Публікація

Відкрите звернення до Генерального прокурора: «Захистіть громадянина від квартирної мафії та її агентів – професійних суддів, нотаріусів, адвокатів та інших правоохоронців»

12 липня 2013 року суддя Солом’янського районного суду м. Києва Бобровник Олександр Вікторович постановив перше завідомо неправосудне судове рішення у цивільному спорі щодо квартири, яка ще у 2006 році була прийнята, як спадщина за заповітом від померлої тітки її племінником – Олександром Васильовичем Кучерявенком.

Насправді спору, як такого, не було. Рішення судді Бобровника від 12.07.13р. було заочним. Відповідач Кучерявенко нічого не знав про позов, який був поданий до нього начебто громадянкою Бутко Алевтиною Борисівною. Чому начебто? А тому, що громадянка Бутко особистої участі у справі теж не брала, пояснення суду не надавала і по теперішній час достеменно не відомо, чи знає ця пані про кричущі судові злочини, які суддя Бобровник зухвало і безупинно продовжує коїти в її ім’я, чи швидше тих осіб, які ховаються за ним. За два з половиною роки безперервних судів між Бутко і Кучерявенком всі з яких за дивним збігом перебували у провадженні судді Бобровника, нам так і не вдалося побачити цю втаємничену пані, ні у судовому засіданні, ні деінде.

Отже, 18.06.13р. на розгляд до судді Бобровника надійшов цивільний позов Бутко з більш, ніж серйозними матеріальними вимогами до Кучерявенка. Ні позивача, ні відповідача Боровник в судове засідання не викликав і вже 12.07.13р. повністю задовольнив всі вимоги позивачки:

– встановити факт проживання Бутко з Кодій Д.Є. (тітка Кучерявенка) однією сім’єю;

– визнати Бутко спадкоємницею за законом четвертої черги;

– визнати недійсним заповіт на ім’я Кучерявенка;

– визнати за Бутко право власності на квартиру покійної тітки Кучерявенка.

19 листопада 2013 року Апеляційний суд м. Києва скасував заочне рішення Бобровника від 12.07.13р., як геть необґрунтоване, і виніс нове рішення у справі про повну відмову у задоволенні позовних вимог Бутко, а саме:

– у визнані факту проживання Бутко з тіткою Кучерявенка – відмовити;

– у визнанні Бутко спадкоємницею за законом – відмовити;

– у визнанні заповіту на ім’я Кучерявенка недійсним – відмовити;

– у визнанні за Бутко права власності на квартиру – відмовити.

Бутко не оскаржувала зазначене рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.11.13р. до суду касаційно інстанції; тому за 20 днів воно  набуло законної сили і на сьогоднішній день залишається чинним. У термінах Європейської Конвенції таке рішення іменується остаточним на національному рівні. Проте наявність остаточного рішення зовсім не означає, що «Бутко» відступила, а суддівські безчинства пана Бобровника у цій справі припинились.

03 грудня 2013 року Кучерявенко звернувся до Солом’янського райсуду м. Києва з власною позовною заявою про визнання за ним права власності на тітчину квартиру в порядку спадкування за заповітом. Суддя Бобровник не постидався прийняти позов Кучерявенка до свого провадження і, як логічний результат, розгляд цієї справи триває понині. Користуючись дивною поблажливістю органів прокуратури, суддя Бобровник продовжує маніпулювати процедурою, постановляти нові і нові завідомо неправосудні судові рішення, знищувати унікальні докази у справі та в інший спосіб цинічно глумитися з правосуддя.

На початку 2015 року Кучерявенко довідався, що 31 березня 2014 року суддя Бобровник постановив повторне рішення у справі за ідентичним позовом Бутко до Кучерявенка, резолютивна частина якого буквально, тобто слово в слово відтворила скасоване рішення цього судді від 12.07.13р.:

– встановити факт проживання Бутко з Кодій однією сім’єю понад 5 років;

– визнати Бутко спадкоємницею за законом четвертої черги;

– визнати недійсним заповіт на ім’я Кучерявенка;

– визнати за Бутко право власності на квартиру покійної Кодій.

Зовсім не дивно, що цей новий злочин проти правосуддя суддя Бобровник вчинив у заочній процедурі, хоча міг запросто особисто сам поінформувати Кучерявенка не раз про існуючі до нього претензії з боку невгамовної Бутко. Не дивує нас і те, що своїм рішенням від 31.03.14р. Бобровник віддав квартиру Кучерявенка невідомо кому, а потім ще майже рік продовжував робити вигляд, що розглядає позовну вимогу Кучерявенка щодо того ж самого предмету спору. Справді, хіба можна очікувати від порушника, що він сам себе буде передчасно викривати у злочині?

Що нас дивує, бентежить і безмірно обурює? Це те, що й через 9 місяців після порушення Генеральною Прокуратурою кримінальної справи проти судді Бобровника, цей достойник все ще відправляє правосуддя в країні. А найогиднішим і водночас найсмішнішим у цій історії є те, що пан Бобровник і «під криміналом» продовжує розглядає два паралельні позови між Кучерявенком та аферистами. Повний колапс!

Хоча був момент, коли здавалося, що зажевріла надія на швидке відновлення справедливості у справі Кучерявенка. Пам’ятаю, як ми з ним щиро раділи, коли довідалися, що 20 лютого 2015 року Генеральна прокуратура України нарешті розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000205 «за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, за фактом винесення упродовж 2013-2014 років суддею Солом’янського районного суду м. Києва Бобровником О.В., завідомо неправосудних рішень, що спричинило тяжкі наслідки, а саме протиправне позбавлення права власності на спадкове житло Кучерявенка О.В.». Проте, як виглядає, порушенням справи все і закінчилось. Чому слідчий прокуратури м. Києва Тимошенко В.О. втратив до неї інтерес, достеменно не знаємо, але наступний навальний наступ Бобровника з аферистами на Кучерявенка наштовхує на невеселі роздуми.

06 березня 2015 р. Кучерявенко О.В. звернувся до Солом’янського районного суду із заявою про перегляд заочного рішення та негайне закриття провадження у цивільній справі «Бутко-2», оскільки існує чинне рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.11.13р.  між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Під загрозою знову зганьбитися у вищих судах, суддя Бобровник 24.03.15р. сам скасував власне неправосудне рішення, однак провадження у справі не закрив і знову призначив її до розгляду… самому собі… .

Не зважаючи на розпочате кримінальне провадження за наслідками ухвалених Бобровником рішень саме у цій цивільній справі, відверто ігноруючи аргументовані заяви про його відвід, цей суддя продовжує втретє (!!!) розглядати шахрайський позов міфічної позивачки Бутко, яку за багаторічну судову баталію з Кучерявенком «не на життя, а на смерть» ніхто жодного разу в суді не бачив. Хоча з іншого боку, не така вже вона, ця істота, і міфічна. Адже як свідчить реєстр прав власності на нерухоме майно, Бутко вже встигла виконати скасоване неправосудне рішення Бобровника від 31.03.2014 р. і оформила на себе право власності на житло Кучерявенка – квартиру № 2 в будинку № 7 по вулиці Фучика в м. Києві.

 

І це в той час, як правоохоронними органами розслідуються три паралельні кримінальні провадження, порушені за заявами потерпілого від шахрайських злочинів Кучерявенка. Про яку якість слідства можна говорити, якщо за роки розслідувань жоден слідчий навіть не спромігся накласти арешт на об’єкт злочинного посягання. Показовою особливістю страшної реальності у справі потерпілого є те, що Кучерявенко весь час змушений судитися зі слідчими і прокурорами, не отримуючи від держави жодної дієвої допомоги у поверненні захопленого житла.

Стомившись оббивати пороги слідчих кабінетів, Кучерявенко вчергове пішов до суду і знову виграв справу у слідчого. Ще 16 вересня 2014 року Солом’янський суд скасував постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання потерпілого та наклав арешт на захоплену шахраями квартиру. Проте дане рішення суду досі слідчим не виконане. Не змінили ситуації і півдесятка скарг прокурору Солом’янського району на бездіяльність слідчого міліції Камінського Р.В.

До речі, пряму і дієву допомогу невідомим шахраям у захоплені квартири Кучерявенка надало Солом’янське райуправління міліції м. Києва. Саме озброєні співробітники цього правоохоронного органу 18 жовтня 2013 року примусово вивели Кучерявенка із власного житла та цілий день безпідставно протримали у відділку. Мотиви цієї химерної вовтузні міліціонерів стали потерпілому зрозумілі пізно ввечері, коли він не зміг потрапити до помешкання через нові броньовані вхідні двері та металеві грати на вікнах.  Без зайвого гармидеру злочинці міцно закріпились на чужій території. З того часу потерпілий перебуває на вулиці у статусі безхатченка. Про деталі фізичного заволодіння житлом Кучерявенка, останній неодноразово інформував органи прокуратури всіх рівнів і, зокрема, ГПУ. Проте даний факт зловмисної співпраці шахраїв та солом’янських міліціонерів досі залишається поза прокурорським реагуванням.

Пасивність органів прокуратури у справі Кучерявенка вражає. Навіть для відкриття кримінальної справи за шахрайською статтею Кучерявенку довелось судитися з прокурором м. Києва. Останній був змушений відкрити провадження № 42014100000000304 тільки після рішення Печерського суду від 04.03.14р. Але якого прогресу у розслідуванні цієї справи можна очікувати, якщо перебуває вона у провадженні Солом’янської міліції?

Про цілковиту неспроможність солом’янських правоохоронців надати Кучерявенку ефективний захист від розмаїтих пройдох свідчить і відсутність будь-яких результатів у розслідуванні ще однієї кримінальної справи, порушеної за його заявою.

Кримінальне провадження № 42013110090000290 було відкрите лише після того, як Кучерявенко приніс до Солом’янської прокуратури нотаріальну довіреність, якою він начебто уповноважив якусь Сокол Л.П. розпоряджатись своєю нерухомою власністю. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Змисловською Т.В.

Як з’ясувалось, ще одна міфічна істота на ім’я Сокол прийшла до Дев’ятої державної нотаріальної контори і забрала звідти один із двох оригінальних примірників заповіту, який, до речі, Кучерявенко у 2007 році сам приніс до нотконтори разом із заявою про прийняття спадщини. Проте від власного оригіналу заповіту у матеріалах спадкової справи там залишилась лише розписка невідомої пані Сокол Л.П. від 23.10.2012 року. Хто з нотаріусів і з якого дива віддав Кучерявенків примірник заповіту сторонній особі, у Дев’ятій державній нотаріальній конторі не знають. Так і відписують: «Встановити, яким саме нотаріусом  був виданий оригінал заповіту немає можливості».

Дану справу два роки поспіль розслідує слідчий Солом’янської міліції Глушко Є.М., проте винні у посвідченні фальшивої довіреності та зникненні заповіту, зрозуміло, не встановлені. Не бачить слідчий ніякого криміналу і в тому, що нотаріус Змисловська посвідчила цілу купу липових довіреностей від імені начебто Кучерявенка. Одна із них була видана на ім’я адвоката Нікіташа С.П. Назвати останнього міфічним буде неправильно, адже цей «повірений» тривалий час ходив по київських судах і від імені Кучевявенка подавав і відкликав позовні заяви, клопотання та апеляційні скарги і навіть з власної кишені платив за «клієнта» судові збори. Ясна річ, що Кучерявенко про це не здогадувався і тільки щасливий збіг обставин врятував тоді його від фатальних наслідків «правової допомоги» самозванця.

Але повернімося до судді Бобровника. На даний час служитель Феміди заходився знищити єдиний і останній оригінал заповіту на користь Кучерявенка, який десять років зберігався в архіві Дев’ятої державної нотаріальної контори м. Києва.

Як вже зазначалось вище, суддя Бобровник виявляє неабияку наполегливість у розгляді справи «Бутко-3». Що насправді не дивує, як і те, що всі заяви відповідача про недовіру суду залишаються без задоволення. Процесом фактично керує сторона позивача. Останній їх спільний з представником позивача (Чучковська А.В.) небезпечний винахід, – це призначення технічної експертизи заповіту на предмет того, «чи відповідає дата виконання підпису від імені заповідачки даті, вказаній у заповіті».

Експерти інституту судових експертиз відповіли, що, мовляв, добре, ми спробуємо, але запросили у суду додаткового дозволу на вирізання із оригіналу заповіту фрагментів рукописних записів та підписів і попередили, що після технічної експертизи об’єкт дослідження буде безповоротно втрачено, що не дозволить в подальшому проводити додаткові чи повторні його дослідження. Сторона відповідача активно заперечувала і просила спочатку провести почеркознавчу експертизу цих рукописних записів і підписів, а вже потім, в залежності від результатів – технічну. 29 вересня суддя Бобровник ухвалив: надати дозвіл експертам на вирізання рукописного тексту з оригіналу заповіту, а клопотання Кучерявенка – «вважати передчасним».

Слід відразу відзначити, що подібні експертизи є настільки рідкісними, що їх, без перебільшення, можна назвати екзотичними. Поставлене перед експертами завдання у 99% випадків є завідомо нездійсненним. Можна стверджувати, що сучасна наука не володіє методиками встановлення дати рукописного тексту, якщо звичайно не йдеться про десятки чи сотні років. Ні про що подібне ніколи ніде не читав і ні від кого не чув про «експертів», які можуть встановлювати дату вчинення напису. Наукова фантастика!

Проте логіка у злочинної зграї дуже навіть присутня. Справа в тому, що під час другого заочного розгляду у справі «Бутко-2» вони вже провели графологічну експертизу підпису-карлючки літньої жінки на заповіті і визнали, що він начебто виконаний не заповідачкою. Тоді Чучковська-Бобровник обмежили експертів завідомо вузьким предметом – дослідити «карлючку», хоча перед «карлючкою» містилась довга рукописна фраза заповідачки: «Цей заповіт прочитано мною Кодій Д.Є. вголос і підписано особисто». Проте замість того, щоби весь цей розлогий напис із одинадцяти слів дослідити засобами графологічної експертизи і зняти будь-які сумніви, злочинці замислили його знищення, а разом з текстом і останній вцілілий примірник заповіту.

Як тільки технічна експертиза призведе до втрати рукописного тексту, буде назавжди втрачена можливість встановити дійсне волевиявлення заповідачки щодо свого майна на випадок смерті. Стане також неможливим спростувати первинний висновок почеркознавчої експертизи «карлючки». Шахраї в результаті отримають додаткові аргументи для подальшої дискредитації потерпілого, виставляючи саме його аферистом. Водночас буде знищено найважливіший доказ злочинної діяльності самого Бобровника. Геніально!

Окрім цього, для Кучерявенка істотно ускладниться перспектива обґрунтування своїх претензій на спадкове майно після тітки, як спадкоємця другої черги за законом. Адже після того, як 18.10.13р. озброєний майор Солом’янської міліції Заремба вивів Кучерявенка з власної оселі, туди зайшли аферисти. З того часу вони володіють не тільки всім хатнім майном потерпілого, але, щонайважливіше, документами самого Кучерявенка, його покійної мами та тітки. Додаймо до цього те, що київські архіви не пережили воєнного лихоліття і стане остаточно зрозуміло, яке правове лиходійство затіяла пара Чучковська-Бобровник з так званою технічною експертизою заповіту.

Отже, підсумуємо:

На сьогоднішній день правоохоронними органами України розслідується три кримінальні провадження у справі потерпілого Кучерявенка:

– Провадження № 42013110090000290 порушене Солом’янською районною прокуратурою за ознаками підробки документів;

– Провадження № 42014100000000304 – прокуратурою м. Києва за ознаками шахрайства;

– Провадження № 42015000000000205 – Генеральною прокуратурою проти судді Бобровника у зв’язку з постановленням ним завідомо неправосудних рішень.

Прогресу нуль! І навіть гірше, бо ситуація чимдалі стає загрозливішою. Іменем України Бобровник зухвало продукує нові і нові неправосудні судові рішення та знищує докази. Як у власній кримінальній справі, так і в тих двох, цивільних, між злочинцями та потерпілим, які вперто продовжує розглядати, не дивлячись ні на що. Закон мовчить!

Шановний Вікторе Миколайовичу! 18 жовтня виповнилося два роки, як банда невідомих злочинців під міліцейським прикриттям витурила Кучерявенка з власної оселі і досі її утримує без жодних законних підстав. Весь цей час літній потерпілий знаходиться на вулиці. Підпорядковані Вам слідчі органи не виявляють жодного бажання припинити триваючу протиправну діяльність організованого злочинного угрупування. В такому разі, потерпілий має право поставити перед Вами декілька простих запитань, очікуючи на такі ж зрозумілі відповіді по суті:

– Хто ці особи, які 18.10.13р. встановили броньовані двері і металеві решітки на вікна його квартири (м. Київ, вул. Фучика, 7, кв. 2) і як Кучерявенку потрапити до захопленого злочинцями помешкання?

– Хто така Сокол Людмила Петрівна, і хто з нотаріусів Дев’ятої державної нотаріальної контори віддав сторонній особі власний оригінальний примірник заповіту Кучерявенка?

– Хто така 65-річна бабця з Лубен Бутко Алевтина, яка змушує суддю Бобровника безкінечно глумитися з правосуддя? Чи можуть довести своє особисте знайомство з нею її цивільні представники – Кирилець Марина Олександрівна та Чучковська Анна Вячеславівна?

– Як так сталось, що приватний нотаріус Змисловська Тетяна Василівна посвідчила дві липові довіреності на двох, начебто не пов’язаних між собою, осіб – Сокол Л.П. та Нікіташа С.П.?

– Кому в дійсності служив адвокат Нікіташ Сергій Петрович, коли з липовою довіреністю відкривав і закривав цивільні провадження від імені Кучерявенка і навіть з власної кишені сплачував за нього судові збори?

Це далеко на повний перелік осіб, які мають саме безпосереднє відношення до шахрайського заволодіння двома об’єктами нерухомої власності потерпілого у м. Києві. Ні, ми не обмовились, – пронири не погребували і батьківською садибою Кучерявенка. Але з міркувань економії, доступності та переконливості, було вирішено обмежитись лише одним епізодом.

Шановний Вікторе Миколайовичу! Внаслідок абсолютної байдужості чи повної деградації підлеглих Вам працівників Солом’янської районної та Київської міської прокуратур, літній потерпілий впродовж двох років поневіряється безхатьком просто неба.

Шановний Вікторе Миколайовичу! Наші сили на межі. Надії на рідну державу майже не залишилось. У її спроможність захистити потерпілого Кучерявенка без сторонньої допомоги з боку Європейського Суду майже не віримо. Звертаємось до Вас, напевне, востаннє. Здається, настає момент істини. Якщо судді Бобровнику дозволять знищити останній оригінал заповіту Кучерявенка, ми остаточно зрозуміємо, що звертатись до правоохоронних органів України більше немає сенсу.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що з моменту порушення кримінального провадження проти судді Бобровника пройшло дев’ять місяців, протягом яких зазначена службова особа, використовуючи відповідальне становище судді, продовжує систематичну  злочинну діяльність, з огляду на невиправдану тривалість та неефективність розслідування в інших згаданих провадженнях, а також те, що злочини, щодо яких здійснюються ці розслідування вчинені однією організованою  групою осіб, керуючись ч. 5 ст. 36, ч. 1 ст. 217, п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України, ПРОШУ:

 

1.     Об’єднати матеріали досудових розслідувань № 42015000000000205, № 42014100000000304, № 42013110090000290 в одне зведене кримінальне провадження;

2.     Доручити здійснення досудового розслідування об’єднаного кримінального провадження Головному слідчому управлінню ГПУ;

3.     Негайно зупинити проведення технічної експертизи оригіналу заповіту Кодій Д.Є. від 04.05.2005 у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз МЮ України;

4.     Негайно вручити судді Бобровнику О.В. письмове повідомлення про підозру та невідкладно ініціювати належні процедури щодо його відсторонення від посади професійного судді на час проведення досудового розслідування.

З повагою,

керівник громадської приймальні

Української Гельсінської Спілки з прав людини,

адвокат

 

О.В. Левицький

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування