Публікація

“Мюнхенський мирний план” для України не спрацює. Заява Української Гельсінської спілки з прав людини

У зв’язку з широким резонансом навколо заяви “12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону”, поширеної 14 лютого 2020 р. в рамках Мюнхенської конференції з безпеки,  та ескалацією бойових дій  поблизу лінії розмежування на Донбасі 18 лютого, УГСПЛ вважає необхідним висловити свою позицію щодо запропонованого плану врегулювання збройного конфлікту.

Окремі рекомендації, закріплені планом, заслуговують на увагу та справді можуть принести користь в цілях подолання наслідків збройного конфлікту. Тут передусім йдеться про необхідність співробітництва в питаннях пошуку та ідентифікації зниклих безвісти осіб, розмінування.

Натомість низка пропозицій засадничо неприйнятні, позаяк є результатом маніпулятивних інтерпретацій джерел виникнення збройного конфлікту та відповідних механізмів спрямованих на його деескалацію:

  1. Підміна понять. Збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією позначається “Конфлікт у та навколо України”. Обтічність такого формулювання виключає необхідність виведення Російською Федерацією військ з території України як одну із умов для відновлення суверенітету над тимчасово окупованими територіями, що й замовчується авторами плану. Також залишається поза увагою необхідність забезпечення Російською Федерацією гарантій основоположних прав і свобод людини на окупованих територіях, притягнення до відповідальності осіб, винних у воєнних злочинах та злочинах проти людяності в часі збройного конфлікту.  Однак, саме таке трактування суперечить тому, що Російська Федерація у порушення норм і принципів міжнародного права здійснила акт агресії проти України та за допомогою збройних, спеціальних та іррегулярних збройних формувань окупувала Автономну Республіку Криму і окремі райони Донецької і Луганської областей. Резолюції міжнародних організації, як от ООН, Рада Європи, ОБСЄ, ЄС, в оцінці збройного конфлікту в Україні послуговуються гранично чіткою термінологією «окупація»[1], “війна Росії проти України”[2] тощо.
  2. Санкційна політика щодо Російської Федерації. Послаблення санкційної політики (персональні, економічні та секторальні санкції) треба розглядати виключно через призму прогресу в процесі імплементації положень Мінських угод, стороною яких, згідно з резолюцією ПАРЄ від 30 січня 2020 р.[3], виступає Російська Федерація. Інших варіантів для перегляду режиму санкцій, чи будь-яких компромісів на цьому ґрунті, не існує.
  3. Новий безпековий діалог. На даному етапі ключовим завданням міжнародного співтовариства у забезпеченні безпекових питань є відновлення міжнародного правопорядку через виконання фундаментальних міжнародно-правових актів (Статут ООН 1945 р., Заключний акт НБСЄ 1975 р.), які гарантують територіальну цілісність та непорушність кордонів, а також забезпечення умов для застосування сторонами збройного конфлікту належного правового режиму – правил та звичаїв ведення війни, Женевських конвенцій 1949 р., та додаткових протоколів до них. В рамках чинного міжнародного права достатньо механізмів для реагування на подібні ситуації, а відтак ініціатива щодо створення нових є нічим іншим як спробою делегітимізувати міжнародні угоди, які покликані гарантувати безпеку.

 

Пост-конфліктне врегулювання в Україні повинне щонайменше базуватись на безумовному відновленні її територіальної цілісності у межах міжнародно визнаних кордонів. У цьому інтереси України та міжнародного співтовариства не можуть не співпадати.

 

_______________________________________________________________

[1] Резолюція Ради Європи 2198 (2018) “Гуманітарні наслідки війни в Україні” 

[2] Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/73/263 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року

Постанова Верховної Ради України “Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором” від 27 січня 2015 року

Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” від 18 січня 2018 року

[3] http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-DocDetails-EN.asp?fileid=28597&lang=EN&search=TWluc2t8dHlwZV9zdHJfZW46UmVzb2x1dGlvbg==

Підписати заяву

Прізвище та ім’я

E-mail

Назва організації

Список підписів:

Галина Койнаш, Харківська правозахисна група, 24 Лютого 2020, 14:50

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: