2,5 тисячі дітей з вразливих категорій і досі перебувають за межами України
На початку повномасштабного вторгнення чиновники столичної Служби у справах дітей та сім’ї, а також Центру соціально-психологічної реабілітації №1 призначали опікунами дітям, яких релоковували за кордон, своїх родичів. Серед них були і чоловіки призовного віку, які після виїзду за межі України, «розчинялись» у невідомому напрямку. Більше того, доля 13-ьох дітей, яких начебто вивезли до Німеччини, і досі не відома. Такі заяви зробив Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець. Ці факти вже перевіряє прокуратура Деснянського району столиці. Про проблеми, які існують з поверненням українських дітей в ефірі Громадського радіо розповідала заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина
«На початку повномасштабного вторгнення служби діяли на власний страх і ризик»
За фактом озвученої Уповноваженим ВРУ з прав людини інформації столична прокуратура розпочала кримінальне провадження. Правоохоронці мають встановити всі обставини.
Те, що такі факти могли мати місце, і не лише у Києві, не відкидає заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина. За її словами в перші дні повномасштабного вторгнення інституції, у яких перебували діти, діяли на власний страх та ризик.
– Ви пам’ятаєте, як швидко просунулись колони російської техніки вглиб території України і як швидко населені пункти опинялись в окупації. Власне, в перші ж дні під загрозою була і столиця. І в той момент багато українців, а серед них і працівники різних державних органів та установ в першу чергу рятували свої життя та евакуйовувались самі зі своїми родинами. Тому супровід дітей, які перебували під захистом держави, був ускладнений. Більше того, на той момент не існувало ніяких урядових постанов, інструкцій або інших документів, які б врегульовували процес релокації дітей, тим більше – за кордон. Хочу нагадати, що перша постанова Уряду з’явилась лише наприкінці березня 2022 року, потім правила змінили влітку 2023 року. Тож, в перші дні великої війни, служби по всій країні самі шукали куди, як вивезти дітей – на власний розсуд та ризик, – зазначила Аксана Філіпішина.
Аналітикиня вважає, що проблеми з групами українських дітей, евакуйованих за кордон – набагато ширше, ніж питання їх супроводу заради уникнення мобілізації.
– Переважна більшість, мова про понад 90%, супроводжуючих – це жінки. Хочу зазначити, що у нас були зафіксовані випадки усиновлення та оформлення опіки, після яких родина виїздила за кордон. А опісля, наприклад, мати поверталась в Україну, щоб «віддати назад» дитину. Тож маніпуляції з мобілізацією є. Це питання набагато глибше, ніж випадок із супровідниками, – підкреслює Філіпішина.
«Вирішувати це питання потрібно на вчора»
За даними Національної служби у справах дітей донині за кордоном перебуває близько двох з половиною тисяч маленьких громадян України. Хоча держава вже вирішила питання і дозволила українцям за кордоном брати малечу під опіку або ж усиновлювати, чимало дітей знаходиться під опікою тієї держави, в якій опинились.
– Потрібно розуміти, що як тільки громадянин перетинає кордон тієї чи іншої країни, його життя йде за її правилами та законами. У багатьох країнах через суди призначили опікунів – представників своїх служб або ж навіть громадян. Тож сьогодні, щоб повернути дитину в Україну потрібно «перепризначити» їй опікуна – це відбувається через суди.
У деяких країнах вже навіть є заборони на повернення українських дітей – сиріт в Україну. Проблеми виникали і в Німеччині, і в Італії.
– Наприклад, за нормами Гаазької конвенції 1996 року стороною якої також є Україна, якщо дитина перебуває у країні довше одного року, то вона опиняється під опікою тієї держави. А українці вже більше двох років! Як можна вирішити це питання? Наприклад, укладати двосторонні угоди між країнами, які б передбачали на яких умовах діти будуть знаходитись за кордоном, як їх будуть повертати в країну громадянства. Вирішувати це питання потрібно на вчора. Але Україна, наскільки мені відомо, має подібний документ лише з Литвою, – підкреслила заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber