Публікація

Права людини та основні свободи не можуть бути виключно внутрішньою справою України

10 грудня – Міжнародний день прав людини. Кожного року вже 56 разів усе людство відзначає цей день, коли Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини. Визначаючи універсальні міжнародні стандарти прав людини, ООН визнала, що вони не можуть залежати від кордонів країн і повинні бути однаково забезпечені на різних континентах. Сама концепція універсальності прав людини лежить в основі принципу обмеженого суверенітету держави. Жодна країна світу не може вільно порушувати права людини, виходячи із своїх внутрішніх інтересів. Дотримання прав людини є турботою не лише конкретної держави, але і всієї міжнародної спільноти.

На розвиток положень Загальної Декларації були прийняті інші міжнародні угоди, що визначили універсальні стандарти прав людини: Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (1966), Міжнародний Пакт про соціальні, економічні та культурні права (1966), Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950). У 1975 році були прийняті заключні документи Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва, що чітко визначили: в інтересах загальної безпеки права людини не є внутрішньою справою країн, а є предметом законного інтересу міжнародного співтовариства.

Ми засуджуємо висловлювання високих посадовців органів державної влади України та сусідніх країн, які відповідають міжнародній спільноті на звинувачення у порушенні владою фундаментальних прав людини та основних свобод, у тому числі і прав виборця, радянською риторикою про внутрішні справи країни. Такі висловлювання є методом захисту тоталітарної влади від дотримання прав людини на основі універсальних стандартів.

За минулий рік, особливо за період виборчої кампанії, кількість порушень прав людини стрімко зросла. Особливу стурбованість викликають факти незаконних арештів, катування та нелюдського поводження у перші години затримання, відмови у доступі до інформації органів державної влади та місцевого самоврядування, переслідування журналістів та тиск на ЗМІ, заборони мирних зібрань, а також залежності реалізації багатьох прав, особливо соціально-економічних, від політичних уподобань громадян.

Вибори проходять з масовими та системними порушеннями фундаментальних прав громадян. Порушення виборчого законодавства зафіксовані по всій Україні. Проте правозахисники констатують про значну кількість таких порушень, що переросли у масові системні фальсифікації, під час обох турів виборів президента у східних та південних областях України.

Бідність залишається однією з найсерйозніших проблем в Україні і уряд не вживає адекватних системних заходів для її подолання. Внаслідок такої безвідповідальної політики державної влади четверть українського населення перебуває за межею бідності, що стає однією з найважливіших причин неможливості реалізувати ними значну кількість своїх прав.

Констатуємо, що найбільшим порушником прав людини та основних свобод в Україні залишаються органи державної влади та їхні посадові особи. Правоохоронні органи протягом виборчої кампанії активно використовувалися з метою переслідування інакомислення і придушення свободи вираження. Це яскраво проявилося на переслідуванні активістів громадської кампанії ПОРА, значна кількість кримінальних справ щодо яких за допомогою правозахисників була закрита за відсутністю складу злочину.

Значною проблемою залишається безконтрольна система слідства. Тільки за статистикою в Україні відкривається вдвічі більше кримінальних справ, ніж виноситься вироків судами про засудження осіб. Тобто, приблизно у 0,5 млн. випадках злочинця не знайдено або кримінальну справу порушено незаконно. При цьому органи слідства зловживають своїм правом щодо прохання про застосування запобіжного заходу у вигляді арешту та у використанні оперативно-розшукових заходів, таких як стеження, прослуховування телефонів тощо. СБУ до сих пір без законних підстав здійснює постійний моніторинг приватної кореспонденції, що надсилається через мережу Інтернет (електронної пошти), а також слідкує за іншими діями особи в цій комп’ютерній мережі. В цьому аспекті неприпустимим є прийняття проекту Кримінально-процесуального кодексу України, в якому планується законодавчо закріпити свавілля органів влади та порушення ними фундаментальних прав на стадії слідства.

Ми вітаємо незастосування сили з боку правоохоронних органів та армії під час останніх акцій протесту проти фальсифікації результатів виборів і вирішення політичної кризи мирним шляхом. Однак констатуємо, що відновлення функції загального нагляду прокуратури не відповідає європейським стандартам щодо забезпечення права на справедливий процес.

Слід відзначити прогрес у розвитку свободи слова, особливо наприкінці року. Проте це явище слід розглядати швидше не як наслідок політики органів влади, а навпаки у супереч політики влади. Підтвердженням цього може стати блокування президентом нового закону про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, що був розроблений на основі європейських стандартів.

Українська влада зобов’язана прислухатися до конструктивної критики міжнародних правозахисних організацій та представників інших країн щодо зростання кількості порушень прав людини в Україні і вжити максимальних зусиль до виправлення ситуації.

Ситуація з дотриманням прав людини є одним з найважливіших критеріїв оцінки країни, як в політичному так і в економічному аспекті. Тому органи державної влади зобов’язані вжити негайних заходів для зупинення росту кількості порушень прав людини і забезпечити умови для їхньої реалізації у відповідності до міжнародних стандартів.

Для подальшої інформації:

Євген Захаров, Голова Правління УГСПЛ: тел. (0577) 143558;

Володимир Яворський, виконавчий директор УГСПЛ: тел. (044) 4174118, (066) 2926536

РУПОР

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування