відсутній прогрес у просуванні стратегічної парадигми державної політики щодо наркотиків, яка визначена як потреба у всебічному переході від карального, кримінально-правового спрямування антинаркотичних заходів до лікувально-профілактичних як найбільш плідних у контексті подолання наркоманії. Процес постійно гальмується Національною поліцією України через непогодження змін до Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 “Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу” в частині збільшення розмірів окремих речовин, включених до таблиць, з метою приведення їх розмірів до рекомендацій Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН і кращих міжнародних практик. Зміни до цього наказу вже пройшли необхідні експертизи, мають розрахунки та навіть декілька разів подавались до Міністерства юстиції України для державної реєстрації. Але наразі ця робота повністю зупинена.
Не внесення змін до цього наказу є першою та головною ознакою потенційної репресивної політики, яку держава починає застосовувати до людей з наркозалежністю. Такі люди і надалі будуть нести відповідальність, фактично, за прояви хвороби, що матиме наслідком продовження практики притягнення їх до кримінальної відповідальності за зберігання незначної кількості психоактивних речовин (які людина має при собі для власного вживання)».
Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.