Верховній Раді України

21 червня 2004 року в м. Києві відбулися громадські слухання щодо змін до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, в яких узяли участь: Рада українських правозахисних організацій; Харківська правозахисна група; члени правління Міжнародного товариства “Меморіал” (з Воронежа і Санкт-Петербургу); керівник проекту з питань реабілітації Ян Рачинський (Москва); представники Мін’юсту, МВС, СБУ, Верховного Суду, Прокуратури, архівних установ, Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, представники комісій з поновлення прав реабілітованих, Київського та обласних відділень Товариства “Меморіал” ім. В. Стуса, учені НАНУ та народні депутати  України – голова Комітету з прав людини Г. Удовенко та голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні Л. Лук’яненко.

Учасники слухань констатують:

Закон “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” був ухвалений до проголошення України незалежною державою 17 квітня 1991 року. За минулі 13 років змінився політичний статус України, змінилися соціально-політичні умови, тому цей закон явно застарів. По-перше, він багато що просто не міг передбачити; по-друге, він став суперечити нормативній базі української держави у сфері соціального захисту; по-третє, він дискредитує українських громадян проти реабілітованих громадян Російської Федерації та інших держав – колишніх республік СРСР.

Народні депутати України – колишні політичні репресовані у співпраці з іншими депутатами від 1994 року проробили велику працю у справі покращення чинного закону або вироблення нового його тексту, одначе й досі ці зусилля не дали бажаного результату, позаяк певна частина депутатів парламенту сприймає незалежну Україну за продовжувача УРСР. Для неї проголошення незалежності 1991 року не було розривом з попереднім окупаційним режимом. Під їхнім впливом суди й досі вояків УПА називають зрадниками, а реабілітацію такі депутати розцінюють як просте виправлення помилок у межах старого ладу.

Частина народних депутатів не допускає змін закону від 17.04. 1991 р. не тільки щодо реабілітації учасників збройної боротьби за незалежність України, але й у частині поширення закону на осіб, які постраждали від політичних репресій їхніх батьків чи опікунів. Ці депутати не вважають сучасну пенсію воякам УПА у розмірі 85 гривні принизливо-жебрацькою і не бажають її збільшувати бодай до розмірів пенсій ветеранам Другої світової війни. Вони не прагнуть до встановлення справедливості в нашому суспільстві.

З огляду на вище сказане, учасники громадських слухань звертаються до Верховної Ради України з клопотанням розглянути в найближчий час проекти закону “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”

– припинити політичну дискримінацію борців за незалежність України і визнати їхні заслуги перед Україною;

– припини економічну дискримінацію борців за волю Батьківщини і призначити їм пенсії на рівні ветеранів Другої світової війни;

– передбачити в новому тексті закону розв’язання всіх тих проблем, що не розв’язані в чинному законі, а передбачені в поданих законопроектах.

Доручити учаснику громадських слухань народному депутатові України Л. Лук’яненку – авторові одного з проектів закону – ознайомити Верховну Раду України з цим Зверненням.

Голова зборів-слухань       Євген Захаров

М. Київ,

21 червня 2004 року