Публікація

Активістка Інга Дуднік: «Якомога швидше необхідно ратифікувати Стамбульську Конвенцію»

Нове інтерв’ю з серії “Правозахисниці, які змінюють Україну”, яке підготувала гендерна експертка Тамара Марценюк. На питання відповідала Інга Дуднік, виконавча директорка ГО «Територія успіху» з Кропивницького, яка входить до Української Гельсінської спілки з прав людини.

Інга Дуднік – виконавча директорка громадської організації «Територія успіху» (м. Кропивницький), яка з 2010 року входить до УГСПЛ і «сприяє дотриманню прав кожної людини, впроваджуючи засади верховенства права та демократії в реальне життя»[1]. Пані Інга має досвід як правозахисної, так і аналітичної роботи. З 2007 року  видано 9 досліджень  із питань  дотримання прав людини. Тематика стосується прав дитини, доступу до інформації, паспортної системи як чинника реалізації соціально-економічних прав людини, захисту персональних даних. Окрім того, Інга Дуднік має досвід упровадження змін до нормативно-правових актів. Активно займається тренерською діяльністю, авторка таких тренерських програм як  «Профілактика домашнього насильства», «Доступ до публічної інформації», «Захист персональних даних в контексті прав людини», «Організація кампаній адвокасі», «Участь у процесі прийняття рішень».

Inga Dudnik 1

– Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

– Важко згадати, що саме стало відправною точкою і коли викристалізувалося розуміння, що ті цінності, з якими я жила, і є права людини. Спочатку мені здавалось, що життя мене привело на цю стежку якимись незвіданими, чи не містичними шляхами. Але зараз я розумію, що інакше не могло бути: усе, що зі мною відбувалось, то були логічні кроки до саме моєї стежини.

Спочатку я, працюючи в школі, була волонтеркою дитячої екологічної громадської організації «Флора», яка залучала дітей до екологічної діяльності, працювала з «важкими» дітьми. Потім стала керівницею декількох правозахисних проектів вже на професійній основі, бо знаходила саме в цій роботі свою самореалізацію. Згодом ми зрозуміли, що проблем набагато більше, і вони набагато глибші; вирішувати їх у рамках дитячої організації просто немає можливості. Саме тому з’явилась громадська організація «Територія успіху». Коли ми в 2008 році  її створили, то вже розуміли, чим і як маємо займатись.

Є кілька людей, які вже багато років працюють у питаннях захисту прав людини і які стали для мене вчителями та провідниками. Саме Євген Захаров, Олександр Степаненко, Олександр Букалов та Володимир Яворський стали моїми наставниками, чия думка для мене завжди важлива.  

1.12.15 шина року

Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

– Я маю дві вищі освіти, але вони не є навіть дотичними до правозахисту, – педагогічну та економічну. Тож уся моя освіта в галузі прав людини неформальна. Першим значним освітнім кроком у цьому напрямку для мене була П’ята школа з прав людини, яку проводила Харківська правозахисна група.

Серед численних тренінгів хотілось би виділити тренінг із питань запобігання насильству в сім’ї за «Програмою рівних можливостей та прав жінок України» від ПРООН і стажування у Данському інституті прав людини.

– З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

– У правозахисті всі теми дуже тісно пов’язані між собою! Сфера моїх професійних інересів – це теми доступу до інформації, захист права на приватність, свобода пересувань, реалізація соціально-економічних права та превенція катувань і жорстокого поводження. Дотичними до цих тем є  питання недискримінації та рівності в соціальній та економічних сферах.

14.03.16 флешмоб проти насилля

– Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

– Працювала з питаннями захисту жертв домашнього насилля. Для будь-якого правозахисника важливо не тільки допомагати конкретній жертві порушень прав людини  в конкретній ситуації, але й сприяти створенню механізмів захисту прав. Тож після того, як вступив в силу Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (2001), дуже важливо було зробити  так, щоб він запрацював. Потрібно було працювати з людьми, на яких держава поклала обов’язок попереджати та захищати жертв насилля. Починаючи з 2010 року було проведено більше 50 освітніх заходів для працівників міліції. Щороку проводимо профілактичні освітні заходи в навчальних закладах області: школах, вишах І,ІІ,ІІІ та ІV рівнів акредитації.  Юристи активно консультують жінок – клієнток соціальних центрів.

– На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

– На сьогодні правозахисний рух в Україні є видимим і з кожним днем стає більш потужним гравцем.  Повільніше, ніж нам би хотілось, але Україна рухається вперед. Беззаперечним успіхом правозахисників є створення національного превентивного механізму.

Inga Dudnik 2

– І з якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

– Найголовнішим викликом є війна і все, що з нею пов’язане. Але також існує багато питань, які напряму не стосуються військових дій – вони лежать в площині звичаєвого права: людям важко відмовитись від патерналізму та від споживацької психології, взяти відповідальність за своє життя на себе.

Та й реформи у нас проводяться, на жаль, здебільшого для створення відповідної картинки на міжнародному рівні, а не для реальних змін у житті суспільства. І чим далі від центру знаходиться регіон, тим яскравіше ці проблеми виражені.

– На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

– Не схиблю, якщо скажу, що в сучасному світі неможливо відокремити питання захисту прав людини від питань гендерної рівності. Саме тому, я думаю, що правозахисний рух приділяє достатньо уваги цим питанням.

01.2311 тренінг для грантерів

– Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

– Якомога швидше необхідно ратифікувати «Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Стамбульська конвенція). Потрібно не тільки привести у відповідність до неї нормативні акти України, але й забезпечити ефективні механізми реагування на прояви гендерного насильства, запровадити кращі світові практики корекційної роботи з агресорами, проводити  політику, направлену на формування у суспільства нульового рівня толерантності до насильства.

– Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

– Молодь та однодумці.

 Спілкувалась Тамара Марценюк

[1] http://helsinki.org.ua/orhanizatsiya/hromadska-orhanizatsiya-terytoriya-uspihu/

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: