26 квітня 2016 року Верховний суд окупованого Криму виніс рішення, яким визнав Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборонив його діяльність.

Українська Гельсінська спілка з прав людини засуджує ці дії окупаційної влади.

Дискримінація та переслідування кримських татар, які, вірилося, припинилися з розпадом СРСР, відродилися після окупації Кримського півострова Російською Федерацією. Оскільки Меджліс кримськотатарського народу від самого початку захоплення півострова відкрито підтримує територіальну цілісність України, життя кримськотатарської спільноти супроводжується політично мотивованими кримінальними переслідуваннями лідерів Меджлісу, викраденнями активістів, систематичними порушеннями права на свободу вираження поглядів та свободу мирних зібрань. Незаконні обшуки, затримання та допити кримських татар, які є частиною цілеспрямованої політики влади півострову, створили атмосферу страху, що змушує багатьох представників цього народу залишати Крим.

Рішення про визнання Меджлісу екстремістською організацією фактично означає перехід до нового етапу масових переслідувань не тільки всіх кримських татар на півострові та за його межами, для яких Меджліс є важливим символом їх самоідентичності, а й в цілому всіх його прихильників, які стали неугодними окупаційній владі.

Декларацією про національний суверенітет кримськотатарського народу Меджліс визначається як вищий представницький орган кримськотатарського народу, уповноважений діяти відповідно до волі цього народу. Конвенцією «Про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах», прийнятою 27.06.1989 року, передбачається право корінних народів зберігати власні звичаї та представницькі інститути, а також повагу недоторканності цінностей та інститутів корінних народів. Декларація ООН про права корінних народів та ключові міжнародно-правові акти в цій сфері затверджують права корінних народів на прийняття рішень через представників, які обираються ними самими за своїми власними процедурами, та закликають держави проводити консультації та співпрацювати з відповідними корінними народами через їх представницькі інститути.

Органи національного самоврядування кримських татар (Курултай та Меджліс) формуються шляхом реалізації виборчого права та права народу на самовизначення. Меджліс є представницьким органом, що обирається кримськотатарським народом, а заборона його діяльності спричинить за собою порушення прав цілого народу.

Всі звинувачення щодо Меджлісу з боку кримської влади зводяться до засудження та покарання за висловлювання окремих його представників, котрі відкрито виступають за збереження територіальної цілісності України та з осудом масових порушень прав кримських татар на півострові. Така ситуація явно свідчить про грубе втручання в свободу вираження поглядів та прагнення влади придушити будь-які форми інакомислення.

Крім того, визнавши Меджліс екстремістською організацією, влада Криму незаконно застосувала щодо Меджлісу законодавство Російської Федерації, дія якого не поширюється на територію України.

За словами Аркадія Бущенка, «сучасне рішення російської окупаційної влади – це міазми 1944 року. Тоді цілий народ був звинувачений та депортований. Він знайшов у собі мужність і самовідданість зібратися та повернутися на свою землю. Сьогодні спроба зберегти історичну пам’ять і самоідентичність оголошується екстремізмом. І, знаючи людожерську політику по відношенню до кримських татар з боку радянського режиму, правонаступником якого виступає Російська Федерація, можна бути впевненим, що це тільки привід для широкомасштабних утисків цього багатостраждального народу».

Рішення про заборону Меджлісу, на тлі загальної ситуації з правами людини на півострові в останні два роки, ще раз підтверджує, що політика окупаційної влади Криму спрямована на стигматизацію всього кримськотатарського народу та його переслідування, що призводить до ескалації систематичних грубих порушень прав людини.