Публікація

Громадські організації закликають Президента накласти вето на закон про створення вільної економічної зони Криму

Президенту України

від Громадських організацій України,

що займаються захистом прав людини та опікуються проблемами кримчан

22 серпня 2014 р.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ

Про створення вільної економічної зони Криму

про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованої території України

 

 

Звертаємося до Президента України П.О. Порошенка накласти вето на зазначений закон через його невідповідність міжнародним стандартам прав людини та посягання на міжнародний авторитет України.

 

1. Зазначений закон ставить під сумнів досягнення української дипломатії на міжнародному рівні. Зокрема, визначаючи перелік осіб, які постраждали від окупації Криму та мають право на отримання соціальних пільг та певних державних гарантій, положення ст. 14 цього закону (див. нижче) передбачають отримання таких пільг ліченою кількістю осіб. В той же час за даними ООН кількість внутрішніх переселенців становить від 12 до 16 тис. осіб.

Фактично, таким чином поставлено під сумнів сам факт завдання шкоди Україні та кримчанам, мешканцям АР Крим.

Таким чином, цей закон призведе до істотного підривання авторитету України на міжнародному рівні, оскільки тяжкість негативних наслідків окупації Криму вже отримала своє визнання з боку міжнародної спільноти.

 

2. Закон по своїй суті порушує міжнародні зобов’язання України за ст. 14 Європейської конвенції про захист прав людини та ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції, оскільки він необґрунтовано встановлює особливі правила поводження з особами (юридичними та фізичними), які проживають у Криму або місце проживання яких зареєстроване на території півострову. Встановлення таких правил саме по собі становить загрозу дискримінації за ознакою місця проживання (наприклад, рішенням Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України було встановлено порушення ст. 14 Європейської конвенції та визнано факт дискримінації через відмову виплачувати трудову пенсію громадянину, який виїхав на постійне місце проживання за межу України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5207-17) з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов’язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта. Обов’язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України.

За таких обставин текст закону повинен був підлягати антидисримінаційній експертизі. Проте, будь-які відомості про проведення такої експертизи, а також висновки такої експертизи на сайті ВР України відсутні.

Разом з тим, обставини, за яких закон було ухвалено Верховною Радою, викликають сумнів, що текст законопроекту взагалі було піддано такій експертизі. Зокрема, законопроект було прийнято у другому читанні та в цілому ввечері 12 серпня 2014 року. Однак вранці 14 серпня 2014 року його було повторно внесено на голосування Ради та він не набрав необхідної кількості голосів і був направлений на повторне друге читання. Але за декілька годин, у той же день, 14 серпня 2014 року законопроект знову було винесено на голосування і знову прийнято в цілому.

За наявною в нас з достовірних джерел інформацією текст прийнятого закону відрізняється від тексту законопроекту, що розміщений на даний час на загальнодоступному ресурсі – сайті Верховної Ради України.

Окрім того, про факт не проведення обов’язкової антидискримінаційної експертизи свідчить зміст самого закону, який грубо порушує права кримчан та ставить їх у нерівне становище по відношенню до громадян України з інших регіонів.

 

3. Зазначений закон стимулює переселення громадян України з Криму та м. Севастополя на материкову частину України та створює правові підґрунтя для визнання Криму частиною Російської Федерації. Зокрема, законом не передбачено підтримки громадян України, які залишилися проживати у Криму та м. Севастополі, а також збереження ними реєстрації місця проживання на території півострову. Ці положення відповідають прагненню влади Російської Федерації виселити всіх «нелояльних» осіб з Криму.

Більш того, цей закон визнає кримчан нерезидентами та стимулює визнання та отримання громадянами України, що залишилися у Криму та м. Севастополі, статусу громадян країни-окупанта.

 

Попередній аналіз прийнятого Верховною Радою України та розміщеного у загальному доступі тексту закону вказує на багато чисельні порушення прав громадян України (кримчан) та у випадку підписання його Президентом призведе до підриву міжнародного авторитету України. А саме про це свідчать наступні положення закону:

 

Положення Закону

Зауваження

Використання терміну «вільна економічна зона Криму» в законі Використання для окупованого Криму терміна «вільна економічна зона», який у всьому світі має однозначне трактування як пільговий механізм залучення інвестицій, викличе неприйняття і нерозуміння позиції України (особливо в умовах застосування щодо кримської економіки жорстких санкцій ООН, ЄС, США, Канади, Японії та ін.)

 

Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальніх (вільніх) економічних зон» № 2673-XII.

Стаття 1. Визначення и мета створення спеціальної (вільної) економічної зони

… метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з ії інвесторами підприємницької діяльності для нарощення експорт товарів и услуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та услуг, залучення и впровадження нових технологій, ринковий методів господарювання, розвитку інфраструктурі прайси, поліпшення використання природніх и трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Закон офіційно призведе до визнання Кримського півострову не територією України та визнає, що адміністративний кордон АРК та Херсонської області є де-факто та де-юре державним кордоном, що передбачає:

– Введення понять «імпорт» та «експорт» між окупованим Кримом і рештою території України;

– Поширення на ці операції «зовнішньоекономічних договорів»;

– Офіційне запровадження митного, прикордонного та інших видів контролю, властивого для державного кордону, а також сплату податкових і митних платежів при перетині адміністративного кордону АР Крим та Херсонській області.

Статті 3, 5, 6, 12 Законопроекту.

В цілому, автори законопроекту фактично пропонують, щоб Україна порушила Резолюцію Генасамблеї ООН від 17 березня 2014 про територіальну цілісність України в тій частині, де йдеться:

Генасамблея «… закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи … утриматися від будь-яких дій або кроків, які можна було б витлумачити як визнання будь-якого такого зміненого статусу (АР Крим та Севастополя)».

Абз. 2 п. 12.2 ст. 12 Закону:

Незалежно від положень абзацу першого цього пункту, строк тимчасової окупації вважається також завершеним з дати набрання чинності законом України, який зупиняє дію Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Фактично, створюється ситуація, коли питання про те, чи визнавати окупацію Криму окупацією, залежить від технічного рішення (наприклад, ухвалення нового закону про захист прав кримчан з новою назвою, через що названий закон буде визнаний таким, що втратив чинність).
Підпункт 3 п. 12.3 ст. 12 Закону:

3) з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної республіки Крим або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації;

Це положення відрізняється від того, яке міститься у тексті законопроекту, розміщеного на сайті ВР. На початку це положення стосувалося платників ПДВ.

Цим положенням закону надано зворотну силу, оскільки податкова реєстрація вважається анульованою з 01 червня 2014 року. При цьому сфера дії цього положення не обмежена окремими податками або за колом осіб — тобто, стосується, наприклад, фізичних осіб-підприємців та єдиного податку.

За минулий період платники податків могли отримувати певні доходи. Цією нормою змінюється режим оподаткування вже отриманих доходів. Позбавлення певної категорії осіб (як юридичних, так і фізичних) права на застосування спрощеної системи оподаткування призведе до порушення їх права власності та застосування до них санкцій органами державної фіскальної служби.

У більш широкому контексті ця норма позбавляє підприємців з кримською реєстрацією права на ведення підприємницької діяльності або робить таку діяльність незаконною.

Важливо також, що громадяни будуть позбавлені податкової реєстрації з 01 червня 2014 року, а можливість відновити її матимуть лише після того, як центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування буде визначено відповідний порядок.

Окрім того, ця норма стимулює міграцію підприємців на материкову частину України. А також збільшення кількості безробітних осіб, що потребуватимуть державної соціальної допомоги.

Пункт 12.5 ст. 12 Закону:

12.5. Фізичні особи (іноземці, особи без громадянства, громадяни України), які мають місце проживання на тимчасово окупованій території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на іншій території України, а також юридичні особи та їх відокремлені підрозділи із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, для цілей здійснення митних формальностей визнаються нерезидентами.

Фактично, зазначена норма визнає нерезидентами осіб – громадян України, які мають кримську реєстрацію. Це позбавляє громадян, зокрема, права перевезти на територію України власне майно, включаючи транспортні засоби. Крім того, вказано норма прямо суперечить положенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (ч. 4 ст.5).
Підпункт 3 п. 12.6 ст. 12 Закону:

3) паспорт або інший проїзний документ особи, який був виданий компетентним органом держави – окупанта на території тимчасово окупованої території України, чи фізичним особам, які постійно проживають або тимчасово перебувають на такій окупованій території, вважається недійсним (не дає права) на перетин адміністративного кордону ВЕЗ Крим та державного кордону України.

За відсутності консульства чи будь-якого іншого представництва державних органів України на території Криму така норма робить неможливим виїзд громадян України до України у разі втрати документів або їх псування чи прострочення.

При цьому даним законом не враховано реального становища речей в Криму, коли громадяни України можуть потрапити (та вже масово опиняються) в ситуації, коли особа не буде мати паспорту, як підстави для перетину адміністративного кордону, а інші документи, що посвідчують особу закон використовувати забороняє.

Важливо також враховувати, що наявність у громадян України паспортів громадян інших країн (Румунії, Угорщини, Польщі, Ізраїлю, тощо) є доволі поширеним явищем. Однак, здебільшого, громадянство таких країн було отримано такими громадянами України — на відміну від кримчан – без будь-якого примусу. Однак законодавство не забороняє використання таких документів (навіть документів громадян РФ, виданих на іншій території РФ, аніж Крим).

П. 12.7 ст. 12 Закону:

12.7. Під час тимчасової окупації порядок надання державних гарантій на території ВЕЗ Криму діє з урахуванням того, що:

1) закони України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інші закони, які передбачають надання дотацій, субсидій, інших грошових виплат за рахунок бюджетів, фондів державного соціального страхування (забезпечення), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримання податкової соціальної пільги, а також пільг і компенсацій, визначених статтею 14 цього Закону:

а) поширюються на громадян України, які не мають одночасно громадянства держави-окупанта;

б) надаються на іншій території України у разі дотримання визначених законодавством процедур за умови пред’явлення дійсного паспорту громадянина України та особистої декларації про відсутність громадянства держави-окупанта;

2) громадянин України, який особисто декларує відсутність громадянства держави-окупанта, але фактично має таке громадянство на час отримання державних гарантій, підпадає під юридичну відповідальність, встановлену законами України за неправомірне (незаконне) отримання зазначених виплат (пільг, компенсацій).

Зазначена норма опосередковано визнає кримчан громадянами РФ та позбавляє їх права на отримання певних гарантій — у тому числі, гарантій повернення банківських вкладів. Причому, вона стосується не лише тих, хто залишився у Криму, а й тих, хто переселився на материкову частину України.

Зокрема, відповідно до Конституційного закону РФ ФКЗ №-6«Про приєднання Криму…» всі громадяни України, які проживали у Криму на дату анексії, вважаються громадянами РФ. Тобто, вони мають статус громадян РФ, незалежно від отримання ними паспорта громадянина РФ. Виняток складають приблизно 3,5 тис. осіб, які змогли, захотіли та встигли подати до незаконних органів влади РФ, сформованих в Криму та м. Севастополь, заяву про бажання зберегти за собою громадянство України.

За таких обставин створюється загроза визнання таких громадян такими, що мають статус громадян РФ.

Окрім того, ця норма є дискримінаційною, оскільки встановлює обмеження лише щодо кримчан, зареєстрованих на території півострову, у той час як особи, котрі мають інше громадянство (не РФ) чи зареєстровані на материковій частині України та перебувають на території Криму, не будуть позбавлені відповідних гарантій.

 

Крім того, вказана норма фактично всупереч ст. 5 та ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» легалізує органи влади Криму незаконно створені на окупованій території. Так, на сьогодні немає встановлених з точки зору українського законодавства механізмів доведення особою відсутності в неї громадянства країни-окупанта. Єдиним підтвердженням відмови від громадянства Росії зараз з точки зору законодавства країни-окупанта є «довідка» про бажання зберегти громадянство України, видана незаконними органами влади в Криму.

Підпункт 1 абз. 1 ст. 12.8 Закону:

12.8. Під час режиму тимчасової окупації валютний та платіжний режими діють з урахуванням того, що:

1) надання українськими банками та іншими фінансовими установами фінансових послуг, у тому числі через комерційних представників (комерційних агентів) особам, які мають місцезнаходження (проживання, перебування) на тимчасово окупованій території, забороняється;

Цей пункт міститься у тексті законопроекту на сервері Верховної Ради, однак він відсутній у тексті, який було отримано з власних джерел і який за наявною інформацією був проголосований 14 серпня 2014 року.

Заборона фінансових послуг фактично позбавляє кримчан можливості проживати в Україні, оскільки вони позбавляються права ведення будь-яких розрахункових операцій. Зокрема, кримчани, зареєстровані на території Криму, наприклад, не зможуть заплатити судовий збір або придбати житло у будинку, що будується, відкрити рахунок в банку, здійснювати грошові переводи та ін.

Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14) фінансовими послугами є:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

12) управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю“;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

При цьому для внутрішньо переміщених осіб з Криму досі не існує спрощеної процедури перереєстрації місця проживання, а підстави для стандартної реєстрації в них практично відсутні, бо їх нерухомість залишається в Криму або тим самим вони будуть позбавлені можливості потрапляти в Крим.

Таким чином, наявність кримської реєстрації стане для громадян України такою собі «чорною міткою безправ’я».

Підпункти 2 та 4 п. 12.8 ст. 12 Закону:

2) переміщення готівкової валюти держава – окупанта через адміністративний кордон ВЕЗ Криму забороняється, за винятком переміщення фізичними особами в сумі що не перевищує в еквіваленті 10 000 гривень за умови усного декларування посадовій особі митниці;

(…)

4) Національний банк України може встановити особливий порядок увезення на територію України готівкової валюти держава – окупанта через інші ділянки державного кордону України та/або особливий порядок обміну валюти держава – окупанта на гривню на іншій території України, обмежити чи заборонити такий обмін на строк тимчасової окупації;

Хоча обмеження використання національної валюти країни-окупанта в цілому є позитивним кроком, зазначені норми сформульовані таким чином, що істотно обмежують лише права тих громадян України, які залишилися у Криму. Так, безумовне обмеження на переміщення готівкової валюти через адміністративний кордон Криму встановлено цим законом та не може бути змінено іншим чином. Що ж стосується інших ділянок державного кордону, то певні обмеження можуть бути встановлені та переглянуті НБУ, можуть передбачати інший розмір обмеження, тощо.
Стаття 14. Евакуація громадян з тимчасово окупованої території України

14.1. Внутрішньо переміщеною особою (далі – ВПО) вважається та, що підпадає під визначення Статуту Управління Верховного Комісаріату ООН зі справ біженців та на початок тимчасової окупації мала місце проживання або тимчасового перебування на території Автономної республіки Крим чи міста Севастополя.

Зазначена норма посилається на міжнародний документ — Статут УВКБ ООН (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_277), який не містить визначення терміну «внутрішньо переміщена особа». Таким чином, зазначена норма не може бути застосовано та свідчить про низький рівень законодавчої техніки авторів відповідного положення.
Абз. 1 п. 14.2 ст. 14 Закону:

14.2. Внутрішньо переміщеною особою, яка депортується (примусово направляється, доправляється) за межі тимчасово окупованої території або не може повернутися у місце свого проживання або тимчасового перебування за рішенням відповідних органів держави-окупанта: (надалі наведено перелік пільг та коменсацій)

Зазначена норма ставить під сумнів та зводить нанівець досягнення українських дипломатів на міжнародному рівні. Зокрема, разом із попереднім пунктом ця норма позбавляє внутрішньо переміщених осіб права на будь-які пільги так компенсації. Насправді, оскільки відповідно до законодавства РФ всі громадяни України – мешканці Криму, були автоматично визнані громадянами РФ, влада РФ за законодавством РФ не може відмовити їм у в’їзді на територію Криму, яку також вважає територією РФ. Таким чином, навіть вчинення кримчанами правопорушень на кордоні не позбавить їх можливості в’їзду до Криму, а тому вони ні за яких умов не зможуть скористатися зазначеними гарантіями.

Право скористатися зазначеними пільгами та гарантіями матимуть на сьогодні лише М. Джемілєв, Р. Чубаров та ще декілька осіб, що не були зареєстровані на території півострову на момент окупації та були/будуть позбавлені права в’їзду на територію Криму органами влади країни-окупанта.

Таким чином, внутрішня статистика України буде істотно відрізнятися від статистики ООН щодо вимушених переселенців (яких за даними ООН нараховується від 12 до 16 тис. осіб) та поставить під сумнів рішення авторитетних міжнародних органів щодо статусу Криму та шкоди, завданої Україні (http://unhcr.org.ua/images/article/smap.jpg).

Стаття 15. Евакуація бізнесу з тимчасово окупованої території України

15.1. Будь-якій юридичній особі – резиденту України, яка змінює (змінила) своє місце знаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України: (…)

15.2. На тимчасово окупованій території України права на цінні папери і права за цінними паперами емітентів охороняються та обліковуються згідно із законодавством України, з урахуванням того, що: (…)

Стаття 15 закону, яка передбачає евакуацію бізнесу, стосується лише бізнесу у формі юридичних осіб та цінних паперів. У той же час не передбачено можливості евакуації малого та середнього бізнесу у формі приватного підприємництва. Це, фактично, становить дискримінацію за організаційно-правовою формою.
Розділ ІІІ. Прикінцеві положення

5. Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» не поширюється на територію ВЕЗ Криму.

Вказаним законопроектом фактично легалізовано та схвалено законодавчу ініціативу країни-окупанта щодо створення та розвитку на території Криму «ігорної зони».

 

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 102, 106 Конституції України, звертаємося до Вас щодо необхідності накласти вето на зазначений закон «Про створення вільної економічної зони Криму про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованої території України» від 14 серпня 2014 року.

 

 

 

Регіональний центр прав людини

Аркадій Бущенко, виконавчий директор ГС «Українська Гельсінська спілка з прав людини»

Ольга Скрипник, голова Центру громадянської просвіти «Альменда»

Богдан Яременко, голова правління «Майдану закордонних справ»

Андрій Клименко, головний редактор видання BlackSeaNews.net

Володимир Ляшенко, виконавчий директор ГО «Союз вимушених переселенців»

Тетяна Печончик, керівник Центру інформації про права людини

Олександра Матвійчук, Центр Громадянських Свобод

Андрій Щекун, голова ГО «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український Дім»

МГО «Нова генерація»

Ініціатива «Кримська хвиля» (Львів)

Мережа правових приймалень Криму

Олександра Дворецька, Кримський правозахисний центр “Дія”

Керченська благодійна организація “Ми разом”

Павло Белоусов, АГОО «Новус»

Благодійна організація “”Благодійний фонд “Кримські біженці”

Сергій Ковальський, голова громадської організації “Євромайдан-Крим”

Таміла Ташева, ініціатива “Крим СОС”

Олександр Галкін, ВБФ “Право на Захист”

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування