Аксана Філіпішина від УГСПЛ виступила в Гаазі по темі воєнних злочинів проти дітей
Представниця Української Гельсінської спілки з прав людини в складі української делегації виступила в Гаазі з доповіддю щодо злочинів проти дітей в умовах збройного конфлікту.
4 грудня в межах 23-ої Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду (МКС) відбувся окермий захід на тему: «Глобальний діалог про правосуддя щодо дітей в умовах збройного конфлікту: перспективи та стратегії в Україні та за її межами».
На цьому окремому заході учасники розглянули стратегії та бачення, розроблені суб’єктами правосуддя в Україні, Судані, Палестині та Колумбії для документування, розслідування та судового переслідування злочинів проти дітей, скоєних під час збройних конфліктів. Основною метою заходу стало сприяння кращому розумінню впливу конфлікту на дітей та зміцнення цілісних та дружніх до дітей процесів правосуддя.
З доповіддю в складі української делегації виступила заступниця керівника аналітичного відділу УГСПЛ Аксана Філіпішина. Вона зазначила, що методи воєнних злочинів проти українців і випробування міжнародної реакції на це Росія відточувала ще з 2014 року. Країна-окупант ще тоді всіляко перешкоджала передачі дітей з інституцій Криму, частин Луганської та Донецької областей українській стороні, а потім організувала під патронатом президента Путіна та його представника Павла Астахова так звані «потяги надії», якими українських дітей вивозили до різних регіонів Росії і передавали на виховання росіянам.
Через порушення Росією своїх зобов’язань за четвертою Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час війни, Україна досі не отримала інформацію про переміщених дітей і не може встановити реальних масштабів цього явища. 50 тисяч дітей проживали в Маріуполі до повномасштабного вторгнення. Ми не знаємо скільки дітей загинуло, а скільки було депортовано до Росії. За оцінками різних джерел українські діти переміщені у понад 40 регіонів Росії, що ускладнює їх ідентифікацію та доступ до інформації про них.
Депортацію дітей російська сторона проводить як під виглядом гуманітарної місії для рятування життя, так і під виглядом оздоровлення. Аксана Філіпішина звернула увагу на те, що українська сторона при цьому не використала міжнародні механізми повернення дітей з депортації. Через це повернення кожної дитини не несе системності і немає можливості задокументувати кожен випадок депортації. За час утримання викрадених українських дітей на своїй території, російська сторона займається активним перевихованням та оформленням їх як громадян Росії.
– Я б хотіла привернути увагу до проблеми відсутності на національному і міжнародному рівні стандартів про забезпечення найкращих інтересів дитини у кримінальному процесі, яка є потерпілою через збройний конфлікт. Ані Пекінські правила, ані керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, ані загальний коментар №14 Комітету ООН щодо права дитини на приділення першочергової уваги найкращим інтересам дитини, не містять рекомендацій щодо особливостей поводження з дітьми у кримінальних провадженнях, пов’язаних із збройним конфліктом. Насамперед це питання захисту персональних даних і використання дітей, які фігурують у кримінальному процесі у публічних заходах, в тому числі на національному та міжнародному рівні, участь у телевізійних програмах тощо, – Аксана Філіпішина.
Питання критеріїв відбору та підготовки спеціалістів, які працюють з дитиною, постраждалою від воєнного злочину: прокурорів, слідчих, психологів, соціальних працівників. Якій статус, форми та методи супроводу постраждалої дитини мають неурядові організації, які переважно сьогодні сприяють поверненню українських дітей? Ці питання потребують відповідей і об’єднання зусиль для їх врегулювання – зауважила також аналітикиня УГСПЛ.
Точна кількість, обсяг і масштаби злочинів проти дітей та тих, хто постраждав від них, досі не визначені, але Офіс Генерального прокурора наразі розслідує понад 3800 справ, у яких потерпілими є діти.