Засудив невинного і потім… пішов на підвищення

На прохання голови Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ВРУ Володимира Стретовича редакція “Вгору” продовжує збирати свідчення про роботу херсонських судів і зокрема голови Апеляційного суду Анатолія Іванищука, який нині претендує на право займати суддівську посаду пожиттєво.

Ось тільки одна з тих сумних історій “правосуддя” по-херсонськи.

Уже сам початок листа Андрія Голубенкова вражає:

“Шановний Володимире Миколайовичу! Звертаюсь да Вас, як до своєї останньої надії на справедливість. Я – людина, яка була засуджена за злочин, якого ніколи не вчиняла”.

Херсонці, мабуть, ще пам’ятають цю історію – про неї писали не тільки херсонські, а й всеукраїнські, й російські газети.

Наприкінці серпня 2001 року у квартиру сім’ї Голубенків прийшов судовий виконавець – накласти арешт на майно. Від нього Андрій Миколайович уперше почув, що Суворовський районний суд м.Херсона (суддя Андрій Борко) засудив його до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання, а також з конфіскацією усього майна, штрафом у розмірі 1 500 грн. та стягненням на користь цивільного позивача 2781 грн.25 коп. збитків. З величезним подивом Андрій Голубенков дізнався, що його нібито затримали під час вчинення злочину – розкрадання телефонного кабелю, і він декілька місяців знаходився у слідчому ізоляторі, чекаючи рішення суду.

Андрій Миколайович, який ніколи – навіть на один день – ніким не затримувався і ніяких злочинів не вчиняв – кинувся з’ясовувати, як таке могло статися? Але чомусь ніхто в міліції й суді не хотів його слухати. “Хоча мене й гнали з усіх кабінетів, я з’ясував, що затриманим був мій шкільний однокласник Я., раніше неодноразово судимий”, – пише Андрій Голубенков.

У тому, що однокласник при затриманні назвався не своїм прізвищем, дивного мало: таке часто трапляється в середовищі тих, хто не дружить із законом. А от як могло статися, що він кілька місяців утримувався в СІЗО під іменем Андрія Голубенкова, незбагненно. Іще більше дивує протокол, у якому слідчий написав, нібито він побував у квартирі Андрія Голубенкова і не виявив там ніякого майна. Якщо слідчий не був у справжнього Голубенкова, то – де він був? Чи ніде не був, а в протоколі збрехав?

Найстрашніше ж у цій історії те, що й суддя Андрій Борко теж не перевірив документи підсудного й засудив його як Андрія Голубенкова.

“Мене поставили на облік до інспекції виправних робіт, на моє майно таки був накладений арешт. Я не зміг поїхати на роботу моряком на іноземному судні, оскільки через судимість органи СБУ заборонили видавати мені закордонний паспорт”.

На заяви Андрія Голубенкова правоохоронці ніяк не реагували, шукати справжнього винуватця навіть не збиралися. “Через деякий час у місті я особисто затримав Я. та здав його до міліції. Лише 1 березня 2002 р. кримінальну справу проти мене було припинено, але ще більше року за даними інформаційного центру МВС я вважався засудженим”, – пише Андрій Миколайович.

Він звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальних і моральних збитків, які оцінив у 50 000 грн. – ця сума в 50 000 підтверджена висновками кваліфікованих експертів-психологів і довідками про втрачений заробіток. Справу розглядав той же Суворовський суд м. Херсона і стягнув на користь позивача з Державного казначейства аж… 5 000 грн. Апеляційний суд розглянув скаргу А. Голубенкова в червні 2004 р. і постановив стягнути 10 000 грн. “До теперішнього часу я не отримав жодної копійки, оскільки суд, як першої, так і апеляційної інстанції невірно вказали адресу та назву відповідача – Державного казначейства, – пише Андрій Голубенков.

А що ж суддя Андрій Борко? Чи відповів він хоч якось за те, що засудив невинного? Чи за те, що неправильно вказав адресу Держказначейства? Чи голова Апеляційного суду Анатолій Іванищук хоч догану йому яку-небудь виніс? Нічого подібного. Суддя Андрій Борко з благословення Анатолія Іванищука пішов на підвищення – став заступником голови Суворовського суду.

Зараз касаційна скарга Андрія Голубенкова ходить десь по кабінетах Верховного Суду, а далі він має намір звертатися до Європейського суду. Скаргу Андрія Голубенкова редакція вже передала Володимиру Стретовичу.

Наталя Бімбірайте,

позаштатний консультант

Комітету ВРУ по боротьбі з корупцією

та організованою злочинністю