Як повідомляє Центр Інформації про права людини, 22-го вересня о пів на десяту вечора неподалік від будівлі Головного управління Національної поліції в Одеській об ласті невідомі стріляли в громадського активіста, лідера міської організації партії “Сила людей” Олега Михайлика. Потерпілий пережив клінічну смерть і лише вранці прийшов до свідомості. Внаслідок попадання кулі в грудну клітину Михайлик втратив близько двох літрів крові. Активісти вважають, що замах на Михайлика міг бути помстою за його критику міського голови Геннадія Труханова та керівництва обласної поліції та прокуратури.

У той же день близько четвертої дня напали на на голову Запорізької міської організації партії “Демальянс” Сергія Лукіна. Лікарі діагностували у потерпілого активіста струс мозку. Запорізька обласна організація “Демальянсу” повідомила, що напад пов’язаний з громадсько-політичною діяльністю.

22 вересня в Кривому розі у власній квартирі був побитий активіст і волонтер Артем Морока. Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці депутат Криворізької міської ради Микола Колесник, оприлюднивши фото із закривавленим обличчям Мороки. Це не перший випадок нападу на цього активіста. Так, Мороку побили в грудні 2015-го, одразу після місцевих виборів, на яких він гостро критикував Опозиційний блок. А через місяць біля будинку, де мешкає активіст, його схопили і повезли кудись машиною.

23 вересня у Львові група з 20 осіб напала на чотирьох представників організації анархістів “Чорний стяг”. Унаслідок інциденту один з постраждалих опинився у важкому стані в лікарні. Про це на своїй сторінці у Facebook розповіла активістка організації Марта Фендер. Це не вперше, коли представники “Чорного стягу” заявляють про напади, які вчиняють щодо них. У травні вони розповіли, що невідомі напали на двох активістів “Чорного стягу”, а також поранили ножем випадкового перехожого. А за декілька тижнів до цього напали на активіста “Екологічного опору” та ветерана АТО Родіона Багаєва.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що подібні напади перестали бути поодинокими явищами. Тепер це дійсно серії насильства, що їх можна охарактеризувати як розгул, спровокований абсолютною безкарністю. Якщо до цих злочинів дійсно мають стосунок представники влади, як заявляють постраждалі, то це особливо небезпечно.

Українська Гельсінська спілка з прав людини  вимагає від правоохоронних органів докласти всіх можливих зусиль для встановлення обставин нападу та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Але, враховуючи серійний характер нападів, варто також вдатися до заходів щодо попередження майбутньої агресії проти громадських активістів. Якщо вони заявляють про погрози, то є доречним надати їм охорону та не ігнорувати джерела походження погроз.

Олександр Павліченко, директор Української Гельсінкської спілки з прав людини